Інформаційно-пізнавальний портал | Київська область в складі УРСР

Більше місяця хазяйнували тут окупан­ти. В кінці серпня їх почали тіснити козаки і, завдавши кілька ударів, 1 вересня визволи­ли місто.

В результаті військових дій на Україні створилося тяжке економічне становище.

Хмельницький в галузі економічної політики спрямував свою діяльність на від­будову економіки,

Вигнання польсько-шляхетських окупантів з Києва дало можливість повіль­но, але неухильно відновлювати економічне життя міста. Значно сприяв цьому Б. Хмельницький, який у 1652 році видав спеціальний універсал для Києва, яким під загрозою смертної кари забороняв військові постої і переходи армії через місто. В універсалі вказувалось, щоб проїжджі через Київ козацькі загони «жод­них становиськ, ночлегов, покосов в оном не отправовали», а хто почав би «ви­мисли якіе непотребниє вимишляючи, кривди чинити в містє...», то такого полков­ник київський мусив покарати.

2 червня 1653 року Хмельницький в своєму універсалі підтверджує право киян на угіддя, луки і пасовища навколо Києва.

В лютому 1653 року польські війська разом з німецькими ландскнехтами знову підійшли до Києва, де «сполох був великий». Б. Хмельницький наказав захищати місто Київському полку під командуванням А.Ждановича. Одночасно Хмельницький у Чигирині енергійно провадив підготовку до нових військових дій проти Польщі.

Сутички з шляхетськими загонами під Києвом продовжувались протягом всього 1653 року. Але всі наскоки поляків на місто були відбиті.

Підготовлена всім ходом історичних подій в ці роки серед киян, як і серед всього українського на­роду, визріла думка про возз'єднання з Росією. Ще влітку 1648 року севські воєводи повідомляли царя, що в Києві та інших українських містах «та молва и желание есть, чтоб им (міщанам) всем быть под тво­ею царскою высокою рукою во крестьянской вере».

Багато киян тікало до Росії, знаходячи там за­хист і допомогу. Російський уряд відмовлявся видавати втікачів польській владі. Так, в 1651 році польські урядовці повідомляли у Варшаву, що в Росії козаків і міщан з Києва та інших міст «при­нимают и жалованье им дают, а назад их из царского величества стороны не выдают и не высылают».

Міщани Києва, як і все населення України, прагнули до возз'єднання з Росією, вбачаючи в цьо­му засіб врятуватись від небезпеки нового понево­лення з боку Польщі, ліквідації релігійного гніту і шляхетської сваволі. Вони чекали після возз'єд­нання з Росією звільнення від конкуренції інозем­них і польських купців та ремісників, вбачали у встановленні широких господарських зв'язків з Ро­сією умову розвитку ремесла і торгівлі в місті.

8 січня 1654 року відбулась історична Пере­яславська Рада, на якій представники широких верств українського народу висловилися за воз­з'єднання з Росією. 14 січня 1654 року з Переяслава у Київ виїхало велике по­сольство на чолі з боярином В. В. Бутурліним приймати присягу від киян. А 16 січня кияни зустріли це посольство з великою урочистістю і почестями. Київ­ський полковник разом з тисячею козаків із стягами зустрів посольство за межами міста. На воєводському дворі пролунав салют з гармат. 17—19 січня населення Києва прийняло присягу російському цареві.

Духовенство на чолі з митрополитом С. Косовим і архимандритом Києво-Печер­ської лаври І. Тризною лише після тривалого вагання прийняли присягу на вір­ність Росії.

В березні 1654 року після переговорів між російським урядом і козацькою старшиною Києву була видана грамота, за якою місто зберігало місцеве право і судоустрій.

Входження Києва до складу Російської держави відкрило перед містом широкі можливості для розвитку його економіки і культури.