Сторінка 3 з 5
Жовтневого збройного повстання у Петрограді і, повернувшись додому, відразу включився в революційну боротьбу.
Наприкінці січня 1918 року в Білогородці було встановлено Радянську владу. Почала діяти сільрада. Але на початку березня сюди вдерлися німецькі загарбники, які встановили жорстокий режим і грабували селян. Після вигнання окупантів село захопили петлюрівці.
На початку лютого 1919 року в Білогородці відновилася влада Рад. З ініціативи комуністів і радянських активістів сільрада приступила до землевпорядкування. Було завершено наділення землею місцевої бідноти. Організовано провели посівну кампанію. Розгортанню радянського будівництва намагалися перешкодити куркульські банди, які діяли у Білогородській волості. У квітні 1919 року тут спалахнув куркульський заколот. Банда чисельністю в 300 чоловік підійшла до Білогородки. Все трудове населення села стало на захист влади Рад. З допомогою частин Червоної Армії, які дислокувалися в сусідніх селах, бандитів було розгромлено. У травні 1919 року в селі виник партійний осередок, який провів велику роботу щодо мобілізації населення на боротьбу з контрреволюцією та організації допомоги Червоній Армії. Багато білогородців поповнило її лави.
Після захоплення Білогородки денікінцями у вересні 1919 року трудящі піднялися на боротьбу з ворогом. Керував нею підпільний комуністичний осередок. У листопаді-грудні 1919 року біля села розгорнулися жорстокі бої між частинами 58-ї та 44-ї радянських дивізій 12-ї армії і денікінськими військами. Швидкому розгрому білогвардійців сприяло повстання місцевого селянства. Повстанці при підтримці червоноармійців захопили 20 кулеметів і 4 гармати, під ворожим вогнем
долагодили зруйнований міст через Ірпінь і переправили трофеї Червоній Армії. 20 грудня 1919 року село було визволено. Почав діяти волосний ревком.
Та мирний перепочинок тривав недовго. З травня 1920 року Білогородка була окупована білополяками, яким допомагали банди петлюрівців. У червні 1920 року яастини 12-ї радянської армії визволили село. У липні тут відновив роботу волосяний ревком на чолі з М. Д. Острішком. Після того, як Білогородку Пограбували Чденікінці і спалили будинок ревкому, волосний центр перенесли до с. Шпитьків. Для налагодження господарського життя багато зробшіи комнезам на чолі з М. А. Удовиченком, створений у селі в серпні 1920 року, та сільрада, яку очолював А. П. Бричок. У квітні 1923 року організували сільськогосподарську артіль «В єднанні - сила». Успішно діяло сільське споживче товариство, яке об'єднувало 583 чоловіка і 49 проц. господарств. Значну роботу проводив комітет взаємодопомоги, перетворений у 1928 році на сільське товариство допомоги. Воно допомагало малоземельним селянам, родинам червоноармійців і вдовам у збиранні хліба.
Багато уваги приділялося розвитку охорони здоров'я, освіти і культури. В селі відкрили медпункт. Зробили перші кроки в налагодженні освіти. Тут працювала початкова школа. Успішно діяли 2 групи ліквідації неписьменності серед дорослих. При місцевій хаті-читальні створили гуртки: політичний, військовий і драматичний, видавалися стіннівки.
Важливим завданням, яке постало перед сільрадою і партійною організацією Білогородки, було здійснення колективізації. Протягом 1926-1927 pp. тут виникло 6 ТСОЗів, які об'єднали 933 господарства. На базі цих товариств у 1929 році створили сільськогосподарські артілі - «Радянське село» (пізніше ім. Леніна), «Новий шлях» і «Шевченківську» (згодом ім. Сталіна). У 1930 році з'явився перший трактор, за кермо якого сів І. А. Ткаченко.
Білогородські колгоспи швидко розвивалися й міцніли. За успіхи у виробництві колгосп ім. Леніна у 1935 році був удостоєний першої грошової премії Київського облвиконкому. За своїми виробничими показниками одним з найкращих господарств району став колгосп ім. Сталіна. Зростали лави комуністів і комсомольців. Напередодні Великої Вітчизняної війни тут було 4 первинні партійні і 4 комсомольські організації, які постійно поповнювалися кращими людьми - передовиками колгоспного виробництва.
Великі зміни відбулися в розвитку охорони здоров'я, освіти й культури. В селі діяли медичний пункт, пологовий будинок, дитячий садок і ясла. Працювала семирічна школа. До послуг населення були 4 клуби і 4 бібліотеки. Виходила багатотиражна газета «Шлях до соціалізму».
Віроломний напад на нашу країну фашистської Німеччини перервав мирне життя білогородців. У відповідь на заклик партії трудящі села взяли активну участь у спорудженні укріплень першої лінії оборони Києва, що проходила від Дніпра вздовж річки Ірпеня до Білогородки і далі на Віту-Пощтову. Оборону на лінії Горенка-Білогородка-Ходосівка тримали частини 147-ї стрілецької дивізії. В перших числах серпня на ділянці Лісники-Білогородка розгорнулися жорстокі бої з переважаючими силами ворога, але цей район оборони виявився
Дивиться також інші населені пункти цього району:
{module…</div>">
Нижча Дубечня