Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На 1923 рік населення селища становило 4065 Чоловік. Районні партійні та радянські органи багато робили для відбудови підприємств. На початку
1924 року стали до ладу чавуноливарний завод, шкірзавод, паровий млин та канатні підприємства, на яких працювало 103 чоловіка.
У 1924 році відкрилися перші кооперативні крамниці. До цього в Броварах було 10 приватних крамниць, причому ціни на продукти в них, особливо на м'ясо, власники встановлювали надто високі. Відкрита на початку 1924 року кооперативна крамниця привернула до себе більшість населення. Ціни тут були у три рази нижчі, і хоч їй одній важко було змагатися з 10 приватними крамницями, вона наполовину задовольняла потреби населення, залучаючи все більше жителів до споживчого кооперативу. На початок 1925 року до кооперативу вступило 78 процентів дворів селища.
Перші успіхи були здобуті і в розвитку народної освіти. У серпні 1921 року в Броварах відкрилася семирічна школа ім. І. Я. Франка, яка охопила навчанням значну частину дітей шкільного віку. З квітня 1923 року в селищі стала діяти початкова школа та школа бджільництва.
Розгорталася культурно-масова робота. У серпні 1923 року організували райсільбудинок, при якому діяли театральна, бібліотечно-літературна, музична, хорова, лекційна секції. Працювали гуртки художньої самодіяльності; райсільбудинок відкрив також у селах району 2 лікнепи та 12 хат-читалень. У червні 1925 року при райсільбудинку утворено літгурток київської філії «Плугу», до якого відразу вступило 16 чоловік, переважно комуністи, комсомольці й члени КНС. Гурток знайомив населення з новітньою літературою, випускав стінгазету райсільбуду. Одним з активістів літгуртка був полум'яний комсомольський поет Д. І. Чепурний (1908-1944). Ще навчаючись у школі, він організував гурток літкорів та диткорів, висвітлював роботу школи, учнівських гуртків на сторінках газети «На зміну» та журналу «Червоні квіти». Тут же друкувалися його вірші, 1927 року Д. І. Чепурний переїхав у Київ, де вступив до молодіжної письменницької спілки «Молодняк», організованої ЦК ЛКСМУ. Уже в своїх перших віршах він виступає як поет-громадянин, борець проти куркульства:
Досить!
Чуєте, дядьку, досить!
Батько мій спину на вас ламав,
Ви були в хромових, батько мій босий,
А надворі - зима. ,
Чепурний часто приїздив у Бровари, де виступав перед молоддю. Одну з вулиць міста названо його ім'ям. Активну участь у культурно-освітній роботі брала уродженка Броварів - перекладачка Л. А. Ященко.
23 липня 1923 року в центрі Броварів відкрито пам'ятник Т. Г. Шевченку і впорядковано навколо нього великий сквер. У жовтні 1925 року в селищі розпочалось демонстрування кінофільмів, а в грудні 1926 року Бровари радіофікували.
У 1930 році Броварський район ліквідували, центр його перенесли до с. Великої Димерки. Бровари з навколишніми селами були підпорядковані Київській міськраді. На той час у селищі налічувалося 5618 жителів. З кожним роком Бровари зростали, зміцнювалося господарство селища. З промислових підприємств тут діяли чавуноливарний, клінкерний заводи та лісозаводи, де працювало близько 200 чоловік. У 1930 році організували державний кінний завод.
На початку 1930 року в Броварах засували першу артіль - «Перемога», що мала І га землі, об'єднувала 20 господарств, які усуспільнили 14 коней і 10 волів, та артіль ім. 12-річчя Жовтня, що об'єднувала 108 господарств; їм належало 231 га землі, 6 коней та 5 корів. Наступного року у Броварах утворили ще одну артіль - ім. Ілліча. У 1934 році вона налічувала вже 250 дворів, засівала 659 га землі, мала 54 робочих коней, 14 корів, 6 волів.
Того ж року в Броварах організували МТС, яка обслуговувала 28 колгоспів навколишніх сіл. На 1935 рік МТС мала 4 трактори і 2 молотарки, а 1940 року тут налічувалося вже 57 тракторів.
У квітні 1937 року Бровари знову стали районним центром Київської області. Створюються районні партійні та радянські органи. Бойовим органом партійної організації у розв'язанні назрілих питань стала газета «Стахановець»; перший номер її вийшов 17 квітня 1937 року.
Зростали артільні господарства Броварів. Підвищувався добробут колгоспників. Так, у 1937 році вони одержали на трудодень по 3 кг хліба, 6 кг картоплі, чимало городини тощо. Ще більших успіхів було досягнуто у 1938 році. Колгосп ім. Ілліча першим у районі виконав зобов'язання щодо продажу державі зерна, картоплі, городини. На трудодень колгоспники одержали, крім хліба, картоплю, городину, по 5 крб. 60 копійок.
Кращим стало медичне обслуговування трудящих. Крім медамбулаторії та аптеки, діяла районна лікарня, заснована 1923 року. З 1937 року працював протитуберкульозний санаторій.
В центрі селища виросла двоповерхова школа-десятирічка, що мала різні
Бровари
Сторінка 4 з 8
взяли шефство над ним, подавали дітям всіляку допомогу.На 1923 рік населення селища становило 4065 Чоловік. Районні партійні та радянські органи багато робили для відбудови підприємств. На початку
1924 року стали до ладу чавуноливарний завод, шкірзавод, паровий млин та канатні підприємства, на яких працювало 103 чоловіка.
У 1924 році відкрилися перші кооперативні крамниці. До цього в Броварах було 10 приватних крамниць, причому ціни на продукти в них, особливо на м'ясо, власники встановлювали надто високі. Відкрита на початку 1924 року кооперативна крамниця привернула до себе більшість населення. Ціни тут були у три рази нижчі, і хоч їй одній важко було змагатися з 10 приватними крамницями, вона наполовину задовольняла потреби населення, залучаючи все більше жителів до споживчого кооперативу. На початок 1925 року до кооперативу вступило 78 процентів дворів селища.
Перші успіхи були здобуті і в розвитку народної освіти. У серпні 1921 року в Броварах відкрилася семирічна школа ім. І. Я. Франка, яка охопила навчанням значну частину дітей шкільного віку. З квітня 1923 року в селищі стала діяти початкова школа та школа бджільництва.
Розгорталася культурно-масова робота. У серпні 1923 року організували райсільбудинок, при якому діяли театральна, бібліотечно-літературна, музична, хорова, лекційна секції. Працювали гуртки художньої самодіяльності; райсільбудинок відкрив також у селах району 2 лікнепи та 12 хат-читалень. У червні 1925 року при райсільбудинку утворено літгурток київської філії «Плугу», до якого відразу вступило 16 чоловік, переважно комуністи, комсомольці й члени КНС. Гурток знайомив населення з новітньою літературою, випускав стінгазету райсільбуду. Одним з активістів літгуртка був полум'яний комсомольський поет Д. І. Чепурний (1908-1944). Ще навчаючись у школі, він організував гурток літкорів та диткорів, висвітлював роботу школи, учнівських гуртків на сторінках газети «На зміну» та журналу «Червоні квіти». Тут же друкувалися його вірші, 1927 року Д. І. Чепурний переїхав у Київ, де вступив до молодіжної письменницької спілки «Молодняк», організованої ЦК ЛКСМУ. Уже в своїх перших віршах він виступає як поет-громадянин, борець проти куркульства:
Досить!
Чуєте, дядьку, досить!
Батько мій спину на вас ламав,
Ви були в хромових, батько мій босий,
А надворі - зима. ,
Чепурний часто приїздив у Бровари, де виступав перед молоддю. Одну з вулиць міста названо його ім'ям. Активну участь у культурно-освітній роботі брала уродженка Броварів - перекладачка Л. А. Ященко.
23 липня 1923 року в центрі Броварів відкрито пам'ятник Т. Г. Шевченку і впорядковано навколо нього великий сквер. У жовтні 1925 року в селищі розпочалось демонстрування кінофільмів, а в грудні 1926 року Бровари радіофікували.
У 1930 році Броварський район ліквідували, центр його перенесли до с. Великої Димерки. Бровари з навколишніми селами були підпорядковані Київській міськраді. На той час у селищі налічувалося 5618 жителів. З кожним роком Бровари зростали, зміцнювалося господарство селища. З промислових підприємств тут діяли чавуноливарний, клінкерний заводи та лісозаводи, де працювало близько 200 чоловік. У 1930 році організували державний кінний завод.
На початку 1930 року в Броварах засували першу артіль - «Перемога», що мала І га землі, об'єднувала 20 господарств, які усуспільнили 14 коней і 10 волів, та артіль ім. 12-річчя Жовтня, що об'єднувала 108 господарств; їм належало 231 га землі, 6 коней та 5 корів. Наступного року у Броварах утворили ще одну артіль - ім. Ілліча. У 1934 році вона налічувала вже 250 дворів, засівала 659 га землі, мала 54 робочих коней, 14 корів, 6 волів.
Того ж року в Броварах організували МТС, яка обслуговувала 28 колгоспів навколишніх сіл. На 1935 рік МТС мала 4 трактори і 2 молотарки, а 1940 року тут налічувалося вже 57 тракторів.
У квітні 1937 року Бровари знову стали районним центром Київської області. Створюються районні партійні та радянські органи. Бойовим органом партійної організації у розв'язанні назрілих питань стала газета «Стахановець»; перший номер її вийшов 17 квітня 1937 року.
Зростали артільні господарства Броварів. Підвищувався добробут колгоспників. Так, у 1937 році вони одержали на трудодень по 3 кг хліба, 6 кг картоплі, чимало городини тощо. Ще більших успіхів було досягнуто у 1938 році. Колгосп ім. Ілліча першим у районі виконав зобов'язання щодо продажу державі зерна, картоплі, городини. На трудодень колгоспники одержали, крім хліба, картоплю, городину, по 5 крб. 60 копійок.
Кращим стало медичне обслуговування трудящих. Крім медамбулаторії та аптеки, діяла районна лікарня, заснована 1923 року. З 1937 року працював протитуберкульозний санаторій.
В центрі селища виросла двоповерхова школа-десятирічка, що мала різні