Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Володарка

Сторінка 2 з 6
переважаючих сил гайдамаки змушені були відступити в ліси під Ставищем.
Того ж року загін гайдамаків на чолі з Серединенком захопив Монастирище, Животів, Тетіїв і підійшов до Володарки. Та через наближення з Білої Церкви польського війська він змушений був відступити до П'ятигір. У червні 1768 року Володарку захопив гайдамацький загін на чолі з Павлом Тараном. Гайдамаки розділили між селянами захоплене майно поміщиків, шляхтичів та торговців, наказавши селянам не
підкорятися поміщикам, зокрема не виконувати панщину.
У другій половині XVIII ст. Володарка стала центром поміщицького фільварку, до якого входило 6 сіл. Неухильно зростав феодальний гніт, збільшувались грошові побори.
Возз'єднання Правобережної України з Лівобережною в складі Росії сприяло дальшому розвитку Володарки. У 1811 році було підтверджено її права як містечка. У середині XIX ст. тут проживало 3273 жителі, з яких 1744 займалися шевським, кравецьким, капелюшним, гончарним та іншими промислами. Раз на 2 тижні в містечку відбувалися базари, щорічні обороти яких досягали 3200 крб. Тут продавалися головним чином хліб, велика рогата худоба, ткацька сировина, дерев'яні вироби, сукна, шкіра тощо.
У 1841 році маєток перейшов у власність Л. В. Абрамовича, який у гонитві за прибутками заснував у містечку суконну фабрику, яка в 1860 році виробила 4 тис. аршинів сукна та фланелі на 4 тис. крб., цегельню, ґуральню та броварню, на яких працювали селяни-кріпаки.
Проведення реформи 1861 року привело до дальшого обезземелення і розорення селянства. Якщо згідно інвентарів 40-х років у селян Володарки було в користуванні 944 десятини орної землі, то за уставною грамотою 1863 року 477 ревізьким душам відводилось тільки 750 десятин оранки. З 141 селянського двору лише 40 було тяглих, 92 піших, а 9 зовсім не мали орної землі. Викупна земля була оцінена у 32 039 крб., за неї щороку селянам належало сплачувати, враховуючи проценти, по 1922 крб. Отже за 49 років селяни мусили заплатити грошей у 2,5 раза більше ринкової вартості землі. Це був справжній грабунок.
Земельні наділи селян Володарки були вдвічі менші, ніж в середньому по губернії. Поміщик Володарки багатів. Йому належало 1863 десятини землі. На суконній фабриці у 80-х роках XIX ст. вироблялося 28 тис. аршин сукна, працювало 18 робітників. Паровий млин з 14 робітниками давав щорічно продукції на 115,6 тис. крб.. В поміщицькій економії зростали посіви зернових культур, цукрових буряків.
Знедолене селянство піднімалося на революційну боротьбу. Селянський рух особливо посилився в роки першої російської революції. У травні 1905 року застрайкували сільськогосподарські робітники поміщицької економії. Вони вимагали підвищення заробітної плати, не допускали до роботи штрейкбрехерів. Поміщик змушений був піти на поступки.
У вересні-грудні 1906 року серед володарських селян проводив агітацію місцевий селянин А. А. Бондар, який закликав селян, що працювали в економії, до страйку. Під впливом агітації селяни вимагали підвищення заробітної плати з 75 коп. до 1 карбованця. В разі незадоволення вимог вони загрожували підпалити економію. Поміщик викликав поліцію. А. А. Бондаря було заарештовано, заворушення придушено.
Після поразки революції поліцейські репресії посилилися. В людних місцях нишпорили агенти поліції. За найменший вияв невдоволення існуючими порядками жорстоко розправлялися. Так, у 1908 році на ярмарку було заарештовано і ув'язнено жителя Володарки М. Швидкого, який сказав, що цар і поміщики п'ють народну кров.
Внаслідок проведеної царизмом столипінської аграрної реформи становище селянства Володарки погіршилося. У 1912 році з 465 господарств 313 були малоземельними, в яких на двір припадало до 3-х десятин землі. 128 господарств зовсім не мали худоби. Злидні гнали бідняків на заробітки в Херсонську та Катеринославську губернії. Чимало селян переселилося до Сибіру, на Далекий Схід. Поряд з цим у Володарці зміцнювалося куркульство. Між бідняками і куркулями точилася запекла боротьба. У 1908 році бідняки Володарки підпалили хліб у снопах куркуля Я. Саморая, завдавши йому збитків на 670 крб. У листопаді 1909 року було спалено клуню і сарай куркулів Макара і Юхима Короненків.
За півстоліття населення Володарки збільшилося на 907 чоловік і на початку XX ст. становило 4180. Тут містилося волосне управління, міська управа, земська поштова станція. У містечку діяли цегельний, 2 невеликі медоварні заводи, паровий млин, що виробляв 160 тис. пудів борошна. Досить розвинутою була торгівля. У 83 крамницях торгували бакалійними, галантерейними товарами, посудом, одягом тощо. На великих щотижневих базарах жваво торгували хлібом, різними кустарними виробами, худобою. У Володарці налічувалося 20 шевців, 199 кустарів-ткачів, 5 бондарів, 5 ковалів, 3 кустарі, що займалися плетінням корзин тощо. У 1892 році між Володаркою та Білою Церквою було установлено телефонно-телеграфний зв'язок.


Володарка