Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
і В 1843-1847 pp. Бровари кілька разів відвідував Т. Г. Шевченко. Це знайшло відображення в його творах: «Прогулка с удовольствием и не без морали», «Близнецы», «Варнак», «Сотник», «Катерина». Зокрема, в поемі «Катерина», розповідаючи пpo свою знедолену героїню, Шевченко пише:
Заплакала, пішла шляхом, в Броварах спочила,
Та синові за гіркого Медяник купила...
А 19 травня 1861 року броварці з глибоким сумом попрощалися з прахом Т. Г. Шевченка. Процесія, що супроводила домовину великого Кобзаря, зупинилася в Броварах, де її зустріли студенти, робітники, представники інтелігенції міста Києва.
Реформа 1861 року мало поліпшила становище трудящих. 209 державних селян Броварів одержали 1696 десятин малородючої землі за величезний викуп: протягом 49 років вони повинні були сплачувати по 1798 карбованців.
Після скасування кріпацтва економічне життя Броварів пожвавлюється. Цьому, зокрема, сприяло будівництво в 1868 році залізниці Курськ-Київ, яка пройшла через Бровари. У 1879 році купець Сумароков заснував у Броварах канатну фабрику, а через 5 років таку ж фабрику побудував купець Шилін. Обидва підприємства виробляли у 1902 році канатів і вірьовок на 12 тис. крб. Крім того, тут діяли 4 борошномельні млини, лісопильня та підприємства для виробництва колісної мазі. Значне місце в економіці Броварів посідала також кустарна промисловість. На початку XX ст. в містечку налічувалося близько 70 кустарів - ковалів, слюсарів, шевців, теслярів, бондарів, гончарів та інших. Розвивалася торгівля: на той час було 9 лавок та 4 рундуки.
Напередодні першої світової війни в Броварах збудовано миловарний, чавуноливарний, клінкерний та 3 шкіряні заводи. Сполучення з Києвом здійснювалося за допомогою диліжансів, а з 1912 року став до ладу мототрамвай.
Проведення через Бровари залізниці і заснування перших промислових підприємств прискорили зростання містечка. Якщо в 1858 році в ньому налічувалося 239 дворів, то в 1897 - 4. На 1897 рік тут проживало 4312 чоловік населення.
З розвитком капіталізму відбувався дальший процес розшарування селянства. Значна частина розорених селян йшла працювати на підприємства.
Незважаючи на розвиток промисловості, пожвавлення торгівлі та певне зростання містечка, лишалися занедбаними в Броварах охорона здоров'я, народна освіта. В містечку не було ніяких лікувальних закладів. Найближча лікарня знаходилася за 18 км - у Гоголеві. В XII-XIII ст. при Троїцькій церкві була школа. 1882 року у Броварах заснували земську школу, перетворену 1896 року у двокласне сільське училище. На 1903 рік у школі налічувалося 208 учнів.
Під впливом революційних подій 1905-1907 pp. у Броварах посилилися революційні настрої, серед селян розповсюджувалися соціал-демократичні листівки. Коли чорносотенці підбивали на організацію єврейського погрому, селяни прогнали їх.
3 початком імперіалістичної війни становище трудящих Броварів погіршилося. Переважна більшість чоловічого населення була забрана на фронт, злидні й розруха панували в селянських родинах. В 1916 році недосів озимини у Броварах становив від 25 до 50 процентів.
Жителі Броварів дедалі активніше включалися у боротьбу за землю, що особливо проявилося під час Лютневої революції. Трудящі Броварів гаряче вітали перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. У січні 1918 року в містечку було встановлено Радянську владу. Тоді ж тут створили комуністичний осередок, головою якого обрали А. П. Березку.
Але вже на початку березня Бровари загарбали німецько-австрійські окупанти. Партійний осередок пішов у підпілля. Комуністи розгорнули діяльність по зриву грабіжницьких планів окупантів, зокрема щодо вивезення зерна. У містечку розповсюджувалися листівки та відозви з закликами до рішучої боротьби.
В перші дні грудня кайзерівські війська змушені були залишити Бровари. Але зразу ж містечко захопили петлюрівці. Зосередивши тут значні військові сили (40 тис. чоловік), Петлюра особисто керував операціями, наказавши військам триматись до останнього.
В січні 1919 року з боку Чернігова в напрямку на Київ через Бровари розгорнула наступ 1-ша Українська радянська дивізія на чолі з I. С. Локотошем. Командуючий Українським фронтом В. О. Антонов-Овсієнко направив для зміцнення частин 1-ої дивізії додаткові військові сили, зокрема, з Харкова прибули бронепоїзд № 9 та два полки з артилерією. ЗО січня 1919 року навальною атакою 1-й Богунський полк під командуванням М. О.
Бровари
Сторінка 2 з 8
розорення і кривду, бо багато казенних селян і так мають цих земель зовсім мало». Крім державних селян і козаків, у Броварах було чимало поміщицьких кріпаків. Так, на 1834 рік у поміщика Афендика їх було 7, у Горясової - 4, у Чубинської - 14, у поміщика Г. К. Белелова - ІЗ чоловік. і В 1843-1847 pp. Бровари кілька разів відвідував Т. Г. Шевченко. Це знайшло відображення в його творах: «Прогулка с удовольствием и не без морали», «Близнецы», «Варнак», «Сотник», «Катерина». Зокрема, в поемі «Катерина», розповідаючи пpo свою знедолену героїню, Шевченко пише:
Заплакала, пішла шляхом, в Броварах спочила,
Та синові за гіркого Медяник купила...
А 19 травня 1861 року броварці з глибоким сумом попрощалися з прахом Т. Г. Шевченка. Процесія, що супроводила домовину великого Кобзаря, зупинилася в Броварах, де її зустріли студенти, робітники, представники інтелігенції міста Києва.
Реформа 1861 року мало поліпшила становище трудящих. 209 державних селян Броварів одержали 1696 десятин малородючої землі за величезний викуп: протягом 49 років вони повинні були сплачувати по 1798 карбованців.
Після скасування кріпацтва економічне життя Броварів пожвавлюється. Цьому, зокрема, сприяло будівництво в 1868 році залізниці Курськ-Київ, яка пройшла через Бровари. У 1879 році купець Сумароков заснував у Броварах канатну фабрику, а через 5 років таку ж фабрику побудував купець Шилін. Обидва підприємства виробляли у 1902 році канатів і вірьовок на 12 тис. крб. Крім того, тут діяли 4 борошномельні млини, лісопильня та підприємства для виробництва колісної мазі. Значне місце в економіці Броварів посідала також кустарна промисловість. На початку XX ст. в містечку налічувалося близько 70 кустарів - ковалів, слюсарів, шевців, теслярів, бондарів, гончарів та інших. Розвивалася торгівля: на той час було 9 лавок та 4 рундуки.
Напередодні першої світової війни в Броварах збудовано миловарний, чавуноливарний, клінкерний та 3 шкіряні заводи. Сполучення з Києвом здійснювалося за допомогою диліжансів, а з 1912 року став до ладу мототрамвай.
Проведення через Бровари залізниці і заснування перших промислових підприємств прискорили зростання містечка. Якщо в 1858 році в ньому налічувалося 239 дворів, то в 1897 - 4. На 1897 рік тут проживало 4312 чоловік населення.
З розвитком капіталізму відбувався дальший процес розшарування селянства. Значна частина розорених селян йшла працювати на підприємства.
Незважаючи на розвиток промисловості, пожвавлення торгівлі та певне зростання містечка, лишалися занедбаними в Броварах охорона здоров'я, народна освіта. В містечку не було ніяких лікувальних закладів. Найближча лікарня знаходилася за 18 км - у Гоголеві. В XII-XIII ст. при Троїцькій церкві була школа. 1882 року у Броварах заснували земську школу, перетворену 1896 року у двокласне сільське училище. На 1903 рік у школі налічувалося 208 учнів.
Під впливом революційних подій 1905-1907 pp. у Броварах посилилися революційні настрої, серед селян розповсюджувалися соціал-демократичні листівки. Коли чорносотенці підбивали на організацію єврейського погрому, селяни прогнали їх.
3 початком імперіалістичної війни становище трудящих Броварів погіршилося. Переважна більшість чоловічого населення була забрана на фронт, злидні й розруха панували в селянських родинах. В 1916 році недосів озимини у Броварах становив від 25 до 50 процентів.
Жителі Броварів дедалі активніше включалися у боротьбу за землю, що особливо проявилося під час Лютневої революції. Трудящі Броварів гаряче вітали перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. У січні 1918 року в містечку було встановлено Радянську владу. Тоді ж тут створили комуністичний осередок, головою якого обрали А. П. Березку.
Але вже на початку березня Бровари загарбали німецько-австрійські окупанти. Партійний осередок пішов у підпілля. Комуністи розгорнули діяльність по зриву грабіжницьких планів окупантів, зокрема щодо вивезення зерна. У містечку розповсюджувалися листівки та відозви з закликами до рішучої боротьби.
В перші дні грудня кайзерівські війська змушені були залишити Бровари. Але зразу ж містечко захопили петлюрівці. Зосередивши тут значні військові сили (40 тис. чоловік), Петлюра особисто керував операціями, наказавши військам триматись до останнього.
В січні 1919 року з боку Чернігова в напрямку на Київ через Бровари розгорнула наступ 1-ша Українська радянська дивізія на чолі з I. С. Локотошем. Командуючий Українським фронтом В. О. Антонов-Овсієнко направив для зміцнення частин 1-ої дивізії додаткові військові сили, зокрема, з Харкова прибули бронепоїзд № 9 та два полки з артилерією. ЗО січня 1919 року навальною атакою 1-й Богунський полк під командуванням М. О.