Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Яготин

Сторінка 3 з 8
поміщики Рєпніни. У 60-70-х роках в їхньому маєтку діяла фабрика льняного прядива. Продукція збувалася як на місцевому ринку, так і за кордоном. В економії була введена восьми та дванадцятипільна сівозміна. На кінному заводі розводилися напівпородисті англійські коні; на тваринницьких фермах - велика рогата худоба, каракулеві вівці, свині; на озерах і ставках - тисячі гусей і качок.

Збагачувалася і сільська буржуазія. У 1901 року заможний селянин І. Малинка збудував у передмісті Яготина селі Лісняках парову маслобійню, а через три роки - другу. На нього працювали 10 робітників. У 1905 році в Яготині споруджено вальцовий паровий млин, де трудилося 12 робітників. У 1908-1910 pp. в містечку працювали також завод штучних мінеральних вод, друкарня, слюсарна майстерня. В 1910-1911 pp. акціонерне товариство збудувало цукрово-рафінадний завод. У сезон цукроваріння 1913/1914 на ньому працювали 21 постійний і 360 сезонних робітників, було перероблено 3800 берковців буряків.
Значною подією в житті містечка було введення в дію залізниці. Вона зв'язала Яготин з Києвом і Харковом.
За переписом 1900 року, в Яготині налічувалося вже 478 дворів і 2832 жителі; переважали тут селяни й козаки. З 7448 десятин землі козакам і селянам належало менше половини - близько 2962 десятин, а решта - купцям та поміщикам. На 1910 рік число господарств у Яготині зросло до 785, а разом з передмістям с. Лісниками їх було 129. З них 230 господарств мали земельні наділи, менші за 1 десятину, 169 господарств користувалися наділами в 1-2 десятини. 461 господарство не мало коней і худоби, 175 господарств мало лише по одному коню. Тому головним засобом існування власників 131 господарства було наймитування. На заробітки до панських економій та куркулів йшли члени найбідніших родин. Найзаможніших куркульських господарств налічувалося 19. Використовуючи найману працю, вони обробляли по 25-50 десятин землі, застосовували найновіші сільськогосподарські машини й реманент. В бідняцьких господарствах переважала трипільна система рільництва, реманент залишався дідівським. З ремесел в Яготині було поширено лише бондарство.
Класові суперечності в містечку гостро проявилися напередодні і під час революції 1905-1907 pp. Восени 1904 року серед запасних солдатів в Яготині почалися заворушення. Побоюючись ускладнень, полтавський генерал-губернатор тримав на станції Яготин військову команду. 21 листопада 1905 року 500-600 селян з містечка та навколишніх сіл, очолені яготинцем А. А. Василенком, напали на Рокитянську економію В. Рєпніна. Вони забрали поміщицьке майно, реманент, худобу, близько 5 тис. пудів зерна, знищили конторський архів, вивели з ладу паровий млин, локомобіль. 26 листопада 300 селян здійснили напад на маєток поміщика Худолія. Незабаром до Яготина прибув каральний загін царських військ. 20 активних учасників селянського руху потрапили за тюремні грати. Проте в Яготині ще довгий час було неспокійно.
В другій половині XIX ст. відбулися і деякі зрушення в медичному обслуговуванні та освіті населення містечка. Було засновано лікарську дільницю, в якій працювали лікар і 4 фельдшери. Обслуговувала вона Яготинську, Жоравську і частину Черняхівської волості. В 1864 році з 1929 жителів Яготина відвідували школу лише 2. 1902 року в містечку вже працювали дві церковнопарафіяльні і земська школи та міністерське двокласне училище, відкрите у 1882 році. У 1902 році в ньому навчалося 183 хлопчики і 3 дівчинки, але закінчили навчання лише 15 хлопчиків.
Коли прийшла звістка про перемогу Лютневої буржуазно-демократичної революції у Петрограді і повалення царя, робітники цукроварні, солдати місцевого гарнізону й селяни влаштували маніфестацію. Було обрано Раду робітничих і солдатських депутатів, в якій переважали представники дрібнобуржуазних партій. У червні 1917 року при Яготинській Раді утворилася фракція більшовиків (А. С. Кошовий, П. О. Литун, І. Колчинський), що з перших кроків діяльності показала себе послідовною захисницею інтересів трудящих.
Після перемоги Жовтневого збройного повстання під впливом ленінського Декрету про землю, постанов 1-го Всеукраїнського з'їзду Рад в Яготині посилились виступи проти поміщиків і місцевих органів Центральної ради. 2 січня 1918 року селяни вигнали управителів з економій цукроварні і розібрали економічне майно, хліб, гроші.
В середині лютого 1918 року українські радянські війська розгромили військовий гарнізон Центральної ради і визволили Яготин. Чехословацька дивизія яка тут дислокувалася, оголосила нейтралітет. Згодом чимало її бійців влилося до складу інтернаціональних частин Червоної Армії. У Яготині було встановлено Радянську владу. Революційний комітет очолив П. Тимченко. Але діяльність ревкому тривала недовго. Вже 12 березня 1918 року в районі залізничної станції розгорнулися запеклі бої з німецькими військами та загонами


Яготин