Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Враховуючи революційний настрій мас, Київський комітет більшовиків вирішив почати збройне повстання до приходу радянських військ у Київ. В ніч з 15 на 16 січня 1918 року в приміщенні Комерційного інституту (зараз педагогічний інститут, Бульвар Шевченка, 22) відбулося засідання Київської Ради робітничих
депутатів з представниками фабрично-заводських комітетів і Центрального бюро профспілок, на якому було прийнято пропозицію більшовиків про збройне повстання проти Центральної ради і оголошення загального страйку у місті. Тут же був обраний страйковий комітет і сформовано загальноміський ревком, до складу якого ввійшли М. С. Богданов, Я. Б. Гамарник, А. В. Іванов, І. М. Кудрін, М. В. Костюк, І. М. Крейсберг, М. М. Лебедев та інші.
Збройне повстання почалося в ніч на 16 січня. Головним центром повстання став «Арсенал». Робітники зняли з «Арсеналу» варту Центральної ради і поставили охорону. Всю ніч на «Арсеналі» йшла кипуча робота. На території заводу і навколо нього будувалися барикади, копалися окопи, встановлювалися гармати і кулемети. Вогневі засоби були розставлені так, щоб захищати «Арсенал» з усіх боків. Сюди ж цілу ніч прибували нові групи робітників і солдатів. «Арсенал» перетворився у військовий табір. Кількість бійців-захисників «Арсеналу»-перевищувала тисячу чоловік. Там же містився і ревком.
16 січня гайдамаки намагалися штурмувати «Арсенал». Проти арсенальців були кинуті броньовики і кулеметні частини, до того ж з боку станції Київ-Товарний і Кадетського гаю почався артилерійський обстріл. У відповідь на нього заговорили гармати повстанців. Бій йшов цілий день і закінчився пізно вночі. Війська Центральної ради не раз намагалися наблизитись до заводу, але дружний вогонь арсенальців примушував петлюрівців відступати з значними втратами.
Сили захисників «Арсеналу» зростали. До повсталих робітників приєднався понтонний батальйон, який містився поряд з заводом, солдати 3-го авіапарку, робітники військової обмундирувальної майстерні, революційно настроєні солдати полку ім. Сагайдачного, полку ім. Шевченка та інші. На боротьбу проти Центральної ради виступили залізничники на чолі з робітниками Головних залізничних майстерень та робітники Подільського, Куренівського, Шулявського, Залізничного і Деміївського районів.
17 січня робітники Києва оголосили загальний страйк. Припинили роботу трамвай, водопровід, електростанція, всі фабрики, заводи й майстерні, позакривалися магазини. Місто завмерло.
І в цей день основні бойові операції проходили в районі «Арсеналу». Три рази ходили гайдамаки в атаку, вони стріляли по арсенальцях розривними кулями, обстрілювали «Арсенал» артилерією, але всі атаки з великими втратами для атакуючих були відбиті героями-арсенальцями.
В цей день червоногвардійці Куренівського і Подільського районів розгромили петлюрівські сили в своїх районах і розпочали наступ на центральну частину міста, де розміщалася Центральна рада. Вони оволоділи Підвальною вулицею, Сінною площею і підійшли до Житомирської вулиці.
Активні бойові дії розгорнули і червоногвардійці Шулявського району під командуванням В. М. Довнар-Запольського та Деміївського району під командуванням В. Н. Боженка. Перші-вели уперті бої з гайдамаками в районі Брест-Литовського шосе, а другі-на Васильківській вулиці (тепер Червоноармійська). В районі залізничного вузла хоробро бились з петлюрівцями червоногвардійці Головних залізничних майстерень, якими керував М. С. Патлах.
Бойові дії розгорнулися з новою силою 18 січня. З раннього ранку відновились жорстокі бої в районі «Арсеналу». Він був підданий інтенсивному артилерійському обстрілу з важких гармат з боку Дарниці. Під прикриттям артилерії до «Арсеналу» підступали великі сили петлюрівців, посилені кулеметними частинами і кількома бронемашинами. Робітники «Арсеналу» несли значні втрати від вогню противника, але бойовий дух захисників «Арсеналу» був високим. Відважно бились арсенальці П. С. Погребний, В. І. Стригін, С. Й. Струтинський, брати Юхим та Анастасій Чайковські та інші. Робітникам-арсенальцям допомагали їх діти й жінки. Вони доставляли зброю, продовольство, перев'язували поранених.
За допомогою солдатів понтонного батальйону та 3-го авіапарку арсенальці відбили всі атаки противника й завдали йому великих втрат. Ворожі війська примушені були відійти і окопатись.
Зазнавши невдачі в боях з повсталими робітниками, командування петлюрівських військ в Києві пішло на хитрощі. Надвечір 18 січня в районі «Арсеналу» війська Центральної ради підняли білий прапор. Петлюрівці запропонували перемир'я. Перестрілка припинилась. 0 6-й годині вечора'почались переговори між представниками Центральної ради і ревкомом «Арсеналу». Переговори тривали недовго і не дали позитивних
Київ у роки Жовтневої революції та громадянської війни (1917—1920 pp.)
Сторінка 12 з 44
одностайно приймали рішення про повстання і тут же обирали ревкоми для керівництва ним.Враховуючи революційний настрій мас, Київський комітет більшовиків вирішив почати збройне повстання до приходу радянських військ у Київ. В ніч з 15 на 16 січня 1918 року в приміщенні Комерційного інституту (зараз педагогічний інститут, Бульвар Шевченка, 22) відбулося засідання Київської Ради робітничих
Збройне повстання почалося в ніч на 16 січня. Головним центром повстання став «Арсенал». Робітники зняли з «Арсеналу» варту Центральної ради і поставили охорону. Всю ніч на «Арсеналі» йшла кипуча робота. На території заводу і навколо нього будувалися барикади, копалися окопи, встановлювалися гармати і кулемети. Вогневі засоби були розставлені так, щоб захищати «Арсенал» з усіх боків. Сюди ж цілу ніч прибували нові групи робітників і солдатів. «Арсенал» перетворився у військовий табір. Кількість бійців-захисників «Арсеналу»-перевищувала тисячу чоловік. Там же містився і ревком.
16 січня гайдамаки намагалися штурмувати «Арсенал». Проти арсенальців були кинуті броньовики і кулеметні частини, до того ж з боку станції Київ-Товарний і Кадетського гаю почався артилерійський обстріл. У відповідь на нього заговорили гармати повстанців. Бій йшов цілий день і закінчився пізно вночі. Війська Центральної ради не раз намагалися наблизитись до заводу, але дружний вогонь арсенальців примушував петлюрівців відступати з значними втратами.
Сили захисників «Арсеналу» зростали. До повсталих робітників приєднався понтонний батальйон, який містився поряд з заводом, солдати 3-го авіапарку, робітники військової обмундирувальної майстерні, революційно настроєні солдати полку ім. Сагайдачного, полку ім. Шевченка та інші. На боротьбу проти Центральної ради виступили залізничники на чолі з робітниками Головних залізничних майстерень та робітники Подільського, Куренівського, Шулявського, Залізничного і Деміївського районів.
17 січня робітники Києва оголосили загальний страйк. Припинили роботу трамвай, водопровід, електростанція, всі фабрики, заводи й майстерні, позакривалися магазини. Місто завмерло.
І в цей день основні бойові операції проходили в районі «Арсеналу». Три рази ходили гайдамаки в атаку, вони стріляли по арсенальцях розривними кулями, обстрілювали «Арсенал» артилерією, але всі атаки з великими втратами для атакуючих були відбиті героями-арсенальцями.
В цей день червоногвардійці Куренівського і Подільського районів розгромили петлюрівські сили в своїх районах і розпочали наступ на центральну частину міста, де розміщалася Центральна рада. Вони оволоділи Підвальною вулицею, Сінною площею і підійшли до Житомирської вулиці.
Активні бойові дії розгорнули і червоногвардійці Шулявського району під командуванням В. М. Довнар-Запольського та Деміївського району під командуванням В. Н. Боженка. Перші-вели уперті бої з гайдамаками в районі Брест-Литовського шосе, а другі-на Васильківській вулиці (тепер Червоноармійська). В районі залізничного вузла хоробро бились з петлюрівцями червоногвардійці Головних залізничних майстерень, якими керував М. С. Патлах.
Бойові дії розгорнулися з новою силою 18 січня. З раннього ранку відновились жорстокі бої в районі «Арсеналу». Він був підданий інтенсивному артилерійському обстрілу з важких гармат з боку Дарниці. Під прикриттям артилерії до «Арсеналу» підступали великі сили петлюрівців, посилені кулеметними частинами і кількома бронемашинами. Робітники «Арсеналу» несли значні втрати від вогню противника, але бойовий дух захисників «Арсеналу» був високим. Відважно бились арсенальці П. С. Погребний, В. І. Стригін, С. Й. Струтинський, брати Юхим та Анастасій Чайковські та інші. Робітникам-арсенальцям допомагали їх діти й жінки. Вони доставляли зброю, продовольство, перев'язували поранених.
За допомогою солдатів понтонного батальйону та 3-го авіапарку арсенальці відбили всі атаки противника й завдали йому великих втрат. Ворожі війська примушені були відійти і окопатись.
Зазнавши невдачі в боях з повсталими робітниками, командування петлюрівських військ в Києві пішло на хитрощі. Надвечір 18 січня в районі «Арсеналу» війська Центральної ради підняли білий прапор. Петлюрівці запропонували перемир'я. Перестрілка припинилась. 0 6-й годині вечора'почались переговори між представниками Центральної ради і ревкомом «Арсеналу». Переговори тривали недовго і не дали позитивних