Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Поліське

Сторінка 2 з 6
крові і здоров'я робітників експлуататори забезпечували собі великі прибутки.
Після реформи 1861 року поміщики Горвати значно збільшили свої земельні володіння, безсоромно пограбували населення. Більшість селян було перетворено у піших та городників, щоб примусити їх постійно працювати на суконній фабриці.
Про зубожіння трудящих у Хабному дають уяву уставні грамоти. 1863 року з 644 селянських господарств тяглих зовсім не було, піших налічувалось 341, городників - 303. Невдоволені реформою, місцеві жителі вимагали передачі їм поміщицької землі. Не маючи змоги прожити з свого убогого господарства, розорені селяни йшли у найми до Горватів і куркулів або на заробітки на Донбас та в інші місця.
У пореформені роки помітно розвивалися промисловість і торгівля. 1876 року на місцевій фабриці, у порівнянні з 1855 роком, було перероблено сировини майже у два рази більше. На підприємстві було зайнято 200-260 робітників. У містечку працював винокурний завод, ширились дрібні промисли: кустарі виготовляли шпали, звичайні вози и колеса, випалювали деревне вугілля. У 1870 році тут відбулось 7 ярмарків, на які приїжджали купці з Києва, Гомеля та інших міст.
Трудящі терпіли не лише від експлуатації, голоду, злиднів, але і від хвороб, неписьменності. На всю волость (Хабне стало центром волості 1866 року) була невелика земська лікарня, в якій працювали лікар, два фельдшери й акушерка. Тому хворі вдавалися до послуг знахарів. З 1861 року в містечку було дві парафіяльні школи, де навчалося щорічно в середньому до 40 дітей. Про стан цих закладів журнал «Киевские епархиальные ведомости» повідомляв так: «Діти тут вчаться два роки, але не знають світської грамоти». Наприкінці XIX століття в містечку відкрито однокласну народну школу.
У 1900 році в Хабному було 423 двори, проживало 1745 чоловік. Із загальної кількості 14,7 тис. десятин землі 13,7 тис. належало поміщикові, 902 - селянам, У містечку працювали 2 винокурних, 3 цегельних заводи, 8 кузень, паровий млин. Суконна фабрика на той час уже не діяла.
На початку XX ст. значно посилилися революційні настрої серед трудящих. Під час буржуазно-демократичної революції 1905-1907 pp. більшовики провадили серед населення агітаційну роботу. На вулицях часто розклеювалися листівки: «Геть царя! Геть поміщиків і капіталістів!». Відбувалися також селянські заворушення.
Після поразки революції 1905-1907 pp. становище трудящих погіршало. У містечку було багато безробітних. Дуже розорювалися селянські господарства. 1912 року, в порівнянні з 1900 роком, кількість землі, якою володіли селяни, значно скоротилася. Тепер 255 господарств мали всього 375 десятин землі, з них від 1 до 2 десятин - 91 господарство (46 десятин), від 2 до 3 десятин - 88 господарств (100 десятин).
Нове лихо для трудящих принесла світова імперіалістична війна. Майже усі чоловіки були призвані до армії, багато з них загинуло на фронті. А вдома сім'ї здавали свої земельні ділянки куркулям або поміщикові, бо їх нічим було обробляти і засівати.
Коли у березні 1917 року в Хабному стало відомо про повалення самодержавства, селяни почали відбирати в поміщика землю, рубати його ліс. Наляканий дщми населення, управитель маєтку звернувся до губернського комісара Тимчасового уряду з проханням терміново надіслати козаків. До Хабного прибули війська, які охороняли поміщицьку власність.
Великий Жовтень приніс українському народові визволення від соціального і національного гніту. У середині лютого 1918 року в Хабному створено ревком (голова О. Тесленко), який конфіскував у поміщика землю, посівний матеріал, реманент та інше майно і роздав його незаможним селянам. За пропозицією ревкому трудящі селяни на базі колишнього поміщицького маєтку створили колективне господарство, яке назвали «Хабненська трудова сільськогосподарська артіль». Але діяльність органів Радянської влади була перервана німецькою окупацією.
4 березня 1918 року ворожі війська вдерлися до Хабного. Окупанти за допомогою українських буржуазних націоналістів жорстоко розправлялися з радянськими активістами, грабували і вивозили до Німеччини народне добро.
На початку 1919 року в Хабному відновлюється Радянська влада. 5 вересня 1919 року, скориставшись наступом денікінців, куркульські банди Струка і Лазнюка захопили Хабне. Бандити грабували населення та чинили над ним насильства. 19 грудня 1919 року над містечком знову замайорів червоний прапор. З недобитимй бандами Струка та Лазнюка, що відступили, повів боротьбу 1-й комуністичний український полк. Було обрано сільську Раду, яка знову розподілила між незаможними селянами колишню поміщицьку землю.
У травні 1920 року війська білополяків захопили на короткий час Хабне. Разом з петлюрівцями вони відновлювали старі порядки. Але 3 червня 1920 року частини Червоної Армії визволили містечко від загарбників, у Хабному остаточно утвердилась Радянська влада.


Поліське


Переглянути більшу мапу