Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Яготин

Сторінка 4 з 8
гайдамаків Центральної ради. Радянські війська, що складалися з робітників-червоногвардійців та чехословацьких інтернаціоналістів, чинили героїчний опір. Станція не раз переходила з рук у руки. Але 16 березня після 10-годинного бою з переважаючими силами ворога радянські війська змушені були відступити. Разом з окупантами до Яготина повернулися поміщики. Щоб прибрати до своїх рук хліб, командування німецької дивізії наказало селянам 18 липня 1918 року негайно зібрати врожай.

У листопаді 1918 року німецькі й гетьманські війська залишили місто. Згодом його зайняли загони петлюрівської Директорії. Вони намагалися затримати наступ 1-ї Української радянської дивізії, яка з боями просувалася на Київ. На початку лютого 1919 року в напрямку на Яготин наступав 9-й радянський український полк. Його бійці-робітники підприємств Донбасу й Харкова, погано одягнені й роззуті,- виявили надзвичайну волю до перемоги. Не витримавши натиску, ворог підірвав міст і ранком 5 лютого панічно втік. Населення Яготина радісно зустріло радянські війська. Відновив роботу революційний комітет.
Ревком і волосний партійний осередок, який тоді складався з 4 комуністів і 22 співчуваючих1, здійснювали продовольчу і земельну політику Радянської влади. Націоналізовано було цукроварню і земельні угіддя площею 17 406 десятин, розпочато облік майна. Навесні та влітку 1919 року, коли почався наступ денікінців, комуністам доводилося вести й мобілізаційну роботу. 21-22 травня вони зібрали мітинг робітників заводу і економій. Робітники заявляли про свою рішучість боротися з білогвардійцями і одночасно закликали селян вступати до лав Червоної Армії.
Яготинцям довелося пережити важкі місяці денікінської окупації, від якої їх визволили 7 грудня 1919 року бійці 2-ї Таращанської бригади. Відновлено було ревком. Ревкомівці Грищенко, Литвиненко, Савченко, Шамро та партійний осередок, який нараховував 12 комуністів, повели боротьбу проти куркулів, які захопили землю й реманент економій, цукроварні, тероризували робітників.
У боротьбі з куркульським бандитизмом комуністи й ревком спиралися на робітників, незаможне селянство, трудящу молодь, пробуджували їхню свідомість, закликали до активного радянського будівництва. В цьому їм допомагали армійські комуністи 28-ї стрілецької дивізії 12-ї армії, частини якої дислокувалися в містечку. Вони провели мітинг робітників цукроварні з доповіддю «Що таке Радянська влада?», а 21 лютого 1920 року в Яготині відбулася безпартійна конференція, на якій виступив представник командування групи військ Лівобережної України. Конференція вітала червоні війська Південного фронту з визволенням України від навали Денікіна.
У травні 1920 року яготинські незаможники об'єдналися в КНС, а в червні того ж року було створено комсомольську організацію. Вона налічувала 28 чоловік. Було проведено розподіл колишньої поміщицької і надлишків куркульської землі між незаможним селянством, а 1500 десятин орної землі закріплені за цукроварнею, націоналізовано паровий вальцьовий млин та інші підприємства. Здійснюючи ці невідкладні заходи, ревком і партійна організація підготували також вибори до Ради.
У1921 році в Яготині проживало 6573 жителі. З 1923 року містечко стало районним центром Прилуцького округу Полтавської губернії. Під час громадянської війни райпартком і виконком Яготинської Ради докладали багато зусиль до якнайшвидшої відбудови сільського господарства й промисловості, піднесення добробуту й культури населення.
Основним промисловим підприємством містечка тоді був цукровий завод. Від його успішної роботи у значній мірі залежав розвиток сільського господарства навколишніх сіл і добробут селянства. Але з 1919 року завод не працював через відсутність палива. Робітники відчували матеріальні труднощі. Незважаючи на це, вони з свого мізерного заробітку виділяли кошти, щоб допомогти голодуючим Поволжя.
У липні 1922 року на заводі створено партійний осередок; секретарем обрали І. В. Пригунова. В січні наступного року було організовано осередок комсомолу. Партосередок і заводський комітет при сприянні виконкому Ради й комнезаму приділили велику увагу відбудові підприємства, зміцненню зв'язків з селянством провели землевпорядні роботи. Частину земельного фонду заводу передали селянству.
З Фарбованських і Баришівських торфорозробок почало надходити паливо. Восени 1923 року підприємство відновило роботу. 55 чоловік постійних і 669 чоловік сезонних робітників працювали в три зміни. Вони переробляли за добу 3726 берковців буряків.
Докорінні зміни в розвитку Яготина пов'язані з соціалістичною перебудовою дрібного селянського господарства. Першу сільськогосподарську артіль засновано 1 лютого 1922 року в селі Лісняках, яке нині входить до складу


Яготин