Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Яготин

Сторінка 5 з 8
Яготина. Її утворили 13 селян незаможників. Артіль тоді мала 2 плуги, 5 борін і 3 віялки. Особливо посилився кооперативний рух після XV з'їзду ВКП(б) і X з'їзду КП(б)У. У 1927- 1928 pp. в містечку було вже два ТСОЗи.

Успішний розвиток ТСОЗів та їх виробничі досягнення переконували яготинців у перевазі колективного господарювання над одноосібним. Тому в 1929 році основна маса селян містечка і навколишніх сіл вступила у колгоспи. Цьому рухові намагалися перешкодити місцеві глитаї. Вони вбили колгоспного активіста П. К. Векленка, спалили хати зачинателів колгоспного руху в Яготині голови колгоспу ім. Ілліча М. С. Човпеня і колгоспника О. Малинки. Але трудяще селянство не злякалося терору і зламало ворожий опір. У 1934 році селяни Яготина і Лісняків об'єднувалися в 9 колгоспах.
Працювали також рибгосп, бурякорадгосп при цукрозаводі. Сільгоспартілі забезпечувала технікою Яготинська МТС, створена у 1930 році. Весною 1931 року вона одержала 29 тракторів, кілька автомашин. У 1935 році в МТС було вже 108 тракторів, 28 автомашин, 69 молотарок, 36 локомобілів, 25 двигунів.
У 1934-1935 pp. колгоспи зміцніли, добилися сталих врожаїв зернових і технічних культур, зокрема буряків. Колгоспниці М. Москалець, П. Наровило, Д. Федина, У. Лявренко вирощували по 280-300 цнт, а О. Карній - по 500 і більше цнт буряків з га. Чимало передовиків виховав і колектив робітників МТС. Трактористи кращої бригади М. Думана у 1935 році виорали по 917 га на трактор, заощадивши по 4 кг пального на кожному гектарі.
Певних успіхів в ці роки було досягнуто й на цукровому комбінаті. За добу він переробляв уже 12 тис. цнт буряків. Стали до ладу електростанція, молокозавод, елеватор.
За роки Радянської влади Яготинські трудівники досягли немалих успіхів у піднесенні добробуту, охороні здоров'я, освіті й культурі. В 1924 році відкрилася лікарня. Населення набуло можливості лікуватися у досвідчених лікарів, пізніше вже працювали поліклініка, амбулаторія, дві аптеки.
Багато уваги приділялося розвиткові освіти. 1920 року при цукрозаводі було організовано початкову школу і школу лікнепу. З 1923 року при заводі діяла семирічка, в якій навчалося 200 учнів. На кінець відбудовного періоду тут працювали вже дві неповні середні, а також початкова школа. Неписьменність серед робітників заводу на той час вже ліквідували, слухачами школи лікнепу були лише селяни.
Напередодні Великої Вітчизняної війни 1941-1945 pp. в Яготині налічувалося вже три середніх і одна семирічна школи, а також робітфак Київського сільськогосподарського інституту. Вчилися всі діти шкільного віку. У 1936 році відбувся перший випуск десятикласників.
Завдяки зусиллям партійної і комсомольської організацій, органів Радянської влади відбулися зміни і в культурному житті яготинців. У 1920 році робітники організували при заводі драмгурток, а з кінця 1921 року - клуб, в якому демонструвалися кінокартини, працювали бібліотека та гуртки: політосвіти, драматичний, хоровий, художній, спортивний і військовий. В 30-х роках центром культурно-масової роботи став районний будинок культури, крім того, працювали два клуби, дві бібліотеки та хати-читальні.
Коли над Вітчизною нависла загроза німецько-фащистського поневолення, доросле чоловіче населення пішло на фронт. Старі, жінки, підлітки збирали й відправляли в глиб країни врожай, евакуювали заводське обладнання, майно МТС і колгоспів. У приміщенні Яготинської середньої школи № 1 влітку 1941 року був. розташований військовий госпіталь.
Захопивши 15 вересня 1941 року Яготин, фашистські окупанти встановили режим лютого терору й насильства. У міському парку вони розстріляли голову райвиконкому Г. І. Кузьменка, народного суддю І. Я. Хруща та інших товаришів, залишених для підпільної роботи. Гітлерівці зруйнували корпуси цукрозаводу, електростанції, держмлина, МТС, молокозаводу, елеватора, а також приміщення райради, шкіл, чимало житлових будинків/ Окупанти жорстоко придушували найменший опір населення, але терор окупантів не зламав волі яготинців до боротьби. Жінка-патріотка Г. О. Царик-Беркович провадила антифашистську агітацію серед населення. М. А. Яворська переховувала й лікувала радянських бійців, М. М. Бойко виготовляв одяг для народних месників, Г. Г. Бакуменко (Сіренко) була зв'язківцем загону їм. Щорса. Чимало яготинців громили ворога у партизанських загонах. У загоні ім. Чапаева, який діяв на Переяславщині, билися М. А. Грім і Г. С. Спижовий, 14 яготинців були в партизанському з'єднанні «За Батьківщину» на Чернігівщині, серед них командир роти А. С. Коба, нагороджений орденом Червоного Прапора, командир відділення В. Ф. Куценко, партизани І. М. Ус, І. І. Радченко та інші.
У серпні 1943 року група партизанів загону ім. Щорса здійснила сміливий напад на Яготин, знищила поліцейські пости, перерізала лінію зв'язку, пошкодила міст на річці Супої. Захопивши в окупантів медикаменти й продовольство, партизани повернулися на свою базу. Разом з ними пішла група робітників цукрового


Яготин