Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Сквира

Сторінка 4 з 10
виникли в місті уже в березні 1917 року.
З перемогою Жовтневого збройного повстання в Петрограді посилилася боротьба трудящих Сквири за встановлення влади Рад. Цією боротьбою керувала більшовицька організація, створена в місті на початку грудня 1917 року. Наприкінці січня 1918 року тут відбувся з'їзд представників волосних і
сільських Рад повіту, на якому було обрано Сквирський повітовий виконавчий комітет Рад робітничих, селянських і солдатських депутатів. Його головою став більшовик Свиридов. Рада почала здійснювати всю повноту влади, проводила в життя ленінський Декрет про землю, налагоджувала революційний порядок.
Наступ німецьких інтервентів на Україну тимчасово перервав радянське будівництво. У березні 1918 року німецькі війська захопили Сквиру. Почалася жорстока розправа з партійними і радянськими працівниками. Більшовики перейшли в підпілля. Під їх керівництвом у Сквирі й повіті став розгортатися масовий повстанський рух. Великий вплив на нього справила народна боротьба проти окупантів, що розгорнулася в Звенигородському і Таращанському повітах. Жителі Сквири вступали до партизанських загонів. 7 серпня понад 600 повстанців трьома загонами з Ружина, Самгородка і Великих Єрчиків вирушили в напрямку Сквири. 11 серпня повстанська армія підійшла до міста. Почався бій, який тривав з 9 години вечора до 8 години ранку. Незважаючи на героїчні зусилля повстанців, вони не змогли подолати озброєного до зубів ворога і змушені були відступити.
Проте боротьба проти німецьких окупантів у Сквирі і повіті не припинилася. Восени 1918 року Київський обласком партії направив делегата II з'їзду КІІ(б)У О. Й. Шотен-Кабанник, А. Ф. Левченка та інших для організації партизанського руху в районі Білої Церкви - Сквири-Ходоркова. Під їх керівництвом тут активізувалися партизанські загони О. Попелюхи, М. Пузирьова та загони Червоного козацтва. Один з них діяв у районі Романівни-Сквири. В самому місті, незважаючи на масові репресії окупантів, було створено підпільний більшовицький осередок, члени якого розповсюджували серед населення листівки із закликами до боротьби проти ворога.
Наприкінці листопада 1918 року партизанський загін, що складався з робітників Шамраївського цукрозаводу, визволив Сквиру від окупантів. Але на початку грудня місто захопили загони петлюрівських військ. Вони жорстоко розправлялися з населенням і грабували його. Трудящі піднялися на боротьбу проти ворогів. Наприкінці лютого 6-й Корочанський український повстанський полк розпочав кровопролитні бої за Сквиру. Вона неодноразово переходила з рук у руки. 4 березня 1919 року частини 1-ї Української радянської дивізії у взаємодії з повстанцями після 8-годинного бою визволили місто.
У Сквирі розгорнулося радянське будівництво. В березні відбулася 1-а повітова партійна конференція, яка обрала повітовий комітет КП(б)У на чолі з О. Й. Шотен-Кабанник. Міська партійна організація складалася з 50 членів партії і 80 співчуваючих. На повітовому з'їзді Рад було обрано повітову і міську Ради робітничих і селянських депутатів. Головою міської Ради став Бондаренко. Військовим комісаром повіту призначили комуніста М. Пузирьова, який негайно приступив до організації бойового загону. Згодом загін дістав назву 1-го Сквирського залізного батальйону. Його командиром став В. І. Маслов. Активними помічниками комуністів виступали комсомольці. Секретарем повітової комсомольської організації обрали О. Некраша, який незабаром загинув убою з бандою. У 1919 році його і 13 тяжкопоранених комсомольців бандити закопали в землю живими.
Налагодження мирного життя відбувалося в умовах гострої боротьби проти контрреволюційних банд. У травні 1919 року буржуазно-націоналістичні елементи на чолі з Мазуренком підняли в місті заколот і проголосили так звану «Сквирську республіку». Проте у червні війська Червоної Армії придушили цей заколот і ліквідували націоналістичне охвістя. Радянська влада зміцнювалася. Всі землі, ліси і води, а також підприємства були передані у суспільну власність. У 1919 році на колишніх поміщицьких землях було організовано перше Українське кооперативне товариство насінників, садівників і городників та секцію інтенсивних культур», яку очолив Й. Я. Магомет.
У кінці серпня над Сквирою нависла нова небезпека: з півдня наступали білогвардійські полчища Денікіна. Незабаром вони захопили місто. Денікінські загони грабували населення і знущалися над ним. Більшовики Сквири знову перейшли в підпілля і почали готувати сили для повстання. Вони діяли під керівництвом Зафронтбюро, створеного ЦК КП(б)У для організації підпільної і партизанської боротьби проти денікінців.
25 грудня 1919 року війська Червоної Армії визволили Сквиру від білогвардійців. Відразу ж було створено повітовий ревком, який почав налагоджувати мирне життя. Він встановив суворий революційний порядок, організував загін міліції, проводив роботу щодо забезпечення Червоної Армії продовольством, подавав допомогу сім'ям червоноармійців. У березні 1920 року відбулася повітова


Сквира