Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
придушили повстання. Польська шляхта вчинила жорстоку розправу. За рішенням суду в Тетієві на шибеницях страчено близько тисячі жителів. Висока могила при виїзді до села Росішок ще й тепер нагадує сучасникам про героїчну боротьбу їхніх предків. З 1784 року Тетії'в був центром великого феодального господарства магната Лєдоховського. В ньому налічувалося 378 димів і 2799 чоловік.
Після возз'єднання Правобережної України з Росією в 1793 році містечко входило до складу
П'ятигірського повіту, а з 22 листопада 1800 року стало волосним центром Таращанського повіту Київської губернії. Власник Тетієва О. Даровський у 1834 році володів 3717 десятинами землі. Він побудував тут гуральню, яка в 1848 році виробляла продукції на 900 крб. Крім того, діяли броварня й цегельня. Велику роль відігравала торгівля. На недільні ярмарки у 1846 році привозилося товарів на 16 тис. крб., а продавалося - на 12 тис. крб. У 1853 році в Тетієві проживало 4488 чоловік, у т. ч. З тис. селян-кріпаків, близько 500 державних селян. Значну частину жителів становили міщани, багато яких займалося ремеслами.
У 20-х pp. XIX ст. при костьолі існували лікарня на 10 ліжок та польська школа, в якій навчалися переважно діти поміщицьких службовців. Українське населення залишалося неписьменним.
Селяни Тетієва у результаті реформи 1861 року були фактично пограбовані. Згідно з уставною грамотою на 1610 ревізьких душ поміщик виділив 4165 десятин землі, тобто по 2,5 десятини на душу. За цю землю вони мали сплачувати в казну щороку 4808 крб. 61 коп. Крім того, до переходу на викуп селяни залишалися тимчасовозобов'язаними і мусили, як раніше, працювати на пана літом 74 дні і зимою 4. Поміщик не повернув деяким селянам усієї землі, якою вони користувалися до реформи. Вони звернулися зі скаргою до судових інстанцій. Разбір справи тривав до 1884 року, але вимоги їх не задовольнили. Селяни виступали проти тимчасовозобов'язаних відносин з поміщиком, відмовлялися виконувати повинності в його господарстві. 26-27 березня 1862 року жінки не вийшли на роботу до фільварку. Щоб приборкати непокірних, прибув начальник таращанської поліції з ротою солдатів. Почалися арешти. Проте селяни заявили: «Чиновникам не віримо, а повіримо лише тоді, коли цар прийде». Незважаючи на погрози, тетіївці відмовилися підписувати уставну грамоту. Внаслідок цього вона була введена без їх згоди, а для гарантії «порядку» в містечку залишився на постій загін козаків.
У пореформену добу відбувається дальший економічний розвиток Тетієва. У 1867 році на гуральні Даровського працювало 9 робітників і виготовлялося продукції на 7 тис. крб., у 2-х цегельнях - 14 робітників і продукції - на 1340 крб. на рік. Заможний селянин Г. Поліщук організував виробництво черепиці, яку виготовляли 4 робітники. Свічковий завод П. Сухаря видавав продукції на 950 крб. Крім того, у містечку діяли 4 водяних і 5 вітряних млинів, 3 крупорушки, які за рік переробляли 2250 пудів зерна на борошно та 13 000 пудів - на крупу. У центрі містечка, де розміщувалися в основному підприємства, жило 1807 міщан8, які займалися кравецьким, ткацьким, бондарним, столярним і гончарним промислами. Поширеним було вишивання рушників і плетіння кошиків. Торгівля мала переважно місцевий характер. У Тетієві налічувалося близько 90 бакалійних і галантерейних крамниць. На околицях містечка: в Слободі, Плоханівці і Снігурівці жили селяни. Тут розміщувалися 3 поміщицькі економії, в яких було 2060 десятин орної землі.
Внаслідок розвитку капіталізму поглиблювався процес класового розшарування селянства. Створювався резерв вільних робочих рук. Частина бідняків шукала собі заробітків на Херсонщині, Катеринославщині, в промислових містах. Наприклад, тільки протягом 1901 року з містечка, пішло 319 чоловік. Під час революції 1905- 1907 pp. в економіях прокотилася хвиля страйків сільськогосподарських робітників, які вимагали підвищення заробітної плати, поліпшення умов життя. Заворушення були придушені козаками. 17 страйкарів кинули до в'язниці. Одним з організаторів виступів.був сільський учитель із Слободи Г. І. Щиголь. У його хаті друкувалися прокламації і листівки. За революційну діяльність царський уряд заслав Г. І. Щиголя на каторгу. і
Під час столипінської аграрної реформи частина селян-бідняків переселилася до Уссурійського краю і Оренбурзької губернії, але більшість з них повернулася зовсім розореною і зубожілою. 1914 року в Тетієві було 1677 дворів, де проживало 10 203 чоловіка. Селянкам належало 4169 десятин землі, а поміщиці М. І. Морочинській і капіталістові Я. М. Бернеру - 4676 десятин.
Найбільшим промисловим підприємством Тетієва був ливарний завод Глишпора. Він виробляв 4 тис. пудів чавунного литва для потреб місцевих цукрових заводів та економій. У 1914 році тут працювало 18 робітників і 4 підлітки. За каторжну працю вони одержували близько 70 коп. на день. Діяло також 3 водяні млини,
Тетіїв
Сторінка 2 з 9
гайдамаки виганяли гнобителів з Тетієва. І тільки війська, послані Катериною ІІ, остаточнопридушили повстання. Польська шляхта вчинила жорстоку розправу. За рішенням суду в Тетієві на шибеницях страчено близько тисячі жителів. Висока могила при виїзді до села Росішок ще й тепер нагадує сучасникам про героїчну боротьбу їхніх предків. З 1784 року Тетії'в був центром великого феодального господарства магната Лєдоховського. В ньому налічувалося 378 димів і 2799 чоловік.
Після возз'єднання Правобережної України з Росією в 1793 році містечко входило до складу
У 20-х pp. XIX ст. при костьолі існували лікарня на 10 ліжок та польська школа, в якій навчалися переважно діти поміщицьких службовців. Українське населення залишалося неписьменним.
Селяни Тетієва у результаті реформи 1861 року були фактично пограбовані. Згідно з уставною грамотою на 1610 ревізьких душ поміщик виділив 4165 десятин землі, тобто по 2,5 десятини на душу. За цю землю вони мали сплачувати в казну щороку 4808 крб. 61 коп. Крім того, до переходу на викуп селяни залишалися тимчасовозобов'язаними і мусили, як раніше, працювати на пана літом 74 дні і зимою 4. Поміщик не повернув деяким селянам усієї землі, якою вони користувалися до реформи. Вони звернулися зі скаргою до судових інстанцій. Разбір справи тривав до 1884 року, але вимоги їх не задовольнили. Селяни виступали проти тимчасовозобов'язаних відносин з поміщиком, відмовлялися виконувати повинності в його господарстві. 26-27 березня 1862 року жінки не вийшли на роботу до фільварку. Щоб приборкати непокірних, прибув начальник таращанської поліції з ротою солдатів. Почалися арешти. Проте селяни заявили: «Чиновникам не віримо, а повіримо лише тоді, коли цар прийде». Незважаючи на погрози, тетіївці відмовилися підписувати уставну грамоту. Внаслідок цього вона була введена без їх згоди, а для гарантії «порядку» в містечку залишився на постій загін козаків.
У пореформену добу відбувається дальший економічний розвиток Тетієва. У 1867 році на гуральні Даровського працювало 9 робітників і виготовлялося продукції на 7 тис. крб., у 2-х цегельнях - 14 робітників і продукції - на 1340 крб. на рік. Заможний селянин Г. Поліщук організував виробництво черепиці, яку виготовляли 4 робітники. Свічковий завод П. Сухаря видавав продукції на 950 крб. Крім того, у містечку діяли 4 водяних і 5 вітряних млинів, 3 крупорушки, які за рік переробляли 2250 пудів зерна на борошно та 13 000 пудів - на крупу. У центрі містечка, де розміщувалися в основному підприємства, жило 1807 міщан8, які займалися кравецьким, ткацьким, бондарним, столярним і гончарним промислами. Поширеним було вишивання рушників і плетіння кошиків. Торгівля мала переважно місцевий характер. У Тетієві налічувалося близько 90 бакалійних і галантерейних крамниць. На околицях містечка: в Слободі, Плоханівці і Снігурівці жили селяни. Тут розміщувалися 3 поміщицькі економії, в яких було 2060 десятин орної землі.
Внаслідок розвитку капіталізму поглиблювався процес класового розшарування селянства. Створювався резерв вільних робочих рук. Частина бідняків шукала собі заробітків на Херсонщині, Катеринославщині, в промислових містах. Наприклад, тільки протягом 1901 року з містечка, пішло 319 чоловік. Під час революції 1905- 1907 pp. в економіях прокотилася хвиля страйків сільськогосподарських робітників, які вимагали підвищення заробітної плати, поліпшення умов життя. Заворушення були придушені козаками. 17 страйкарів кинули до в'язниці. Одним з організаторів виступів.був сільський учитель із Слободи Г. І. Щиголь. У його хаті друкувалися прокламації і листівки. За революційну діяльність царський уряд заслав Г. І. Щиголя на каторгу. і
Під час столипінської аграрної реформи частина селян-бідняків переселилася до Уссурійського краю і Оренбурзької губернії, але більшість з них повернулася зовсім розореною і зубожілою. 1914 року в Тетієві було 1677 дворів, де проживало 10 203 чоловіка. Селянкам належало 4169 десятин землі, а поміщиці М. І. Морочинській і капіталістові Я. М. Бернеру - 4676 десятин.
Найбільшим промисловим підприємством Тетієва був ливарний завод Глишпора. Він виробляв 4 тис. пудів чавунного литва для потреб місцевих цукрових заводів та економій. У 1914 році тут працювало 18 робітників і 4 підлітки. За каторжну працю вони одержували близько 70 коп. на день. Діяло також 3 водяні млини,