Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Володарка

Сторінка 3 з 6
3 1875 року на кошти громади утримувалося однокласне парафіяльне училище. На початку XX ст. відкрилося двокласне училище, при якому з 1907 року діяли З вечірні класи для дорослих, де навчалося грамоти 44 чоловіка.
У Володарській лікарні на 15 ліжок, відкритій у 1860 році, працювали лише лікар, 4 фельдшери та
акушерка. Лікарня містилася у приватному непристосованому будинку.
Звістка про Лютневу революцію активізувала боротьбу селянства за землю. У Володарці і селах волості у червні 1917 року створювались селянські комітети, які почали розподіл поміщицької землі. Для приборкання селян були викликані з Сквирської повітової управи козаки, які примусили селян повернути розподілену землю і майно поміщиків.
Перемога Жовтневого збройного повстання у Петрограді зумовила розгортання боротьби за владу Рад у Володарці. Трудящі вигнали гайдамацькі загони і представників Центральної ради. У лютому 1918 року у містечку відбулись вибори до Ради робітничих і селянських депутатів. Проте її діяльність була дуже короткочасною, оскільки у березні у Володарку вступили австро-німецькі окупанти.
Трудящі Володарки піднялися на боротьбу проти окупантів. У середині червня в районі між Володаркою і Паволоччю почали збиратися повстанці з навколишніх сіл. Об'єднавшись з повстанцями Таращанського повіту, вони ввійшли у Володарку, обеззброїли гетьманську варту. Повітовий комендант надіслав для боротьби з повстанцями каральний загін, який придушив виступ.
Однак гетьманський уряд неспроможний був загасити полум'я народної боротьби. Під керівництвом більшовиків невеликі загони, що складалися з місцевих селян, колишніх солдатів, переважно молоді, нападали на німецькі і гетьманські гарнізони в селах волості. Одним з організаторів повстанського руху на території Володарської волості був комуніст з с. Березної М. Т. Загородній, який підтримував зв'язки з київськими більшовиками.
У середині серпня 1918 року повстанці захопили Володарку, наклали на поміщика і купців контрибуцію в 20 тис. крб. і розподілили між селянами поміщицький врожай. Тільки наприкінці серпня окупантам вдалося придушити повстанський рух у цьому районі. В кінці листопада 1918 року австро-німецьких окупантів було вигнано, але село захопили війська Директорії.
Після розгрому Директорії трудящі Володарки у лютому 1919 року створили волосний революційний комітет. Ревком почав проводити в життя Ленінський декрет про землю. В кінці лютого 1919 року селяни створили волосне кредитне товариство, яке налічувало понад 1000 членів. Товариство відкрило шевську та ковальську майстерні, миловарню, споживчу, кооперацію «Серп», яка відпускала біднякам товари в кредит. На кошти товариства утримувалася початкова трудова школа, хата-читальня та аптека. Але мирне радянське будівництво часто порушувалось нападами петлюрівських банд. 12 червня 1919 року у Володарку, де знаходився невеликий червоноармійський загін на чолі з волвійськкомом М. Т. Загороднім, вдерлися банди Тютюнника. Бандити спалили багато будинків, пограбували жителів, понад 50 чол. було вбито. Червоноармійці зайняли оборону у колишньому панському палаці. Протягом семи годин вони героїчно відбивали атаки бандитів. Лише підпаливши будинок, бандитам вдалося захопити червоноармійців, над якими було вчинено жорстоку розправу. Для боротьби проти бандитів прибули курсанти Київської школи червоних старшин, які за допомогою новоствореного червоноармійського загону на чолі з О. Куксою розігнали бандитів.
Восени 1919 року Володарку захопили денікінці. 31 грудня 1919 року їх було вигнано військами 44-ї дивізії Червоної Армії. Розгорнув роботу ревком, який очолив комуніст І. В. Ботвинов, надісланий Київським губревкомом.
Наприкінці квітня 1920 року Володарка зазнала навали білопольських окупантів, яких уже в червні було розгромлено внаслідок могутнього наступу Червоної Армії. Під час прориву польського фронту військами Першої Кінної армії у Володарці зупинялись командуючий С. М. Будьонний і член реввійськради К. Є. Ворошилов.
Після закінчення громадянської війни трудящі Володарки з запалом взялися за відбудову народного господарства. Активним організатором трудящих був волосний ревком у складіМ. К. Муковоза, Д. Герасимчука, М. Кукси, У. П. Андрієвського, М. Т. Бондаренка, Д. Баніта, І. Саморая.
З ініціативи споживчого товариства 1920 року бідняки організували сільськогосподарський кооператив. Велику роботу серед селянства проводив волосний комітет незаможних селян, що виник у серпні 1920 року; його очолював П. М. Гуменний. 23 грудня 1920 року у Володарці відбувся волосний з'їзд комнезамів за участю представників ревкому та 8-ї кавалерійської дивізії, що стояла у Сквирському повіті.
Ревком і комнезам докладали всіх зусиль, щоб подолати розруху, голод, епідемії, допомагали сім'ям червоноармійців, боролися з бандитизмом, який


Володарка