Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Коли на нашу країну напали фашистські орди, жителі Броварів самовіддано працювали на будівництві оборонних споруд навколо селища. В перших числах липня 1941 року сюди перемістився командний пункт Південно-Західного фронту на чолі з генерал-полковником М. П. Кирпоносом, що перебував тут до 14 вересня 1941 року. Зберігся бліндаж, а також будинок, де містився штаб; тут встановлено меморіальну дошку.
Бровари зазнавали частих бомбардувань ворожої авіації. Особливо почастішали нальоти в серпні 1941 року. Тільки 4 серпня на Бровари було вчинено 2 ворожі нальоти. Того дня радянські льотчики й зенітники збили над селищем 11 ворожих літаків.
Під натиском переважаючих сил ворога наші війська 19 вересня 1941 року залишили Бровари. Селище захопили фашисти. Знущання, катування, розстріли - таким був «новий порядок», що його запровадили окупанти.
Фашисти вивезли на каторжні роботи до Німеччини 300 чоловік, спалили понад 1000 житлових будинків та виробничих приміщень. Та радянські люди не скорилися загарбникам. У квітні 1942 року в Броварах виникла підпільна комсомольська організація з числа молодих робітників Броварського лісозаводу, до складу якої ввійшло 10 чоловік. Підпільників очолив комуніст В. М. Лобко.
Патріоти розповсюджували серед населення листівки, зривали заходи окупантів, здійснювали диверсійні акти. У селищі також діяла підривно-диверсійна група. У жовтні 1942 року на перегоні Дарниця-Бровари підпільники А. І. Печенєв і Б. М. Гусєв пустили під укіс ешелон з фашистами.
Підпільники Броварів діяли в тісному зв'язку з київським підпіллям. На території Броварського так само, як і Бориспільського, Баришівського та навколишніх районів, діяв партизанський загін ім. Леніна, очолюваний колишнім директором Вигурівської середньої школи Г. М. Кузьмонком. За час активних бойових дій цей загін знищив 43 автомашини, 3 гусеничні трактори, 392 фашистських солдатів і офіцерів.
Восени 1943 року Червона Армія, долаючи шалений опір ворога, розгорнула наступ у напрямку Києва. Гітлерівці стягнули значні сили і перетворили Бровари в потужний вузол оборони. Але бійці 38-ї армії, проявивши чудеса героїзму, зламали опір ворога і завдали йому величезних втрат. Досить сказати, що лише вбитими фашисти втратили близько 1000 солдатів. 25 вересня 1943 року Бровари стали знову радянськими.
Але ворог не хотів миритися з поразкою і наступного дня, підтягнувши значні сили піхоти й танків, провів кілька контратак. Проте його намагання були зірвані. На полі бою лишилося понад 800 фашистів.
У боях за Бровари особливо відзначилася гарматна обслуга винищувально- протитанкової батареї 529-го стрілецького полку. Вона знищила 9 вогневих точок і 70 фашистів. Командиру гармати О. І. Каширину було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Під час визволення Броварів полягло близько 500 радянських бійців. Багато уродженців міста загинуло на фронтах Великої Вітчизняної війни. Свято шануючи пам'ять героїв, у парку біля будинку культури в 1967 році споруджено обеліск Слави. У підніжжя його та на шести братських могилах ніколи не в'януть квіти.
Зразу ж після визволення відновилася діяльність партійних, комсомольських органів і радянських установ району. Відбудову господарства очолювала районна партійна організація, (перший секретар райкому партії М. К. Ратушний).
Уже в перші місяці після визволення став до ладу ряд невеликих підприємств - 2 шкірзаводи, маслозавод, взуттєва і швейна майстерні. На початку 1944 року запрацював промкомбінат. Відбудовуючи зруйноване господарство, трудящі Броварів подавали всіляку допомогу фронту. Зокрема, працівники Броварського райпромкомбінату внесли на будівництво танкової колони «Київ» 51 тис. карбованців.
З руїн доводилося піднімати MTС. Завдяки самовідданій праці механізаторів вже на 10 січня 1944 року 17 тракторів були готові до виходу в поле. На початку 4945 року при МТС створили курси трактористів, які в квітні закінчили 37 юнаків та дівчат.
З жовтня 1943 року відновив роботу колгосп ім. Ілліча. Величезних зусиль довелося докласти колгоспникам, відбудовуючи зруйноване фашистами господарство. Невдовзі це дало свої наслідки - зросла матеріально-технічна база артілі, підвищувались врожаї. У 1950 році колгосп об'єднався з артіллю «Шлях Ілліча» с. Зазим'я, що сприяло дальшому розвитку господарства.
Налагоджувалося культурно-освітнє життя Броварів. Уже в 1944 році відбудували 2 школи, лікарню та будинок культури.
Бровари
Сторінка 5 з 8
навчально-методичні кабінети, добре організовану художню самодіяльність. Центром культурного життя селища став районний будинок культури, де працювали гуртки художньої самодіяльності, діяла районна бібліотека. Помітний внесок у розвиток культурно-освітнього життя Броварів зробив український радянський письменник М. Т. Дубовик (1900-1942), який з 1937 року працював тут учителем місцевої школи. Коли на нашу країну напали фашистські орди, жителі Броварів самовіддано працювали на будівництві оборонних споруд навколо селища. В перших числах липня 1941 року сюди перемістився командний пункт Південно-Західного фронту на чолі з генерал-полковником М. П. Кирпоносом, що перебував тут до 14 вересня 1941 року. Зберігся бліндаж, а також будинок, де містився штаб; тут встановлено меморіальну дошку.
Бровари зазнавали частих бомбардувань ворожої авіації. Особливо почастішали нальоти в серпні 1941 року. Тільки 4 серпня на Бровари було вчинено 2 ворожі нальоти. Того дня радянські льотчики й зенітники збили над селищем 11 ворожих літаків.
Під натиском переважаючих сил ворога наші війська 19 вересня 1941 року залишили Бровари. Селище захопили фашисти. Знущання, катування, розстріли - таким був «новий порядок», що його запровадили окупанти.
Фашисти вивезли на каторжні роботи до Німеччини 300 чоловік, спалили понад 1000 житлових будинків та виробничих приміщень. Та радянські люди не скорилися загарбникам. У квітні 1942 року в Броварах виникла підпільна комсомольська організація з числа молодих робітників Броварського лісозаводу, до складу якої ввійшло 10 чоловік. Підпільників очолив комуніст В. М. Лобко.
Патріоти розповсюджували серед населення листівки, зривали заходи окупантів, здійснювали диверсійні акти. У селищі також діяла підривно-диверсійна група. У жовтні 1942 року на перегоні Дарниця-Бровари підпільники А. І. Печенєв і Б. М. Гусєв пустили під укіс ешелон з фашистами.
Підпільники Броварів діяли в тісному зв'язку з київським підпіллям. На території Броварського так само, як і Бориспільського, Баришівського та навколишніх районів, діяв партизанський загін ім. Леніна, очолюваний колишнім директором Вигурівської середньої школи Г. М. Кузьмонком. За час активних бойових дій цей загін знищив 43 автомашини, 3 гусеничні трактори, 392 фашистських солдатів і офіцерів.
Восени 1943 року Червона Армія, долаючи шалений опір ворога, розгорнула наступ у напрямку Києва. Гітлерівці стягнули значні сили і перетворили Бровари в потужний вузол оборони. Але бійці 38-ї армії, проявивши чудеса героїзму, зламали опір ворога і завдали йому величезних втрат. Досить сказати, що лише вбитими фашисти втратили близько 1000 солдатів. 25 вересня 1943 року Бровари стали знову радянськими.
Але ворог не хотів миритися з поразкою і наступного дня, підтягнувши значні сили піхоти й танків, провів кілька контратак. Проте його намагання були зірвані. На полі бою лишилося понад 800 фашистів.
У боях за Бровари особливо відзначилася гарматна обслуга винищувально- протитанкової батареї 529-го стрілецького полку. Вона знищила 9 вогневих точок і 70 фашистів. Командиру гармати О. І. Каширину було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Під час визволення Броварів полягло близько 500 радянських бійців. Багато уродженців міста загинуло на фронтах Великої Вітчизняної війни. Свято шануючи пам'ять героїв, у парку біля будинку культури в 1967 році споруджено обеліск Слави. У підніжжя його та на шести братських могилах ніколи не в'януть квіти.
Зразу ж після визволення відновилася діяльність партійних, комсомольських органів і радянських установ району. Відбудову господарства очолювала районна партійна організація, (перший секретар райкому партії М. К. Ратушний).
Уже в перші місяці після визволення став до ладу ряд невеликих підприємств - 2 шкірзаводи, маслозавод, взуттєва і швейна майстерні. На початку 1944 року запрацював промкомбінат. Відбудовуючи зруйноване господарство, трудящі Броварів подавали всіляку допомогу фронту. Зокрема, працівники Броварського райпромкомбінату внесли на будівництво танкової колони «Київ» 51 тис. карбованців.
З руїн доводилося піднімати MTС. Завдяки самовідданій праці механізаторів вже на 10 січня 1944 року 17 тракторів були готові до виходу в поле. На початку 4945 року при МТС створили курси трактористів, які в квітні закінчили 37 юнаків та дівчат.
З жовтня 1943 року відновив роботу колгосп ім. Ілліча. Величезних зусиль довелося докласти колгоспникам, відбудовуючи зруйноване фашистами господарство. Невдовзі це дало свої наслідки - зросла матеріально-технічна база артілі, підвищувались врожаї. У 1950 році колгосп об'єднався з артіллю «Шлях Ілліча» с. Зазим'я, що сприяло дальшому розвитку господарства.
Налагоджувалося культурно-освітнє життя Броварів. Уже в 1944 році відбудували 2 школи, лікарню та будинок культури.