Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Київ у роки Жовтневої революції та громадянської війни (1917—1920 pp.)

тимчасові правила від 2 грудня 1905 року про покарання за участь у страйках. Страйк залізничників підтримали робітники ряду підприємств міста.
Командування окупаційної армії намагалось шляхом застосування масових репресій примусити залізничників стати до рбботи. У Києві в ніч з 28 на 29 липня німецькі війська оточили район Солом'янки, де жили залізничники, і провели масові арешти. Особливо багато було заарештовано машиністів, помічникій машиністів і кочегарів. Окупанти силою зброї намагалися примусити залізничників стати до роботи. Багатьох з заарештованих було відправлено у Німеччину на примусові роботи.
Трудящі під керівництвом більшовиків робили все, щоб зірвати плани окупантів щодо пограбування українського народу. Вони підпалювали вагони, навантажені зерном, різними сільськогосподарськими продуктами, устаткуванням підприємств, обстрілювали і висаджували в повітря ешелони, залізничні мости, лінії.
Незважаючи на жорстокі переслідування революційних робітників і, особливо більшовиків, на провал окремих партійних організацій у Києві, підпільна робота провадилась дуже інтенсивно. Послані ЦК КП(б)У на підпільну роботу у Київ досвідчені партійні працівники С. В. Косіор, М. М. Майоров та інші вели велику роботу по зміцненню і створенню нових партійних осередків на найваж
ливіших підприємствах міста. Посилюється агітація серед робітників, селян приміських сіл і у військах окупантів.
Восени 1918 року українські робітники і селяни готувалися до вирішальних боїв проти окупантів. Партійні організації України, виконуючи рішення II з'їзду КП(б)У, роз'яснювали трудящим всесвітньо-історичне значення Жовтневої революції і вказували, що час загальної боротьби за відновлення Радянської влади на Україні настав. Зокрема, відозва Київського більшовицького комітету, яка закликала робітників до одноденного страйку на честь першої річниці Великого Жовтня, закінчувалась закликом: «Хай живе загальне повстання на Україні!». Більшовицьку відозву було розповсюджено на заводах «Арсенал», Гретера і Кривенка (тепер «Більшовик») та інших підприємствах міста, а також на вулицях.
Весь апарат гетьманської охорони і окупантів було кинуто на розгром більшовицьких організацій. Вживалося суворих заходів, щоб не допустити страйків і мітингів, присвячених славним роковинам. У Києві в ніч на б листопада було проведено 150 обшуків і арештовано близько 100 чоловік активних учасників революційної боротьби. Ранком 6 листопада окупанти влаштували наскок на правління київських профспілок металістів, автомобілістів, деревообробників, заарештували працівників цих профспілок і опечатали приміщення.
Але окупантам і їх посібникам нічого не допомогло. 7 листопада 1918 року в Києві було проведено одноденний страйк. Страйкувало більшість підприємств.
Святкування першої річниці Великого Жовтня стало початком розгортання повсюдної боротьби за'відновлення Радянської влади на Україні.
У листівках і відозвах, що були випущені до річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції, відмічались вірність братерству і дружбі українського народу з російським народом, трудящі закликалися до рішучої боротьби з окупантами.
Під ударами трудящих України, в результаті широкої агітаційної роботи більшовиків і діяльності німецьких спартаківців, а також в зв'язку з поразкою Німеччини у першій світовій війні та революції в Німеччині німецько-австрійська окупація зазнала повного краху. Німецькі солдати створюють Ради солдатських депутатів. 13 листопада 1918 року в Києві в казармі на Хрещатику відбулося перше засідання Ради солдатських депутатів німецьких військ, що були розташовані в районі міста. Було прийнято рішення про невтручання «у внутрішні справи українського населення». Війська окупантів розкладалися і революціонізувалися. Вони прагнули якнайшвидше повернутися на батьківщину.

Бачачи, що окупаційна політика повністю провалилася, українські буржуазно-націоналістичні партії 13 листопада 1918 року створили свій уряд-Директорію, на чолі якої стали Винниченко, Петлюра та інші зрадники українського народу. Зразу ж Директорія виїхала в Білу Церкву, де, зібравши надійні війська, почала
наступ на Київ, демагогічно проголошуючи лозунги проти влади царського генерала Скоропадського за «незалежність України».
14 грудня 1918 року петлюрівці вступили в Київ і в, цей же день гетьман Скоропадський відмовився від влади і втік до Німеччини.
Петлюрівська Директорія підписала ряд договорів з Антантою, за якими вона повністю продавала Україну, її волелюбний народ на пограбування англо-французько-американським імперіалістам. Вона зобов'язалась разом з інтервентами Антанти; та білогвардійськими військами взяти участь у боротьбі проти Радянської влади в Росії. З цією метою Директорія повинна


Київ