Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Сквира

Сторінка 7 з 10
обком ЛКСМУ направив у серпні 1941 року в рідний район для розгортання підпільної роботи в тилу ворога. Він був одним з організаторів підпільної боротьби і створив у ряді населених пунктів підпільні групи. За його допомогою в Сквирі при міській лікарні виникла підпільна група на чолі з К. І. Рябоконем і В. П. Зуєвським. На Сквирському дослідному полі діяли підпільники на чолі з комсомолкою Н. І. Чуєнко.

В жовіні 1942 року було створено штаб для керівництва підпільним рухом у районі. Командиром штабу став А. К. Панченко, комісаром - Т. О. Ільченко, начальником штабу - М. Г. Поліщук. Штаб організував 9 бойових підпільних груп. У червні 1943 року створили Сквирський партизанський загін, командиром якого був А. К. Панченко, а комісаром - Т. О. Ільченко. В ньому боролися 80 партизанів. У серпні 1943 року на базі Сквирського і Великополовецького партизанських загонів сформували 5-й батальйон з'єднання партизанських загонів Київської області. Комісаром батальйону був Ю, О. Ковмір. Партизани провели багато бойових операцій проти фашистів. їх діяльність поширювалася також за межі району.
У середині 1943 року сквирське підпілля очолив підпільний райком партії, до складу якого входили В. П. Зуєвський, К. І. Рябоконь, В. М. Чорностав, Н. І. Чуєнко та ін. Підпільний райком діяв до визволення Сквири радянськими військами. Він створив другий Сквирський партизанський загін на чолі з Т. Д. Богаченком. Партизани і підпільники Сквири провели ряд успішних бойових операцій. Вони висадили в повітря залізничний міст біля с. Голуб'ятина та міст на шосейному шляху в с. Строковій Попільнянського району. Рух транспорту був паралізований, і німецько-фашистським загарбникам не вдалося вивезти з Сквири 8 тис. цнт хліба. Партизани знищили багато бойової техніки ворога, понад 200 гітлерівських солдатів і офіцерів, 2 поліцейські дільниці, пустили під укіс 3 ворожі ешелони, захопили значні трофеї. Активно діяли партизани М. Маслун, . Валєтова, І. М. Гайдамачук, І. Яременко та багато інших.
Налякані розмахом партизанського руху, фашисти вчинили жорстоку розправу над радянськими людьми. Гітлерівці оточили с. Краснянку, де перебувала група сквирських партизанів. Кати по-звірячому вбили народних месників, розстріляли 112 мирних жителів, спалили 31 хату. Тут загинула М. Маслун. У с. Малих Лисівцях карателі оточили будинок, в якому знаходилися командир партизанського загону Т. Д. Богаченко і розвідниця . Валєтова. Мужні патріоти відстрілювалися до останнього патрона і загинули, не здавшись ворогу. Фашисти натрапили на слід групи лікаря К. І. Рябоконя. Вони заарештували відважного підпільника і живцем спалили його.
Партизани допомагали Червоній Армії визволяти Сквиру. Наприкінці грудня 1943 року, коли радянські війська наблизилися до Сквирського району, партизанський загін зав'язав бій у тилу ворога. 29 грудня 1943 року 240-а стрілецька Київсько-Дніпровська Червонопрапорна дивізія під командуванням Героя Радянського Союзу полковника Т. Х. Уманського визволила місто.
Населення Сквири радо зустріло своїх визволителів. Багато сквирян поповнило лави Червоної Армії. За мужність і відвагу, виявлені на фронтах Великої Вітчизняної війни, близько 500 з них нагороджено орденами й медалями СРСР. Жителі міста пишаються Героями Радянського Союзу М. М. Ольшевським і О. П. Плугатарем, що загинули, визволяючи братню Литву.
Відразу ж після визволення трудящі Сквири приступили до відбудови народного господарства. Гітлерівські загарбники завдали великої шкоди господарству міста. Вони зруйнували кілька промислових підприємств, хлібопекарню, будівлі Сквирської МТС і вивели з ладу тракторний парк. У приміських колгоспах були знищені всі виробничі прикіщення, зовсім не лишилося худоби. Лежали в руїнах приміщення лікарні, шкіл і культурно-освітніх закладів, багато житлових будинків.
Велику організаційну роботу провела партійна організація району, якав в 1944 році налічувала 123 комуністи. Вона мобілізувала трудящих на виконання постанови РНК СРСР і ЦК ВКП(б) від 21 серпня 1943 року «Про невідкладні заходи по відбудові господарства в районах, визволених від німецької окупації». Уже в березні 1944 року відновило свою діяльність Сквирське дослідне поле. Влітку став до ладу лікеро-горілчаний завод. Цього ж року почали діяти швейна фабрика, райхарчокомбінат і промислово-кооперативні підприємства. Натхненно і самовіддано працювали трактористи і слюсарі Сквирської МТС. На кінець 1944 року тут було зібрано 61 трактор і відремонтовано 32 молотарки.
Незважаючи на труднощі, сквирські колгоспи успішно провели посівну кампанію і зібрали добрий урожай. Район у 1944 році повністю виконав план хлібозаготівель, за що перший секретар райкому партії М. П. Тюзнєв, голова райвиконкому Ф. Тютюнник та уповноважений наркомзему Ф. П. Дичко були нагороджені орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня. 110 трудівників міста відзначено медалями «За доблесну црацю у Великій Вітчизняній Війні 1941-1945 pp.». Відбудовуючи зруйновані фашистами
підприємства, установи й заклади, трудящі всіляко допомагали фронту. Вони


Сквира