Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
сил відступали до Києва. 19 січня з-за Дніпра, з боку Броварів, в місто почали вступати петлюрівські війська, яких зразу ж було кинуто проти захисників «Арсеналу». Все більше і більше стискувалось кільце петлюрівських військ. Атака йшла за атакою. Становище героїчних захисників «Арсеналу» ставало все тяжчим: кінчилися боєприпаси, не вистачало продовольства, були великі втрати в людях.
Арсенальці героїчно оборонялися, чекаючи допомоги. За нею вирушив О. Б. Горвіц, вибравшись з обложеного «Арсеналу» підземним ходом. Але по дорозі його схопили гайдамаки і по-звірячому вбили. 20 січня петлюрівці примусили здатись, а потім розправились з солдатами понтонного батальйону, які підтримували повсталих арсенальців. Це дозволило гайдамакам посилити натиск на оточений «Арсенал».
січня в наступ на місто перейшли червоногвардійці залізничних майстерень, які до цього встигли скласти броньовик, звільнити від петлюрівців станцію КиївПасажирський, роззброїти юнкерів, що розмістилися в Кадетському гаю і провести ще кілька бойових операцій. Залізничники зайняли вулиці Жилянську, Маріїно-Благовіщенську, Бібіковський бульвар, Галицьку площу і дійшли до Львівської вулиці. Але під вечір ворог дещо потіснив їх.
січня гайдамаки вели безперервні атаки на «Арсенал». Опір повсталих робітників був безприкладно героїчним. Арсенальці боролися до останнього патрона. Ті, хто використав всі свої боєприпаси, за вказівкою керівників підземними ходами вийшли з обложеного заводу, а решта вели запеклий бій.
Останній штурм петлюрівців-і вони ввірвалися на бронемашинах в «Арсенал». Почалася дика розправа над робітниками. Захоплених у полон катували й убивали. Озвірілі вороги не минали ні стариків, ні жінок, ні дітей. Вони заарештовували і розстрілювали всіх, хто був у робітничій одежі і мав мозолисті руки. Було розстріляно близько 300 чоловік. «Арсенал» був переможений.
Були розбиті робітничі загони і в інших районах Києва. Але збройна боротьба Проти Центральної ради не припинилась. У Залізничному районі червоногвардійці, оточені з усіх боків петлюрівцями, трималися ще 21, а 22 січня петлюрівці ввірвалися в їдальню залізничних майстерень і жорстоко розправились із захопленими там червоногвардійцями. Багато залізничників загинуло в боях та були закатовані петлюрівцями. Серед них П. В. Бєлінський, Б. С. Ветров, М. Й. Лукашевич та інші.
Тим часом до Києва наближались радянські війська. 22 січня частини під командуванням Ю. М. Коцюбинського зайняли Дарницю і мости через Дніпро. Загони Червоного козацтва на чолі з В. М. Примаковим вступйли на Куренївку. І 26 січня після запеклих боїв радянські війська визволили Київ. Центральна ірада втекла в Житомир.
Вся повнота влади зосередилась в руках військово-революційного комітету. Народний Секретаріат України 28 січня 1918 року надіслав телеграму Раді-Народних Комісарів і Російській мирній делегації у Брест-Литовську про остаточне визволення радянськими військами Києва і встановлення Радянської влади по всій Україні.
1 лютого 1918 року виконком Київської Ради робітничих депутатів прийняв рішення про ліквідацію військово-революційного комітету, який виконав свої функції, і про передачу всієї влади Раді робітничих депутатів.
ЗО січня 1918 року до Києва переїхав Український Радянський уряд. Київ став столицею Української Радянської Соціалістичної Республіки.
Київ у роки Жовтневої революції та громадянської війни (1917—1920 pp.)
Сторінка 13 з 44
наслідків. Делегацію арсенальців гайдамаки по-зрадницьки заарештували і відправили в петлюрівську міську комендатуру. Об 11-й годині вечора бойові дії відновилися. Почався інтенсивний артилерійський обстріл «Арсеналу». Петлюрівці намагались будь-якою ціною покінчити з центром збройного повстання у Києві. В боротьбі проти повсталих арсенальців брали участь і ворожі війська, які під натиском радянськихАрсенальці героїчно оборонялися, чекаючи допомоги. За нею вирушив О. Б. Горвіц, вибравшись з обложеного «Арсеналу» підземним ходом. Але по дорозі його схопили гайдамаки і по-звірячому вбили. 20 січня петлюрівці примусили здатись, а потім розправились з солдатами понтонного батальйону, які підтримували повсталих арсенальців. Це дозволило гайдамакам посилити натиск на оточений «Арсенал».
січня в наступ на місто перейшли червоногвардійці залізничних майстерень, які до цього встигли скласти броньовик, звільнити від петлюрівців станцію КиївПасажирський, роззброїти юнкерів, що розмістилися в Кадетському гаю і провести ще кілька бойових операцій. Залізничники зайняли вулиці Жилянську, Маріїно-Благовіщенську, Бібіковський бульвар, Галицьку площу і дійшли до Львівської вулиці. Але під вечір ворог дещо потіснив їх.
січня гайдамаки вели безперервні атаки на «Арсенал». Опір повсталих робітників був безприкладно героїчним. Арсенальці боролися до останнього патрона. Ті, хто використав всі свої боєприпаси, за вказівкою керівників підземними ходами вийшли з обложеного заводу, а решта вели запеклий бій.
Останній штурм петлюрівців-і вони ввірвалися на бронемашинах в «Арсенал». Почалася дика розправа над робітниками. Захоплених у полон катували й убивали. Озвірілі вороги не минали ні стариків, ні жінок, ні дітей. Вони заарештовували і розстрілювали всіх, хто був у робітничій одежі і мав мозолисті руки. Було розстріляно близько 300 чоловік. «Арсенал» був переможений.
Були розбиті робітничі загони і в інших районах Києва. Але збройна боротьба Проти Центральної ради не припинилась. У Залізничному районі червоногвардійці, оточені з усіх боків петлюрівцями, трималися ще 21, а 22 січня петлюрівці ввірвалися в їдальню залізничних майстерень і жорстоко розправились із захопленими там червоногвардійцями. Багато залізничників загинуло в боях та були закатовані петлюрівцями. Серед них П. В. Бєлінський, Б. С. Ветров, М. Й. Лукашевич та інші.
Тим часом до Києва наближались радянські війська. 22 січня частини під командуванням Ю. М. Коцюбинського зайняли Дарницю і мости через Дніпро. Загони Червоного козацтва на чолі з В. М. Примаковим вступйли на Куренївку. І 26 січня після запеклих боїв радянські війська визволили Київ. Центральна ірада втекла в Житомир.
Вся повнота влади зосередилась в руках військово-революційного комітету. Народний Секретаріат України 28 січня 1918 року надіслав телеграму Раді-Народних Комісарів і Російській мирній делегації у Брест-Литовську про остаточне визволення радянськими військами Києва і встановлення Радянської влади по всій Україні.
1 лютого 1918 року виконком Київської Ради робітничих депутатів прийняв рішення про ліквідацію військово-революційного комітету, який виконав свої функції, і про передачу всієї влади Раді робітничих депутатів.
ЗО січня 1918 року до Києва переїхав Український Радянський уряд. Київ став столицею Української Радянської Соціалістичної Республіки.