Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Сквира

Сторінка 2 з 10
Фастівського полку, брали активну участь у визвольній боротьбі під проводом Семенй Палія.
З початку XVIII ст. на Правобережній Україні розгорнувся гайдамацький рух. Сквира стала ареною напруженої боротьби проти влади польської, шляхти. У 1736 році при підтримці місцевого населення гайдамаки на деякий час визволили місто. В районі Сквири діяли гайдамацькі загони відомих ватажків М. Гриви і І. Жили. Сквиряни брали активну участь і в Коліївщині 1768 року. Відважно боролися
гайдамацькі загони, очолювані М. Швачкою, А. Журбою, С. Плиханенком та ін. Це повстання жорстоко придушили війська шляхетської Польщі і Катерини II. Серед засуджених до страти повстанців було чимало сквирських козаків і селян.
У середині XVIII ст. Сквира лишалася невеликим містом. За переписом 1789 року, в ньому налічувалося 197 дворів. Міська верхівка свавільно розпоряджалася земями, що належали місту, і захоплювала собі найкращі з них. Вона перекладала на бідніші верстви населення основний тягар повинностей і податків (сума останніх становила 24 553 злотих на рік) та примушувала їх працювати на свою користь.
Після возз'єднання Правобережної України з Росією (1793 рік) Сквира була казенним містом, яке користувалося магдебурзьким правом. У 1795 році вона стала повітовим містом Брацлавського намісництва, а з 1796 року - Київської губернії. З цього часу Скйира почала швидко зростати. За ревізією 1797 року, населення міста становило близько 2 тис. чоловік. Основним заняттям жителів були дрібні промисли і торгівля. Тут розвивалися також ремесла: шевське, ткацьке, ковальське та ін. 16 разів на рік відбувалися ярмарки.
Міщани Сквири продовжували зазнавати великих утисків з боку феодалів. Так, у 1796 році один з цих феодалів Ф. Залеський самовільно захопив частину міських земель (с. Домантівку). У відповідь на це в 1798 році в Сквирі відбулося заворушення міщан, які відібрали ліс, порубаний в Домантівці за його наказом. Проте на захист Залеського виступили власті, і заворушення було придушено військовою силою.
Під чао Вітчизняної війни 1812 року хвиля народного обурення і гніву проти загарбників охопила і населення Сквири. У повіті був сформований 1-й Київський козацький полк, до якого вступили 277 місцевих козаків, і до ополчення - 231 ратник. Успішно провели також збір коней, волів, фуражу і продовольства для армії.
Значний вплив на посилення антикріпосницького руху в Сквирі мали декабристи. У Сквирському повіті стояла 2-а бригада 3-ї гусарської дивізії. Чимало її офіцерів підтримували зв'язки з таємними товариствами, що діяли у цей час в Росії. У Сквирі розміщувався штаб гусарського принца Оранського полку, серед офіцерів якого були члени «Південного товариства». З початком повстання Чернігівського полку у с. Трилісах Васильківського повіту 29 грудня 1825 року повстанці розіслали в усі сусідні міста і гарнізони гінців, які закликали приєднатися до них. У Сквиру з цією метою прибув Ф. Башмаков. Тут також велася підготовка до виступу солдатів і офіцерів, якою керували штаб-ротмістр І. Жуков і поручик Поздєєв. Але всі намагання підняти військові частини, в т. ч. і ті, які розміщувалися у Сквирському повіті, не малиг успіху.
В першій половині XIX ст. у Сквирі відбувалося пожвавлення ремесла і торгівлі. Промислове виробництво тут було незначним. У місті діяли 3 тютюнові, 3 цегельні і пивоварне дрібні підприємства, які виробляли продукції на 4697 крб. на рік. Великого розвитку набуло ремесло. У 1855 році в місті налічувалося 1245 ремісників різних фахів: шевців, столярів, ковалів, мідників, палітурників, ювелірів та ін. Сквира поступово перетворилася на досить значний торговельний пункт Київщини. Торгівлею займалися 192 купці, капітал яких дорівнював 84 тис. крб. Вони скуповували хліб у навколишніх селах та відправляли його в Одесу, звідки він йшов за кордон. Закупкою хліба на ярмарках у Сквирі займалися також чумаки, які привозили сюди на продаж сіль та рибу. Ярмаркова торгівля була досить значною. Товарооборот одного ярмарку становив у середньому 15-18 тис. карбованців.
Економічне пожвавлення зумовило зростання міського населення. Якщо в 1812 році в Сквирі проживало 3622 чоловіка, то в 1846 році - 6045 чоловік. Основну частину трудящого населення міста становили міщани, які займалися ремеслом і торгівлею, а також сільським господарством на міських землях. Ці землі здавалися їм в оренду з торгів ділянками розміром від 4 до 10 десятин. Однак міська верхівка і заможні міщани захоплювали всі кращі ділянки. Так, міщанин Цимбал володів хутором з 420 десятинами землі.
У післяреформений період відбувалося швидке зростання Сквири. За 50 років її населення збільшилося у 3 рази і в 1900 році становило понад 20 тис. чоловік. Значно зросла промисловість міста. Якщо тютюнова фабрика в 1870 році давала продукції на 9 тис. крб., то у 1898 році - на 64 тис. крб. У цей час на ній працювало 45 робітників. У 1900 році в місті вже діяли ,2 тютюнові фабрики, на яких було


Сквира