Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Бишів

Сторінка 5 з 7
сільськогосподарської виставки. Останнього нагороджено срібною медаллю ВСГВ.
Високими врожаями славився колгосп ім. ВКП(б). В 1940 році тут зібрали по 205 цнт картоплі на площі 61 га, а городня бригада А. О. Швидкого - по 500 цнт капусти з гектара.
Напередодні Великої Вітчизняної війни в Вишеві діяли промислові підприємства: цегельний і черепичний заводи, торфовидобувна та ткацько-промислова артілі.
Багато зробили партійна та комсомольська організації для піднесення освіти й культури в селі. У 1934 році тут відкрито середню школу. У 1940/41 навчальному році працювало 28 вчителів, які навчали 400 дітей.
Заможно й культурно жили колгоспники Бишева. В мальовничому парку над річкою Лупою височів будинок культури. В його бібліотеці налічувалось понад 20 тис. книг. Пишалися бишівці добре обладнаною лікарнею на 55 ліжок. Побутові потреби жителів обслуговували кілька магазинів, їдальня, пекарня.
Напад фашистської Німеччини перервав мирне життя трудящих. Сотні жителів Бишева на заклик Комуністичної партії і Радянського уряду вступили до лав Червоної Армії, щоб захищати Вітчизну, працювали на спорудженні оборонних рубежів під Києвом. З сім'ї Швидких пішли на фронт брати Андрій, Іван, Микола і Петро. Добровольцем вступила в Червону Армію й їх сестра Ганна. Спочатку вона була рядовим бійцем, потім - розвідником. Після тяжкого поранення стала операційною медсестрою, пройшла шлях від України до Кенігсберга і до кінця війни працювала в госпіталі. Радянський уряд високо оцінив заслуги старшини медичної служби Ганни Швидкої , нагородивши її орденом Червоної Зірки та багатьма медалями.
9 липня 1941 року гітлерівці вдерлися в Бишів. Першого ж дня окупації вони пограбували універмаг, а також базу райспоживспілки, будинок культури перетворили на зсипний пункт, а школу - на лазарет для фашистських солдатів. Окупанти зруйнували пам'ятник В. І. Леніну, знищили МТС і багато житлових будинків колгоспників, вирубали сад біля лікарні. З колишніх куркулів на селі було організовано місцеву поліцію. Фашистські недолюдки розстріляли редактора районної газети Т. Я. Конопатську, голову правління райспоживспілки Ф. С. Коваленка, колгоспників-активістів Я. Т. Манченка, М. С. Плясуна, батьків голови колгоспу С. Т. Кромбета та інших патріотів. 24 жителів Бишева окупанти живими кинули до криниці, що на шляху до Чорногородки, і закидали їх гранатами. Особливо жорстоко, по-звірячому знущалися вороги над Я. Т. Манченком. Червоно-гвардієць, колишній член комнезаму, один з організаторів колгоспу, він з перших днів війни пішов у підпілля. Поліції вдалося в грудні 1941 року схопити його й передати гестапо. Напівроздягненого й облитого кров'ю, після нелюдських тортур, його довго водили по селу. Потім у супроводі двох поліцаїв відправили пішки до Фастова. По дорозі фашистські прихвосні викололи Я. Т. Манченку очі і відрубали голову. У 1943 році фашисти закатували насмерть і дружину Якова Трохимовича - Євдокію Макарівну. 160 юнаків і дівчат села ворог вивіз на рабську працю до Німеччини.
З перших днів фашистської окупації трудящі села чинили опір загарбникам. У рядах народних месників боролось чимало бишівців, зокрема М. В. Манченко, В. Т. Кромбет та інші. В травні 1942 року бишівські підпільники сконструювали радіоприймач, слухали зведення Радянського інформбюро й поширювали їх у своєму та навколишніх селах.
Народна боротьба проти німецько-фашистських загарбників значно посилилась після знаменитого рейду партизанського з'єднання С. А. Ковпака. В Бишівський район була направлена спеціальна група, яка допомогла об'єднати сили місцевих партизанів. 5 травня 1943 року утворився Бишівський партизанський загін, командиром якого став Є. П. Тішаков, комісаром - І. С. Самійленко, начальником штабу - І. Н. Федоров. Для зміцнення оперативного керівництва окремими партизанськими загонами штаб з'єднання партизанських загонів Київської області сформував з них партизанські батальйони. 16 червня 1943 року Бишівський партизанський загін увійшов до складу 4-го батальйону, який очолювали Т. Я. Коротюк та І. О. Осипенко.
Більше 1100 жителів Бишева брали участь у Великій Вітчизняній війні. 410 чоловік віддали своє життя в боях за Батьківщину. Понад 350 бишівців нагороджені орденами й медалями Радянського Союзу.
8 листопада 1943 року 126-й та 131-й стрілецькі полки 71-ї стрілецької дивізії 1-го Українського фронту визволили Бишів від німецько-фашистських окупантів. В боях за село особливо відзначились роти, якими командували старші лейтенанти М. А. Слукін та І. С. Циганков. І. С. Циганков загинув у Вишеві смертю хоробрих і тут похований.
Жителі села всі свої сили спрямували на допомогу фронтові, на відбудову зруйнованого фашистами господарства. В 1944 році хлібороби Бишева і району здали до фонду Червоної Армії 84 тис. пудів зерна. Переборюючи труднощі,


Бишів