Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Чернігівського полку було придушене.
Повстання декабристів зазнало поразки головним чином тому, що не мало опори в народі. Даючи оцінку декабристам, В. І. Ленін у своїх працях не раз підкреслював їх класову дворянську обмеженість.«Вузьке коло цих революціонерів. Страшенно далекі вони від народу». Але ці «кращі люди з дворян допомогли розбудити народ».
Розгромивши повстання декабристів, Микола І нещадно розправився з його учасниками. В'язниці Києва були переповнені. Арештовували всіх, хто якоюсь мірою співчував декабристам. Цар намагався залякати народ, примусити його мовчки нести тягар соціального і політичного рабства.
У другій чверті XIX століття дедалі більше поглиблюється криза феодально-кріпосницького ладу в Росії. Потреба скасування кріпосного рабства стає найгострішою проблемою в житті країни.
Царизм святкував криваву перемогу над декабристами і вваяав, що інші не насміляться йти їхнім шляхом, а в цей час у Петербурзі, Москві, Харкові та Києві виникають таємні політичні, передусім студентські, гуртки, які оголосили Себе прямими спадкоємцями політичних ідеалів декабристів. Серед студентів Харківського таємного гуртка, викритого поліцією в 1827 році, були й кияни, зокрема її. С. Балабуха. Під час обшуку жандарми знайшли в нього переписані від руки твори Рилєєва «Войнаровський», «Сповідь Наливайка» та інші.
Особливо гостро реагувала передова молодь, і зокрема поляки, що жили і навчались у Києві, на польське визвольне повстання 1830-1831 pp. Повстання не підтримали широкі селянські маси, і уряд швидко придушив його. В Києві була створена спеціальна «Комісія для розгляду справ заколотників». Почалися арешти осіб, яких підозрювали у змові з повсталими.
У відповідь на народні виступи, зокрема в Польщі, Микола І посилив репресії. В 1834 році в Києві було скасовано магдебурзьке право і ліквідовано магістрат. Щоб зміцнити позиції царизму та його русифікаторську політику в місті й на Правобережній Україні, в Києві в 1834 році відкрито університет св. Володимира. Одночасно створено й Київський учбовий округ. На думку Миколи І, Київський університет св. Володимира мав стати «розумовою фортецею» поблизу воєнної, оплотом монархічних ідей у Південно-Західному краї. Але всупереч сподіванням царя університет став визначним культурним Центром країни, а жорстокий поліцейський режим, що його провадив уряд щодо Київського університету, не міг перешкодити активній участі студентів у політичному житті країни. Студентські гуртки тут виникли вже в перші роки його існування. Характер гуртків визначався в значній мірі національним складом київського студентства, більшість якого становила польська шляхта. В 1835 році один з керівників політичної організації «Молода Польща» Шимон Конарський створив на Правобережжі таємну демократичну організацію «Союз польського народу», відому ще під назвою «Союз Конарського».
Всі ідейні настанови Союзу були викладені в його статуті, через який проходить ідея «природних прав людини». Девізом статуту був лозунг «Свобода, рівність, братерство». Але свободу автори зводили до свободи віросповідання, друку, навчання, торгівлі, тобто до буржуазних свобод. Рівність розуміли як рівність перед законом. Крім того, статут мав релігійне забарвлення - форма прийняття присяги, зміст її тощо. Пізніше Герцен назвав це «католицькими вибриками».
Ще до виникнення «Союзу польського народу», на початку 1835 року, за ініціативою Г. Мошковського і лікаря Бопре на Волині створюється таємна шляхетська група, яка називалася «Товариством, що прагне до блага людства і нашої вітчизни». Активну участь у роботі товариства брав поміщик Михальський. Члени цієї групи мріяли тільки про відновлення незалежності Польщі.
Один із учасників товариства П. Боровський - власник приватного чоловічого пансіону в Києві, в якому жили гімназисти і студенти,- в 1836 році організував перший таємний політичний студентський гурток. Через деякий час до гуртка вступили студенти Гордон, Вінницький та Янишевський. Через півроку під впливом Конарського шляхетська група прийняла програму «Союзу польського народу». Відтоді студентська таємна організація оформляється як осередок «Союзу польського народу». В. Гордон організував збір коштів для подання грошової допомоги заарештованим учасникам польського повстання. Згодом була створена своєрідна каса допомоги політичним в'язням.
У 1837 році Гордон зібрав гроші на користь Буяльського та Богдановича, арештованих за розповсюдження заборонених творів. Лист і зібрані гроші він передав адресатам 15 листопада 1837 року, але, на жаль, вони попали до рук університетської охорони. Щоб уникнути арешту, Гордон утік за кордон.
З метою створення багатолюдної організації, яка здатна була б виконувати
Київ у період розкладу феодально-кріпосницької системи (1800-1860рр.)
Сторінка 9 з 23
Борисова приїхати до Києва 15 січня 1826 року. Та сталося все інакше. 29 грудня виступив Чернігівський полк, розквартирований в м. Василькові й навколишніх селах. Повстання очолив підполковник С. Муравйов-Апостол. Не наважившись з порівняно невеликими силами йти на Київ, він послав туди 31 грудня прапорщика Модзалевського і чотирьох солдат, щоб вияснити обстановку. Вони розкидали по місту прокламації, але самі були схоплені міською поліцією. С. Муравйов-Апостол чекав Модзалевського, а тим часом проти повсталих уряд послав великі каральні частини з гарматами, і 3 січня 1826 року повстання Повстання декабристів зазнало поразки головним чином тому, що не мало опори в народі. Даючи оцінку декабристам, В. І. Ленін у своїх працях не раз підкреслював їх класову дворянську обмеженість.«Вузьке коло цих революціонерів. Страшенно далекі вони від народу». Але ці «кращі люди з дворян допомогли розбудити народ».
Розгромивши повстання декабристів, Микола І нещадно розправився з його учасниками. В'язниці Києва були переповнені. Арештовували всіх, хто якоюсь мірою співчував декабристам. Цар намагався залякати народ, примусити його мовчки нести тягар соціального і політичного рабства.
У другій чверті XIX століття дедалі більше поглиблюється криза феодально-кріпосницького ладу в Росії. Потреба скасування кріпосного рабства стає найгострішою проблемою в житті країни.
Царизм святкував криваву перемогу над декабристами і вваяав, що інші не насміляться йти їхнім шляхом, а в цей час у Петербурзі, Москві, Харкові та Києві виникають таємні політичні, передусім студентські, гуртки, які оголосили Себе прямими спадкоємцями політичних ідеалів декабристів. Серед студентів Харківського таємного гуртка, викритого поліцією в 1827 році, були й кияни, зокрема її. С. Балабуха. Під час обшуку жандарми знайшли в нього переписані від руки твори Рилєєва «Войнаровський», «Сповідь Наливайка» та інші.
Особливо гостро реагувала передова молодь, і зокрема поляки, що жили і навчались у Києві, на польське визвольне повстання 1830-1831 pp. Повстання не підтримали широкі селянські маси, і уряд швидко придушив його. В Києві була створена спеціальна «Комісія для розгляду справ заколотників». Почалися арешти осіб, яких підозрювали у змові з повсталими.
У відповідь на народні виступи, зокрема в Польщі, Микола І посилив репресії. В 1834 році в Києві було скасовано магдебурзьке право і ліквідовано магістрат. Щоб зміцнити позиції царизму та його русифікаторську політику в місті й на Правобережній Україні, в Києві в 1834 році відкрито університет св. Володимира. Одночасно створено й Київський учбовий округ. На думку Миколи І, Київський університет св. Володимира мав стати «розумовою фортецею» поблизу воєнної, оплотом монархічних ідей у Південно-Західному краї. Але всупереч сподіванням царя університет став визначним культурним Центром країни, а жорстокий поліцейський режим, що його провадив уряд щодо Київського університету, не міг перешкодити активній участі студентів у політичному житті країни. Студентські гуртки тут виникли вже в перші роки його існування. Характер гуртків визначався в значній мірі національним складом київського студентства, більшість якого становила польська шляхта. В 1835 році один з керівників політичної організації «Молода Польща» Шимон Конарський створив на Правобережжі таємну демократичну організацію «Союз польського народу», відому ще під назвою «Союз Конарського».
Всі ідейні настанови Союзу були викладені в його статуті, через який проходить ідея «природних прав людини». Девізом статуту був лозунг «Свобода, рівність, братерство». Але свободу автори зводили до свободи віросповідання, друку, навчання, торгівлі, тобто до буржуазних свобод. Рівність розуміли як рівність перед законом. Крім того, статут мав релігійне забарвлення - форма прийняття присяги, зміст її тощо. Пізніше Герцен назвав це «католицькими вибриками».
Ще до виникнення «Союзу польського народу», на початку 1835 року, за ініціативою Г. Мошковського і лікаря Бопре на Волині створюється таємна шляхетська група, яка називалася «Товариством, що прагне до блага людства і нашої вітчизни». Активну участь у роботі товариства брав поміщик Михальський. Члени цієї групи мріяли тільки про відновлення незалежності Польщі.
Один із учасників товариства П. Боровський - власник приватного чоловічого пансіону в Києві, в якому жили гімназисти і студенти,- в 1836 році організував перший таємний політичний студентський гурток. Через деякий час до гуртка вступили студенти Гордон, Вінницький та Янишевський. Через півроку під впливом Конарського шляхетська група прийняла програму «Союзу польського народу». Відтоді студентська таємна організація оформляється як осередок «Союзу польського народу». В. Гордон організував збір коштів для подання грошової допомоги заарештованим учасникам польського повстання. Згодом була створена своєрідна каса допомоги політичним в'язням.
У 1837 році Гордон зібрав гроші на користь Буяльського та Богдановича, арештованих за розповсюдження заборонених творів. Лист і зібрані гроші він передав адресатам 15 листопада 1837 року, але, на жаль, вони попали до рук університетської охорони. Щоб уникнути арешту, Гордон утік за кордон.
З метою створення багатолюдної організації, яка здатна була б виконувати