Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Сквира

Сторінка 5 з 10
безпартійна
робітничо-селянська конференція, учасники якої надіслали привітання В. І. Леніну, III Комінтерну та Червоній Армії.
Успішна відбудовча робота була перервана у травні 1920 року наступом біло-поляків, які на деякий час захопили Сквиру. Проте 5 червня війська Першої Кінної армії прорвали білопольський фронт і,
завдавши ворогові нищівного удару, визволили місто. 12 червня сюди вступила кавалерійська бригада під командуванням Г. І. Котовського. На будинку, де він перебував, встановлено меморіальну дошку.
Після вигнання білополяків у місті розгорнулася відбудова народного господарства. Відновив діяльність повітовий ревком (голова Д. В. Кобзар). Почав роботу повітовий комітет КП(б)У. Партійна організація міста в цей час налічувала 40 комуністів. Активно діяла повітова комсомольська організація, яка об'єднувала 70 юнаків і дівчат.
Трудящі Сквири, керовані комуністами і комсомольцями, піднялися на відбудову господарства. Було проведено ремонт приміщень державних установ і житлових будинків, почалося упорядкування міста. Стала до ладу хлібопекарня. До рук держави перейшли тютюнова фабрика та інші підприємства. Важливим завданням, яке постало перед партійними організаціями, було проведення виборів до Рад. 25-27 червня 1921 року в Сквирі відбувся 3-й повітовий з'їзд Рад, на якому обрали виконком повітової Ради.
На заклик комуністів населення Сквири активно включилося в кампанію допомоги голодуючим Поволжя та південних районів України. У 1921-1922 рр. Сквирська повітова комісія допомоги голодуючим надіслала для них 907 пудів хліба, багато різних речей і 30 млн. крб. Для дітей голодуючих відкрили З дитячі будинки.
Відбудові народного господарства намагалися перешкодити буржуазно-націоналістичні банди, діяльність яких спрямовувалася з-за кордону. Вони неодноразово вчиняли напади на Сквиру. Від рук бандитів загинуло чимало комуністів, комсомольців і радянських активістів. У листопаді 1921 року були підступно вбиті член виконкому повітової Ради А. Богачевський, завідуючий зерноприймальним пунктом К. Є. Поліщук, На бойовому посту загинули міліціонери Орел і Лукашевський. Велику мужність і самовідданість у боротьбі проти бандитизму виявили працівники міліції і бійці 74-ї бригади 25-ї дивізії ім. Чапаева, що прибули сюди на допомогу. За активною участю населення ці банди незабаром були знешкоджені.
Починаючи з 1921 року, у Сквирі відбувався активний процес утворення споживчих, кредитних і промислових кооперативних об'єднань. У вересні в місті виникли кустарно-промисловий кооператив і повітова сільгоспспілка, яка об'єднала 40 сільськогосподарських кооперативних товариств. У 1922 році утворився робітничий кооператив, який надавав робітникам кредити, а також допомагав збирати продподаток. Цього року у Сквирі на базі Українського кооперативного товариства насінників, садівників і городників було створено селекційно-помологічну станцію. Поступово ставали до ладу промислові підприємства міста. Протягом 1924 року відновили роботу 2 млини, спирто-горілчаний завод, електростанція, побудована 1919 року. На околицях Сквири, де населення займалося переважно сільським господарством, почався рух за створення сільськогосподарських артілей. У 1923 році тут виникла сільськогосподарська артіль «Братерство».
Значних успіхів було досягнуто в галузі охорони здоров'я, освіти і культури. Медичну допомогу населенню Сквири подавала лікарня на ЗО ліжок і 2 амбулаторії. В місті діяли 2 семирічні і 2 початкові школи, в яких навчалося 1258 учнів і працювало 37 вчителів. Крім того, тут були 3 дитячі будинки, де виховувалося 136 дітей. Сільськогосподарська професійна школа щорічно готувала до 70 спеціалістів. Одним з найважливіших завдань була ліквідація неписьменності серед дорослих, У Сквирі діяло кілька лікнепів і 3 відділення товариства «Геть неписьменність!». У місті працювали самодіяльний театр, 2 драматичні гуртки, клуб, 3 хати-читальні, бібліотека. З 1923 року Сквира стала центром району.
Відбудувавши народне господарство, трудящі приступили до побудови фундаменту соціалістичної економіки. Протягом першої п'ятирічки продовжувала розвиватися промисловість міста. Сквирський спирто-горілчаний завод незабаром було реконструйовано на лікеро-горілчаний. На підприємстві працювало 70 робітників. Збільшилася потужність міської електростанції. Зросло виробництво кустарно-промислових підприємств - броварні, швейної майстерні, цегельні, майстерні для ремонту сільськогосподарських знарядь та ін. У 1929 році було створено ще одну промартіль «Об'єднаний металіст», яка мала кілька цехів. У 1932 році артілі «Харчопром» і «Вільна праця», що виникли тут раніше, виготовляли продукції на суму 124,3 тис. крб. У них працювало 173 робітники. Значними підприємствами були олійня і маслоробня, які виробляли продукції на


Сквира