Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Трипілля

Сторінка 2 з 6
експлуатація селянства, зросли повинності, особливо панщина, подимний та інші податки. Козаків, які були в реєстрі, перетворювали на кріпаків.
Під час визвольної війни 1648-1654 pp. Трипілля знову опинилося в центрі подій. Трипільські селяни одразу приєдналися до військ Богдана Хмельницького, оголосивши себе козаками. 1649 року Трипілля стало сотенним містечком Київського полку. За наказом гетьмана воно було укріплено валами, в центрі його побудовано два
замки з баштами.
Павло Алеппський, який супроводжував антіохійського патріарха Макарія в його поїздці до Росії 1654 року, залишив такий опис Трипілля: «На вершині одного горба стоїть укріплений замок з подвійним валом і ровом, біля нього другий замок, ще красивіший, у ньому укріплений князівський палац, а над воротами башта, з якої можна оглядати околиці, особливо подніпровську долину. На річці Красній водяний млин».
Трипільська сотня одна з перших підтримала рішення Переяславської ради про возз'єднання України з Росією. Алз тільки за Андрусівським перемир'ям 1667 року місто знову ввійшло до складу Російської держави, що було закріплено і «Трактатом про вічний мир» 1686 року. Місто поступово стало відроджуватися. Найбільше значення мало тут селітроварне виробництво, що належало Києво-Печерському монастиреві, де працювало понад 50 найманих робітників.
В 1690 році київський митрополит передав Трипілля з навколишніми селами Софійському монастиреві. Відтоді місто протягом усього XVIII століття перебувало в його руках і почало швидко заселятися. Татарський набіг 1695 року призвів до спустошення цієї місцевості, але в 1700-1723 pp. в місті знову швидко зростає населення, будуються хати, церква, 3 школи, шпиталі. Основну масу населення становили «піддані», тобто закріїїачені селяни. 1723 року їх було 197 дворів (в т. ч. тяглих лише 70), 1729 року - 144, 1756 року - 154, 1766 року - 114 і 15 бездвірних хат. Зменшення кількості жителів в окремі періоди пояснюється великим визиском людей у прикордонній смузі, де будувалися укріплення, частковим виселенням їх, а також втечами у більш спокійні місця. 1786 року селян Трипілля переведено до розяду державних. На той час тут було 230 господарств.
Піддані, яких у 1766 році налічувалось 944 душі, користувалися близько 500 десятинами. За це вони від кожного двору відбували 4, а іноді й 5 днів панщини на тиждень.
Матеріали ревізії 1766 року не збереглися повністю, але ті, що лишилися, дають підставу стверджувати, що господарство Трипілля набирало торговельно-промислового характеру. Майже половина всіх дворів займалися ремеслом і промислами. Тут були шевці, гончарі, ткачі, бондарі, кравці, а також ті, хто ходив на Дон по рибу, на Січ по сіль, мірошники, пасічники. Кілька сімей жили виключно із заробітків.
Вигідне географічне положення міста сприяло тому, що ремесла, промисли і торгівля й надалі відігравали важливу роль. Із 2008 жителів, що проживали тут 1854 року, значна частина не займалися землеробством. У 1855 році в Трипіллі став до ладу чавуноливарний і механічний завод.
За реформою 1861 року 1055 жителі одержали на викуп 3656 десятин землі, за які щорічно мали сплачувати 4741 крб. 79 коп.1 Отже, в час проведення реформи багато селян були приречені на малоземелля.
У пореформений період місцеві жителі швидко втягувалися у товарно-грошові відносини. З розвитком пароплавства на Дніпрі Трипілля стало важливою пристанню, через яку збували товарний хліб в інші місця. В 1862 році тут було відправлено 73 тис. пудів хліба.
У другій половині XIX ст. в Трипіллі і далі розвивалася промисловість. На чавуноливарному і механічному заводі, де працювало 22 постійні робітники, випустили продукції більш як на 20 тис. крб.2, а в 1900 році - вже на 50 тис. крб. Кількість постійних робітників тоді досягла вже 45 чоловік. Крім цих підприємств, у Трипіллі в 1900 році була лісопильня, де працювали 13 робітників, 2 водяні млини, 26 вітряків, 8 кузень. Розвиток економіки сприяв швидкому зростанню населення. Якщо в 1884 році у Трипіллі було 2592 жителі, то на початок XX ст.- 5711. В епоху імперіалізму посилюється класове розшарування серед селян, більшість яких (80 проц.) стали малоземельними. 1912 року з 1049 господарств 218 мали менше 1 деятини землі, 303 - до 2 десятин, 316 - до 3 десятин. Лише заможні мали велику рогату худобу і коней, а 268 господарств, переважно з числа малоземельних, не мали її зовсім. Значна частина селян та міщан діставали собі засоби до існування сезонною роботою на пристані, у поміщицьких економіях, на місцевих підприємствах, на Григорівському цукрозаводі або йшли на заробітки в інші місця. Ремесла й кустарні промисли займали теж помітне місце: 50 господарств займалися ткацтвом, 20 - шевством, 15 - бондарством, 5- ковальством, 2 - шорництвом.
В період революції 1905-1907 pp. в Трипіллі розповсюджувалися листівки, в


Трипілля