Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Тут зосередилися значні сили радянських військ, у т. ч. артилерія, кіннота, піхота, бронепоїзди. 4-го лютого В. О. Антонов-Овсієнко оглянув розташовані в Броварах військові частини, які готувалися до наступу на Київ.
Незадовго до визволення Броварів від петлюрівців 12 січня 1919 року підпільний партійний осередок створив волревком, який очолив А. П. Березка. Членами ревкому затвердили Н. Т. Короля та В. В. Смирнова. Пізніше, в травні-червні, до складу ревкому ввійшли М. М. Осипов і А. Є. Андреев. Ревком розгорнув діяльну роботу щодо налагодження мирного життя.
26 серпня 1919 року до Броварів наблизилися війська Денікіна. Розгорнулись жорстокі бої на підступах до містечка, яке обороняли бійці 60-ї стрілецької дивізії 12-ї армії. Під час цих боїв командир взводу М. М. Томарді без всякого прикриття викотив гармату на околицю містечка і влучними пострілами примусив наступаючого ворога зупинитись. У цьому ж бою відзначилися командир взводу М. С. Хоменко, начальник кулеметної команди Н. П. Алексеев, навідники М. Іванов та А. Бабенко, розвідник І. Шмир, їздові П. Шеїн та Т. Новиков. Але під тиском переважаючих сил противника радянські частини 27 серпня змушені були відступити. Члени ревкому М. М. Осипов та А. Є. Андреев були схоплені денікінцями і по-звірячому зарубані шаблями. їх іменами названі вулиці у Броварах.
Денікінці недовго безчинствували в містечку. 10 грудня 1919 року радянські Війська оточили й захопили біля Броварів у полон Білозерський, Кабардинський і Гвардійський денікінські полки-з штабами і всім майном. Бровари були визволені. Наступного ж дня відновив свою діяльність волосний ревком на чолі з А. П. Березкою. Умови для роботи були складні: у передмісті з'явилася банда Ромашки, яка постійно тероризувала населення. 15 січня 1920 року бандити замучили у Броварах кілька сімей. Ревком організував населення на відсіч банді, багато приділяв уваги зміцненню Радянської влади, разом з Броварською військово-продовольчою комісією допомагав 12-й армії всім необхідним, зокрема виділяв підводи, коні, забезпечував хлібом тощо. 15 лютого 1920 року в Броварах відбувся недільник під гаслом допомоги фронту. 116 чоловік за 3,5 години навантажили дровами 36 вагонів відправили їх для опалення госпіталів.
Налагодження нормального життя в місті було перервано наступом білопольських військ, які 11 травня 1920 року окупували Бровари, відрізавши на станції 2 радянські бронепоїзди. Але бронепоїзд № 56 «Комунар», який прибув з боку Дарниці, допоміг їм вирватися з оточення. За цю операцію 7 червоноармійців і командирів були нагороджені орденом Червоного Прапора. 12 травня 20-а бригада 12-ї армії і Башкирська бригада з боєм зайняли станцію Бровари. Однак під натиском переважаючих сил ворога вони залишили станцію і відійшли. Проте вже 8 червня 1920 року частини 58-ї дивізії і 19-ї бригади визволили Бровари.
Зразу ж відновив свою діяльність волревком, головою якого був призначений С. Н. Микало. Одночасно розгорнув роботу партійний осередок, головою якого став І. Т. Король. Він розпочав свою діяльність з виборів сільської Ради, згуртування незаможників у KHС, який незабаром зріс до ЗО чоловік. KHС працював у тісному контакті з волревкомом. 15 серпня 1920 року на волосному з'їзді Рад був обраний волвиконком, якому передав свої повноваження волревком. Волвиконком розгорнув велику організаційну роботу щодо ліквідації руйнівних наслідків громадянської війни. У жовтні 1920 року волвиконком провів «тиждень селянина», допомігши родинам червоноармійців і біднішому населенню засіяти землю, взяв на облік усіх ремісників та майстерні, які могли виготовляти сільськогосподарський інвентар. Під контроль волвиконкому перейшли 4 борошномельні млини, лісопильня та підприємство для виробництва колісної мазі. Всього тут працювало 57 чоловік. Решта підприємств не діяла.
Долаючи розруху, партійні і радянські органи налагоджували мирне життя. У серпні 1921 року створили комітет допомоги хворим і пораненим червоноармійцям. Незабаром такі комітети діяли по всіх селах волості.
Бровари з прилеглими селами були надто віддалені від центру повіту, тому весною 1923 року був створений Броварський район. Почали діяти райком партії, райвиконком, райком.комсомолу. Першим секретарем райкому партії був селянин-бідняк із с. Пухівки, член РСДРП з 1905 року С. Т. Покидько, головою райвиконкому- селянин-бідняк М. Є. Дроботун. На початку 1922 року утворюється ініціативна група з семи комсомольців, вона допомагала молоді вступити до лав РКСМ, Комсомольці селища, керовані комуністами, проводили велику культурно-освітню роботу, зокрема організовували читання лекцій, створювали гуртки художньої самодіяльності, збирали кошти на спорудження пам'ятника Т. Г. Шевченку.
Незважаючи на труднощі відбудови, що їх доводилося долати, броварці подали братню допомогу голодуючому населенню Поволжя. На початку 1922 року в Броварах у створеному дитбудинку розмістили 50 дітей. Комсомольці
Бровари
Сторінка 3 з 8
Щорса та 2-й Таращанський полк під командуванням В. Н. Боженка взяли петлюрівців у кільце. 1 лютого 1919 року Бровари були визволені.Тут зосередилися значні сили радянських військ, у т. ч. артилерія, кіннота, піхота, бронепоїзди. 4-го лютого В. О. Антонов-Овсієнко оглянув розташовані в Броварах військові частини, які готувалися до наступу на Київ.
Незадовго до визволення Броварів від петлюрівців 12 січня 1919 року підпільний партійний осередок створив волревком, який очолив А. П. Березка. Членами ревкому затвердили Н. Т. Короля та В. В. Смирнова. Пізніше, в травні-червні, до складу ревкому ввійшли М. М. Осипов і А. Є. Андреев. Ревком розгорнув діяльну роботу щодо налагодження мирного життя.
26 серпня 1919 року до Броварів наблизилися війська Денікіна. Розгорнулись жорстокі бої на підступах до містечка, яке обороняли бійці 60-ї стрілецької дивізії 12-ї армії. Під час цих боїв командир взводу М. М. Томарді без всякого прикриття викотив гармату на околицю містечка і влучними пострілами примусив наступаючого ворога зупинитись. У цьому ж бою відзначилися командир взводу М. С. Хоменко, начальник кулеметної команди Н. П. Алексеев, навідники М. Іванов та А. Бабенко, розвідник І. Шмир, їздові П. Шеїн та Т. Новиков. Але під тиском переважаючих сил противника радянські частини 27 серпня змушені були відступити. Члени ревкому М. М. Осипов та А. Є. Андреев були схоплені денікінцями і по-звірячому зарубані шаблями. їх іменами названі вулиці у Броварах.
Денікінці недовго безчинствували в містечку. 10 грудня 1919 року радянські Війська оточили й захопили біля Броварів у полон Білозерський, Кабардинський і Гвардійський денікінські полки-з штабами і всім майном. Бровари були визволені. Наступного ж дня відновив свою діяльність волосний ревком на чолі з А. П. Березкою. Умови для роботи були складні: у передмісті з'явилася банда Ромашки, яка постійно тероризувала населення. 15 січня 1920 року бандити замучили у Броварах кілька сімей. Ревком організував населення на відсіч банді, багато приділяв уваги зміцненню Радянської влади, разом з Броварською військово-продовольчою комісією допомагав 12-й армії всім необхідним, зокрема виділяв підводи, коні, забезпечував хлібом тощо. 15 лютого 1920 року в Броварах відбувся недільник під гаслом допомоги фронту. 116 чоловік за 3,5 години навантажили дровами 36 вагонів відправили їх для опалення госпіталів.
Налагодження нормального життя в місті було перервано наступом білопольських військ, які 11 травня 1920 року окупували Бровари, відрізавши на станції 2 радянські бронепоїзди. Але бронепоїзд № 56 «Комунар», який прибув з боку Дарниці, допоміг їм вирватися з оточення. За цю операцію 7 червоноармійців і командирів були нагороджені орденом Червоного Прапора. 12 травня 20-а бригада 12-ї армії і Башкирська бригада з боєм зайняли станцію Бровари. Однак під натиском переважаючих сил ворога вони залишили станцію і відійшли. Проте вже 8 червня 1920 року частини 58-ї дивізії і 19-ї бригади визволили Бровари.
Зразу ж відновив свою діяльність волревком, головою якого був призначений С. Н. Микало. Одночасно розгорнув роботу партійний осередок, головою якого став І. Т. Король. Він розпочав свою діяльність з виборів сільської Ради, згуртування незаможників у KHС, який незабаром зріс до ЗО чоловік. KHС працював у тісному контакті з волревкомом. 15 серпня 1920 року на волосному з'їзді Рад був обраний волвиконком, якому передав свої повноваження волревком. Волвиконком розгорнув велику організаційну роботу щодо ліквідації руйнівних наслідків громадянської війни. У жовтні 1920 року волвиконком провів «тиждень селянина», допомігши родинам червоноармійців і біднішому населенню засіяти землю, взяв на облік усіх ремісників та майстерні, які могли виготовляти сільськогосподарський інвентар. Під контроль волвиконкому перейшли 4 борошномельні млини, лісопильня та підприємство для виробництва колісної мазі. Всього тут працювало 57 чоловік. Решта підприємств не діяла.
Долаючи розруху, партійні і радянські органи налагоджували мирне життя. У серпні 1921 року створили комітет допомоги хворим і пораненим червоноармійцям. Незабаром такі комітети діяли по всіх селах волості.
Бровари з прилеглими селами були надто віддалені від центру повіту, тому весною 1923 року був створений Броварський район. Почали діяти райком партії, райвиконком, райком.комсомолу. Першим секретарем райкому партії був селянин-бідняк із с. Пухівки, член РСДРП з 1905 року С. Т. Покидько, головою райвиконкому- селянин-бідняк М. Є. Дроботун. На початку 1922 року утворюється ініціативна група з семи комсомольців, вона допомагала молоді вступити до лав РКСМ, Комсомольці селища, керовані комуністами, проводили велику культурно-освітню роботу, зокрема організовували читання лекцій, створювали гуртки художньої самодіяльності, збирали кошти на спорудження пам'ятника Т. Г. Шевченку.
Незважаючи на труднощі відбудови, що їх доводилося долати, броварці подали братню допомогу голодуючому населенню Поволжя. На початку 1922 року в Броварах у створеному дитбудинку розмістили 50 дітей. Комсомольці