Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Великополовецьке

Сторінка 3 з 5
Орловської області Д. М. Овчинников та комсомолець Ю. М. Шевченко. Дальшій колективізації сприяло створення у 1932 році Великополовецької МТС, в якій у 1934 році налічувалося 50 тракторів.
Колективна праця стала справою честі, доблесті і геройства. Вона породила цілу плеяду передовиків сільського господарства. У 1935 році колгоспниця артілі «Червоний гігант» Г. Д; Кошова виступила
одним із зачинателів руху п'ятисотеннець, який поширився в усьому Радянському Союзі. В цьому році ланка Г. Д. Кошової зібрала понад 600 цнт цукрових буряків з гектара. Партія і уряд високо оцінили працю української колгоспниці, нагородивши її орденом Леніна. Значній трудівниці надіслав вітального листа голова Президії ВУЦВК Г. І. Петровський. Вона була делегатом Надзвичайного VIII Всесоюзного з'їзду Рад, який затвердив нову Конституцію Союзу РСР. Почин Г. Д. Кошової підхопили колгоспники І. Н. Павлик, Т. І. Шлапацька, К. Панченко та багато інших.
Рік у рік колгосп «Червоний гігант» економічно зміцнювався. У 1937 році за господарством було закріплено 2604 га землі. Воно мало молочну ферму, свиноферму, пасіку, млин, олійницю, сад. Валовий доход його становив 143 тис. карбованців.
Великих успіхів досягли трудящі Великополовецького у галузі охорони здоров'я, освіти і культури. В селі працювали лікарня, дитячий садок та ясла. У 1933 році тут відкрили середню школу, в якій навчалося понад 500учнів, тобто всі діти шкільного віку. У 1939 році кількість учнів зросла до 800. Діяв сільський клуб з кіноустановкою. При ньому працювали гуртки художньої самодіяльності, над якими шефствували артисти Київського державного російського драматичного театру УРСР ім. Лесі Українки. Шефи організували семінар для керівників художньої самодіяльності району. Розквітала народна творчість, в якій відображались події недавнього героїчного минулого. Восени 1936 року у Великополовецькому була записана бойова комсомольська пісня років громадянської війни: «Гей нумо, хлопці, ми комсомольці», яка мала велике поширення. З 1935 року тут почала виходити газета «Вперед».
Після нападу фашистської Німеччини на СРСР чимало жителів Великополовецького пішло добровільно на фронт. На мітингу, що відбувся тут 24 червня, трудящі продемонстрували свою готовність віддати всі сили для розгрому ворога. З наближенням фронту почалась евакуація колгоспного майна.
16 липня 1941 року Великополовецьке було захоплено гітлерівцями. Настали дні масового терору і знущань над мирним населенням. Гітлерівські кати розстріляли і закатували 100 радянських громадян, 447 юнаків і дівчат вивезли на каторгу до Німеччини.
УКителі Великополовецького розгорнули нещадну боротьбу проти окупантів. Наприкінці листопада 1942 року тут було створено партизанський штаб, до складу якого ввійшли Сі В. Б є лих, Ю. О. Ковмір і П. К. Гудзь. У березні 1943 року в розпорядженні штабу знаходились 4 бойові групи чисельністю 46 чоловік. З бійців цих груп у червні було організовано Великополрвецький партизанський загін ім. Пархоменка. Він базувався в урочищі Вороничах. Влітку 1943 року в районі було створено Великополовецький підпільний райком партії, який очолив робітник Київського заводу - «Червоний екскаватор»  Й. П. П'ясецький. Під керівництвом райкому діяло 5 підпільних організацій у складі 35 комуністів та 9 комсомольців. Серед них і Великополовецька підпільна організація, на чолі якої стояв І. П. Дудка.
Партизани і підпільники не давали спокою окупантам. Народні месники провели ряд сміливих операцій. У селах Малополовецькому, Малих Єрчиках і Чубинцях були ліквідовані поліцейські дільниці. Партизани захопили автомашину помічника Білоцерківської польової комендатури з цінними документами. В ніч на 28 серпня 1943 року вони знищили майже всі фашистські автомашини, що були в парку Великополовецької МТС, і захопили дві з них. Наступного дня в урочищі Найді 70 партизанів вступили у нерівний бій з фашистським каральним загоном чисельністю у 200 чоловік. Вони знищили близько 20 гітлерівців і поліцаїв. Незабаром загін ім. Пархоменка ввійшов до складу 5-го батальйону з'єднання партизанських загонів Київської області, який діяв у Сквирському, Великополовецькому і Білоцерківському районах.
31 грудня 1943 року війська 1-го Українського фронту визволили Великополовецьке. 240 велйкополовчан боролося проти фашистських загарбників на фронтах Великої Вітчизняної війни, з них 225 нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу. Вихідцю з села Г. Т. Скируті присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Він героїчно боровся за визволення Радянської України від ворога і разом з своїм полком одним із перших форсував Дніпро. На долю одного з жителів села, колишнього секретаря Великополовецького райкому партії, підполковника В. І. Шевченка випало щастя за дорученням штабу 2-го Білоруського фронту вручити уряду Української РСР ключ від столиці України - Києва, відбитий воїнами фронту


Великополовецьке