Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Макарів

Сторінка 3 з 9
Містечко було невпорядкованим. Його жителі скаржилися київському губернаторові, що в Макарові від самої зими стоять глибокі калюжі, сморід від яких шкідливо діє на здоров'я, що тут лютують тиф, пропасниця, скарлатина. Хвороби, недоїдання й тривале голодування передчасно зводили в могилу як дорослих, так і їх дітей. Так, у 1880 році з 93 дітей, що народилися в Макарові, на першому році життя померли 57 і.
У незадовільному стані були медичне обслуговування й освіта. В містечку працювали земська лікарня на 10 ліжок, де був всього один лікар, приватна аптека і три аптечні склади. У відкритій 1874 року парафіяльній школі навчалося 65 дітей. На утримання школи і вчителя в 1899 році витрачено лише 239 карбованців.
Нестерпні умови життя примушували трудяще населення Макарова вести боротьбу проти постійних утисків, за свої соціально-економічні інтереси. Ленінська газета «Искра» в серпні 1902 року повідомляла про напад макарівських селян на секретаря київської міщанської управи. У січні 1904 року застрайкували робітники Макарівського парового млина. Вони вимагали підвищення поденної оплати. Але під загрозою репресій з боку властей змушені були на сьомий день приступити до роботи.
В Макарові та навколишніх селах робітники київських заводів розповсюджували листівки та іншу нелегальну революційну літературу. Вплив соціал-демократичної пропаганди на селян визнавали й поміщики. Власник Червонослобідської економії поміщик Хижняков, доповідаючи київському губернатору про причини страйку робітників своєї ґуральні, писав: «В 12-ти верстах від мого маєтку знаходиться Макарів - один з центрів поширення пропаганди соціал-демократів. Селяни навколишніх сіл чують звідти: «Геть самодержавство! Геть існуючий порядок!».
У 1905 році в Макарові діяв соціал-демократичний гурток, члени якого розповсюджували листівки і вели агітацію серед місцевих селян, влаштовували сходки, організовували страйки. Тісний зв'язок з членами гуртка підтримували макарівські селяни-бідняки брати Федот і Федір Кириленки, Ф. О. Михайловський, Т. М. Проценко, А. Й. Ренькас та інші. Революційна діяльність гуртка привернула увагу поліції. На квартирах гуртківців були проведені обшуки, під час яких виявлено листівки. Але намагання поліції терором залякати трудяще населення були даремними. Політична свідомість селян зростала. Так, 6 серпня 1905 року в містечку біля пекарні зібралось близько 150 чоловік демонстрантів, які вигукували: «Геть самодержавство!», «Геть поліцію!». Сталася сутичка демонстрантів з поліцією. 9 грудня відбувся новий виступ селян, для придушення якого було направлено до Макарова і Макарівської волості ескадрон кавалерії. Дев'ять найактивніших учасників цього виступу було заарештовано і засуджено на різні строки ув'язнення.
З початком першої світової війни становище трудящого населення Макарова ще більш погіршало. Майже всі чоловіки були мобілізовані на фронт. Зростала
дорожнеча, скоротилась посівна площа, дальше виснаження земель знижувало врожайність. Селянські господарства занепадали. Все це викликало велике незадоволення трудящих.
Перемога Лютневої буржуазно-демократичної революції стала поштовхом до активної боротьби проти поміщиків і буржуазії. У березні 1917 року представники Київської Ради робітничих депутатів провели в Макарові мітинги селян, на яких закликали забирати землю у поміщиків і розподіляти між собою. Але на сторожі інтересів пануючих класів стояв Тимчасовий уряд.
Звістка про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді, декрети, проголошені II Всеросійським з'їздом Рад, швидко дійшли до Макарова. Трудящі захопили поміщицький маєток і почали ділити землю. Губернський комісар Центральної ради змушений був просити штаб Київського військового округу негайно направити війська для «встановлення порядку» в Макарові та навколишніх селах.
У лютому 1918 року радянські війська визволили Макарів з-під влади контрреволюційної Центральної ради. Був створений ревком, який очолив робітник-шкіряник Л. П. Кагановський. Ревком приступив до здійснення соціалістичних перетворень. На цегельному і шкіряному заводах, сірниковій фабриці було введено восьмигодинний робочий день, встановлено робітничий контроль та обрано фабрично-заводські комітети.
Але соціалістичне будівництво було перервано німецькою окупацією. Наприкінці. лютого 1918 року німецькі війська окупували містечко. Борючись проти ворогів революції, макарівці влітку того року створили партизанський загін під командуванням робітника П. Ф. Семененка, який разом з Брусилівським загоном діяв у північних повітах Київщини. На кінець 1918 року німецько-гетьманський режим на Україні зазнав краху. Макарів на деякий час захопила буржуазно-націоналістична Директорія.


Макарів