Сторінка 5 з 6
У перші дні Великої Вітчизняної війни понад 250 чоловік з села поповнили лави Червоної Армії. їхнє місце на виробництві зайняли жінки і підлітки. З наближенням фронту вся сільськогосподарська техніка, худоба були евакуйовані на Схід.
Зерно з колгоспних амбарів здали державі і роздали колгоспникам. З комунітів, комсомольців та активістів села створили винищувальний загін для боротьби
3 диверсантами і шпигунами, командиром якого став голова колгоспу ім. Петровського комуніст Г. Гайдаєнко. Сюди ж перебазувався і винищувальний батальйон з Обухова. А 31 липня тут зосередилися винищувальні загони Васильківського, Узинського районів.
Після запеклих боїв ЗО липня гітлерівці підійшли до Трипілля. Оборону тут тримали частини 7-ї механізованої дивізії, підтримувані кораблями Пінсько-Дніпровської військової флотилії. В ніч на 2 серпня ворог вдерся на околицю села, але вогнем кораблів був відігнаний. Мужність і виняткову стійкість проявив коректувальний пост на чолі з старшим лейтенантом А. В. Діденком. Оточений гітлерівцями, він по радіо керував вогнем корабельної артилерії.
Лише 19 серпня 1941 року гітлерівцям вдалося оволодіти селом. Першого ж дня вони розстріляли кількох дітей і стариків; спалили багато будинків. Окупанти грабували майно жителів села, насильно вивозили молодь на каторжні роботи до Німеччини, висадии в повітря пам'ятник героям громадянської війни.
Проти ворога розгорталася всенародна боротьба, нею керували комуністи. Підпільники В. Г. Удод та А. Д. Панченко, що працювали в місцевій лікарні, керували всією підпільною роботою в Трипіллі. Патріоти розповсюджували листівки, повідомлення Радінформбюро про події на фронтах, вселяли в радянських людей непохитну віру в перемогу Червоної Армії. Колишній головний бухгалтер Трипільської МТС М. П. Сорока в грудні 1941 року вступив у Київську підпільну партійну організацію «Смерть німецьким окупантам!». Працюючи в підпільній друкарні, він щодня випускав по 200-250 листівок. 5 січня 1943 року він, як і інші його товаиші, був заарештований і закатований у гестапо.
Біля Трипілля, у заплавах Дніпра, весною 1943 року розташувалася база партизанського загону, яким командував В. І. Вараков. ЗО травня партизани на чолі із своїм командиром раптово атакували жандармський відділок у селі, закидали його гранатами й звільнили заарештованих.
Розлючені окупанти вдалися до масових арештів місцевих жителів, а в ніч на 1 липня 1943 року в проваллі Розкопана, біля Трипілля, більшість патріотів розтріляли.
8 листопада 1943 року після кількаденних боїв частини 206-ї стрілецької дивізії 27-ї армії 1-го Українського фронту, які успішно форсували Дніпро, визволили Трипілля від фашистських загарбників. Близько 200 трипільців брали активну участь у бойових діях на фронтах Великої Вітчизняної війни.
Після визволення в колишньому будинку культури розмістився прифронтовий госпіталь. Трудящі села подавали велику допомогу пораненим воїнам, збирали і відправляли посилки на фронт. Активно підтримали вони заклик колгоспників Обухова зібрати кошти на будівництво ескадрильї бойових літаків і внесли у фонд Червоної Армії понад ЗО тис. карбованців.
Тяжкою видалася перша післявоєнна весна 1944 року. Землю доводилося орати коровами, копати лопатами, сіяти вручну, бо техніки не було. Але ентузіазм і трудове піднесення радянських людей перемогли. Менш як за три роки були повністю відроджені всі колгоспи і культурно-освітні заклади, що працювали до війни.
В 1950 році колгоспи ім. Петровського та «Комсомолу» об'єдналися в колгосп ім. Кірова. В 1959 році колгоспники обрали головою правління Героя Соціалістичної Праці І. С. Бельдія. У червні 1962 року трипільський колгосп об'єднався з колгоспом села Українки. Об'єднаний колгосп «Дружба» (з 1964 року - «Придніпровський»), до якого у лютому 1966 року було приєднано також господарство села Щербанівки поступово зміцнювався.
Колгосп «Придніпровський» тепер має 39 тракторів, 21 комбайн, 37 автомашин. У господарстві є млин, 2 пилорами, майстерні для ремонту сільськогосподарських машин та інвентаря. Майже всі виробничі процеси електрифіковані й механізовані.
На основі зростання матеріально-технічної бази колгосп добився помітних успіхів у вирощуванні зернових і технічних культур та піднесенні громадського тваринництва. В 1969 році колгосп зібрав урожай зернових по 25,5 цнт з га, пшениці - 28,3 цнт, цукрових буряків - 296 цнт На 100 га угідь м'яса одержано 81 цнт, а молока 412,6 цнт.
У господарстві працюють 22 спеціаліста з вищою і середньою спеціальною освітою, а на посаді головного бухгалтера - кандидат економічних наук І. Ф. Беба. Понад 120 рибалок працюють у риболовецькому колгоспі «Пролетарська правда», який в останні роки придбав моторні судна, нові капронові сіті. В 1968
Дивиться також інші населені пункти цього району: