Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Великополовецьке

Сторінка 2 з 5
двокласній церковнопарафіяльній школі, відкритій тут у 60-х роках XIX ст., навчалися в основному діти заможних батьків.
Лютнева революція не принесла жителям Великополовецького ні миру, ні землі, ні хліба. Після
перемоги Жовтневого збройного повстання у Петрограді в селі розгорнулася боротьба за встановлення Радянської влади. На початку 1918 року утворилася Рада селянських депутатів, першим головою якої став селянин-бідняк В. А. Реган. Вона приступила до конфіскації поміщицької землі та роздачі її селянам. Проте діяльність Ради перервав напад німецьких окупантів, які у березні 1918 року захопили село. Жителі Великополовецького стали на шлях рішучої боротьби проти загарбників. Чимало з них боролося в партизанських загонах, очолюваних О. Попелюхою і В. Махновим. З 26 серпня по 3 вересня 1918 року поблизу села партизани двічі вступали в бій з окупантами і державною вартою гетьмана Скоропадського.
Наприкінці 1918 року Великополовецьке захопили петлюрівці. В березні 1919 року Червона Армія вигнала їх із села. Тут було створено волосний ревком. Бідніше селянство організувало комбід на чолі з К. О. Чагарним.
Переважна більшість населення Великополовецького активно підтримувала Радянську владу та її заходи. Трудящі селяни брали участь у ліквідації куркульських банд, зокрема банди Батрака, розгромленої в квітні 1919 року. Чимало селян вступило до Київського комуністичного полку, створеного для боротьби проти бандитизму. Один із великополовчан - Д. Л. Декаленко в 1919 році брав участь у боях за визволення Києва від Денікіна. Трудящі із зброєю в руках захищали своє село від нападів куркульських банд. За спогадами В. П. Затонського, «Велика і Мала Половецькі волості Київської губернії в разі потреби виставляли цілі полки з кулеметами і навіть артилерією». Коли у вересні 1919 року Київщина опинилася під владою денікінців, у Великополовецькому не було їх гарнізону. Волосний ревком тут продовжував діяти. Головою його був Ф. Юревич.
Весною 1920 року Великополовецьке захопили білопольські інтервенти. Але у червні цього року кавалерійська бригада на чолі з Г. І. Котовським визволила його. Налагодженням мирного життя в селі керував волревком. Активно допомагали йому волосний партійний осередок і сільська комсомольська організація, що виникли влітку 1920 року. Молодь створила бойовий загін у складі 60 чоловік, який надіслали в розпорядження міліції до Білої Церкви, розпочала антирелігійну пропаганду, провела тиждень освіти.
Ревком розгорнув велику роботу щодо відбудови народного господарства, організував селянство на боротьбу з куркульським бандитизмом. Відділ соціального забезпечення ревкому взяв на облік сім'ї загиблих червоноармійців і виділив їм матеріальну допомогу.
Активно діяв сільський комнезам, створений у серпні 1920 року (голова А. Брідненко). За допомогою комнезамівців вже 15 грудня 1920 року було виконано продрозверстку. У квітні 1921 року при комнезамі утворився посівком, який проводив наділення землею безземельних і малоземельних селян, допомагав ремонтувати сільськогосподарські знаряддя. Було засновано показове господарство, для якого виділили 75 десятин землі.
Разом з успіхами у відбудові господарства зміцнювалася Радянська влада. У червні 1921 року відбулися вибори сільської і волосної Рад. Головою волосного виконкому став М. Омельченко. Волвиконком розгорнув активну діяльність щодо проведення в життя ленінського плану побудови соціалізму, У 1921 році розпочалося будівництво електростанції. Винцкло товариство спільного обробітку землі, що у 1923 році об'єднувало 135 членів і мало 50 га землі. Воно створило овочевий розсадник, який в 1925 році за досягнуті успіхи був відзначений Раднаркомом УРСР другою премією. З 1923 по 1959 рік Великополовецьке було центром, району. У 1925 році в селі проживало 4406 жителів.
Багато уваги приділялося питанням охорони здоров'я. Для боротьби з епідеміями створили спеціальні санітарні ради. У листопаді 1920 року в селі відкрили лікарню, при якій діяв пункт швидкої допомоги. Багато було зроблено для розвитку народної освіти. В селі працювала семирічна школа. В 1922 році організували школу ліквідації неписьменності серед дорослих, в якій навчалося 57 чоловік. Почав діяти селянський будинок. У 1924 році тут відкрили відділення товариства «Геть неписьменність!». Велику участь у масово-політичній роботі брала комсомольська організація. З її допомогою в колишньому маєтку Браницьких у 1927 році створили школу-інтернат, де навчалося 80 учнів.
Важливим завданням, яке постало перед трудящими Великополовецького, було проведення колективізації. Наприкінці 1928 року в селі було створено сільськогосподарську артіль «Плугатар». Головою її став комуніст М. П. Варченко. Першими вступили до колгоспу комуністи, які згуртували навколо себе сільську бідноту. У 1929 році в селі виникло ще 3 колгоспи: «Червоний гігант», ім. Будьонного і «Комунар». їх організаторами були комуністи М. К. Безуглий, І. Г. Лазаренко, двадцятип'ятитисячник, донецький шахтар К. Г. Ляднов, робітник з


Великополовецьке