Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
З'їзд об'єднав усі організації в єдину Комуністичну Спілку Молоді України-складову частину Російської Комуністичної Спілки Молоді. Підтвердивши вірність спілки принципам пролетарського інтернаціоналізму, І з'їзд комсомолу України заявив про свою підтримку міжнародної юнацької організації-Комуністичного
Інтернаціоналу Молоді.
В дні роботи І з'їзду комсомолу України комсомольці Києва виявили героїзм у боях з бандою Зеленого в придніпровському селі Трипіллі. Загін молоді в 100 чоловік з 20 червня діяв у складі Київського резервного комуністичного полку і після деякої підготовки 25 червня виступив на боротьбу проти банди Зеленого.
Спільними діями Дніпровської флотилії і радянських частин банда Зеленого була розсіяна. Опорний пункт бандитів-Трипілля-було зайняте радянськими військами. Але ігнорування елементарних правил охорони привело радянські війська до катастрофи. Скориставшись безтурботністю радянських командирів і бійців, отаман Зелений швидко зібрав своїх головорізів і раптово оточив Трипілля. Почався жорстокий бій. Оточені бандитами бійці Київського резервного комуністичного полку, Шулявського робітничого батальйону, інтернаціонального батальйону та Київського комсомольського загону билися до останнього патрона. За винятком кількох десятків бійців, усі вони загинули в бою, але не зганьбили честі комсомолу. Ця подія увійшла в історію під4 назвою Трипільської трагедії.
Серед тих київських комсомольців, що загинули в нерівному бою з бандитами Зеленого, були М. Ратманський, М. Дончаков, І. Давидов, X. Єфімов, Л. Аро-нова, М. Левченко, Т. Орликова, Б. Палій та інші. В Трипіллі загинула група китайців на чолі з своїм командиром Ко Гуанєм (Конга). Бандити жорстоко знущалися над радянськими бійцями, що попадали їм в руки. Вони закопували живими людей в землю, зв'язаними кидали в Дніпро.
Незабаром банда Зеленого була розгромлена радянськими військами за допомогою Дніпровської військової флотилії під командуванням А. Полупанова. У боях з недобитками банди Зеленого особливу мужність і відвагу виявили матроси загону на чолі з В. Крупчинським, бійці батальйону Київського військкомату, очолюваного М. Петренком; підрозділи 1-ї інтернаціональної бригади, очолювані славним представником чеського народу Славояром Частеком. Таким чином, безпосередня загроза Києву зменшилась. Але в районі його продовжували діяти інші банди, які робили наскоки на залізниці, розбирали колію, пускали під укіс поїзди тощо.
Петлюрівці всіма силами намагалися розчистити шлях військам Денікіна вглиб України.
У березні 1919 року В. І. Ленін звернувся до трудящих України із закликом подати продовольчу допомогу робітникам братньої Радянської Росії. «Перший соціалістичний обов'язок кожного громадянина України,-говорив Ленін,-допомогти півночі». Заклик В. І. Леніна знайшов широкий відгук і підтримку серед комуністів і всіх трудящих України.
Разом з тим, в цей важкий для соціалістичної революції період трудящі Києва, як і весь український народ, одержували значну матеріальну допомогу із Радянської Росії, особливо промисловими товарами.
Трудящі Києва схвалювали заходи Комуністичної партії про об'єднання воєнно-господарських зусиль братніх радянських республік у боротьбі проти внутрішньої контрреволюції та імперіалістичної інтервенції. Українська Радянська республіка першою' виступила за створення воєнного союзу радянських республік. 18 травня 1919 року ЦВК України на спільному засіданні разом з Київською Радою робітничих депутатів, Київським повітовим з'їздом селянських депутатів і представниками київських профспілок та фабзавкомів прийняв постанову «Про об'єднання військових сил радянських республік». Вони звернулись до всіх радянських республік з пропозицією виробити конкретні форми цього об'єднання. Особливо велико політичне піднесення в Києві проявилося під час нової небезпеки, викликаної наступом Денікіна. На підприємствах і установах відбувалися мітинги і збори, на яких приймалися резолюції про посилення допомоги фронту та зміцнення братньої дружби з російським народом.
«Ми заявляємо товаришам пітерським робітникам, робітницям,-говорилося в резолюції робітниць 7-ї радянської майстерні м. Києва 25 липня 1919 року,-що ми, робітниці України, ідемо з ними, йдемо... за справу трудящих і, об'єднавшись разом тіеною сім'єю, переможемо нашого спільного ворога». Схвалювалася політика про воєнну єдність радянських республік в резолюціях робітників залізничного депо, трамвайних майстерень та інших підприємств.
Представники військових частин Київського гарнізону в резолюції, прийнятій на зборах наприкінці червня 1919 року, підкреслювали, що Українська
Київ у роки Жовтневої революції та громадянської війни (1917—1920 pp.)
Сторінка 19 з 44
підготовці і проведенню І з'їзду комсомолу України, її представники виїздили на місця для подання необхідної допомоги. Так, з допомогою представника комсомольської організації міста Києва була створена спілка молоді у Фастові.З'їзд об'єднав усі організації в єдину Комуністичну Спілку Молоді України-складову частину Російської Комуністичної Спілки Молоді. Підтвердивши вірність спілки принципам пролетарського інтернаціоналізму, І з'їзд комсомолу України заявив про свою підтримку міжнародної юнацької організації-Комуністичного
В дні роботи І з'їзду комсомолу України комсомольці Києва виявили героїзм у боях з бандою Зеленого в придніпровському селі Трипіллі. Загін молоді в 100 чоловік з 20 червня діяв у складі Київського резервного комуністичного полку і після деякої підготовки 25 червня виступив на боротьбу проти банди Зеленого.
Спільними діями Дніпровської флотилії і радянських частин банда Зеленого була розсіяна. Опорний пункт бандитів-Трипілля-було зайняте радянськими військами. Але ігнорування елементарних правил охорони привело радянські війська до катастрофи. Скориставшись безтурботністю радянських командирів і бійців, отаман Зелений швидко зібрав своїх головорізів і раптово оточив Трипілля. Почався жорстокий бій. Оточені бандитами бійці Київського резервного комуністичного полку, Шулявського робітничого батальйону, інтернаціонального батальйону та Київського комсомольського загону билися до останнього патрона. За винятком кількох десятків бійців, усі вони загинули в бою, але не зганьбили честі комсомолу. Ця подія увійшла в історію під4 назвою Трипільської трагедії.
Серед тих київських комсомольців, що загинули в нерівному бою з бандитами Зеленого, були М. Ратманський, М. Дончаков, І. Давидов, X. Єфімов, Л. Аро-нова, М. Левченко, Т. Орликова, Б. Палій та інші. В Трипіллі загинула група китайців на чолі з своїм командиром Ко Гуанєм (Конга). Бандити жорстоко знущалися над радянськими бійцями, що попадали їм в руки. Вони закопували живими людей в землю, зв'язаними кидали в Дніпро.
Незабаром банда Зеленого була розгромлена радянськими військами за допомогою Дніпровської військової флотилії під командуванням А. Полупанова. У боях з недобитками банди Зеленого особливу мужність і відвагу виявили матроси загону на чолі з В. Крупчинським, бійці батальйону Київського військкомату, очолюваного М. Петренком; підрозділи 1-ї інтернаціональної бригади, очолювані славним представником чеського народу Славояром Частеком. Таким чином, безпосередня загроза Києву зменшилась. Але в районі його продовжували діяти інші банди, які робили наскоки на залізниці, розбирали колію, пускали під укіс поїзди тощо.
Петлюрівці всіма силами намагалися розчистити шлях військам Денікіна вглиб України.
У березні 1919 року В. І. Ленін звернувся до трудящих України із закликом подати продовольчу допомогу робітникам братньої Радянської Росії. «Перший соціалістичний обов'язок кожного громадянина України,-говорив Ленін,-допомогти півночі». Заклик В. І. Леніна знайшов широкий відгук і підтримку серед комуністів і всіх трудящих України.
Разом з тим, в цей важкий для соціалістичної революції період трудящі Києва, як і весь український народ, одержували значну матеріальну допомогу із Радянської Росії, особливо промисловими товарами.
Трудящі Києва схвалювали заходи Комуністичної партії про об'єднання воєнно-господарських зусиль братніх радянських республік у боротьбі проти внутрішньої контрреволюції та імперіалістичної інтервенції. Українська Радянська республіка першою' виступила за створення воєнного союзу радянських республік. 18 травня 1919 року ЦВК України на спільному засіданні разом з Київською Радою робітничих депутатів, Київським повітовим з'їздом селянських депутатів і представниками київських профспілок та фабзавкомів прийняв постанову «Про об'єднання військових сил радянських республік». Вони звернулись до всіх радянських республік з пропозицією виробити конкретні форми цього об'єднання. Особливо велико політичне піднесення в Києві проявилося під час нової небезпеки, викликаної наступом Денікіна. На підприємствах і установах відбувалися мітинги і збори, на яких приймалися резолюції про посилення допомоги фронту та зміцнення братньої дружби з російським народом.
«Ми заявляємо товаришам пітерським робітникам, робітницям,-говорилося в резолюції робітниць 7-ї радянської майстерні м. Києва 25 липня 1919 року,-що ми, робітниці України, ідемо з ними, йдемо... за справу трудящих і, об'єднавшись разом тіеною сім'єю, переможемо нашого спільного ворога». Схвалювалася політика про воєнну єдність радянських республік в резолюціях робітників залізничного депо, трамвайних майстерень та інших підприємств.
Представники військових частин Київського гарнізону в резолюції, прийнятій на зборах наприкінці червня 1919 року, підкреслювали, що Українська