Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Трипілля

Сторінка 3 з 6
яких соціал-демократи закликали до боротьби проти царизму, а вихідець із села Халеп'я П. І. Іванча разом з місцевим селянином М. Ф. Лавриненком вели усну агітацію, за що були заарештовані й заслані в Сибір. Того року понад 200 трипільських селян, які возили дрова на цукрозавод у Григорівку, влаштували страйк,
вимагаючи підвищити оплату праці. Коли власті намагалися заарештувати організаторів страйку М. Оленича і П. Кравченка, селяни, озброївшись кілками та вилами, прогнали стражників. Військова команда, що прибула з Обухова, відкрила вогонь по селянах, кількох з них було поранено, в т. ч. й М. Оленича. «Зачинщиків» схопили й віддали до суду. Та виступи тривали. У травні 1907 року місцеві селяни, зібравшись на волосний сход, ухвалили не платити податків на утримання справника і стражників.
Напередодні першої світової війни в Трипіллі діяла земська лікарня на 10 ліжок з одним лікарем, чотирма фельдшерами та однією акушеркою.
Деякі зрушення сталися в культурному житті містечка. Ще в 1765 році при церкві св. Миколи існувала школа грамоти, з 1843 року працювала парафіяльна школа, в якій навчалося ЗО дітей. У 1880 році відкрили однокласне училище, переворене 1902 року на двокласне. На початку XX ст. в селі були дві приватні школи; у зв'язку з бажанням купців та торговців відкрили приватне комерційне училище.
З початком світової війни посівна площа скоротилася майже на третину, зменшилося поголів'я худоби, особливо - коней. Серед населення зростало незадоволення урядом. З Києва приїздили робітники, які розповсюджували антивоєнні листівки. Від них уперше в Трипіллі дізнались про Лютневу революцію 1917 року.
У березні та на початку квітня в містечку пройшли демонстрації і мітинги. Трудящі чекали великих змін, та їх не сталося.
Після перемоги Жовтневого збройного повстання в Петрограді і повалення Тимчасового уряду трудящим Трипілля довелося вести вперту боротьбу проти Центральої ради, яка захопила владу. 26 січня 1918 року створено ревком, який розгорнув активну боротьбу за зміцнення влади Рад і здійснення соціалістичних перетворень.
На початку березня 1918 року Трипілля захопили кайзерівські війська. Трудящі піднялися на боротьбу проти окупантів та їх прислужників - українських націоналістів. Вони не давали вивозити хліб, худобу. 23 березня 1918 року сюди прибув загін гайдамаків. Протягом трьох днів вони лютували, вдаючись до обшуків і грабежів. Ватажок карателів доносив начальству, що в Трипіллі він відібрав 37 рушниць, кулемет, заарештував кількох «бунтарів» та їх керівника-більшовика.
Після вигнання німецьких інтервентів у листопаді 1918 року почалося повстання проти петлюрівської Директорії, яка захопила владу. У Трипіллі повстанці вбили вартових петлюрівців, захопили зброю і запаси продовольства.
На окружному з'їзді селян у Григорівці на початку січня 1919 року було обрано ревком на чолі з П. Я. Христичем. Ревком незабаром переїхав у Трипілля. При ньому був сформований збройний загін. Але під тиском переважаючих сил петлюрівців ревком разом із загоном відступив до Ржищева. У Трипіллі почав верховодити Зелений, ватажок куркульської банди, яка перетворила село в своє лігво. Бандити не пропускали вантажів, особливо з хлібом, які перевозили Дніпром до Києва, по-звірячому розправлялися з радянськими і партійними працівниками. 25 березня 1919 року Раднарком УРСР надіслав повітовим виконкомам телеграму про те, що за виступ проти робітничо-селянської влади «грабіжник і насильник Зелений оголошується поза законом». Проти банди були направлені Особливий загін Трипільського напрямку і кілька кораблів Дніпровської військової флотилії. На початку травня вони звільнили Трипілля від бандитів.
Сільські ревкоми волості зміцнили активістами з бідноти й батраків. Газети сповіщали, що внаслідок роботи ревкомів «сільська молодь охоче йде в Червону Армію. Та в червні бандитським зграям вдалося знову захопити Трипілля. Почалася розправа над селянами, які активно боролися за владу Рад.
Проти банди Зеленого 26 червня 1919 року з Києва вирушив 2-й караульний полк, куди влився загін київських комсомольців. Вони розпочали успішні наступальні дії, примусивши банду Зеленого, яка налічувала до 2 тис. чоловік, залишити Обухів і ряд навколишніх сіл. Після запеклих боїв радянські війська 3 липня звільнили ц Трипілля, де розташувались на відпочинок. Вночі бандити раптово напаи на них. Мужньо билися червоноармійці і юні патріоти. Багато з них загинуло в нерівному бою, в т. ч. вожак київських комсомольців Михайло Ратманський, юна героїня кулеметниця Таня Орликова. Над полоненими, серед яких більшість було поранених, бандити вчинили жорстоку розправу. Епопея героїчної боротьби і загибелі від рук бандитів радянських воїнів увійшла в історію під назвою «Трипільської трагедії». За рішенням уряду Радянської


Трипілля