Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Прямими співучасниками злодіянь німецько-фашистських загарбників, їх підручними у гнобленні народу були українські буржуазні націоналісти. Ці зрадники українського народу намагалися знайти підтримку серед населення. Але кияни, як і весь український народ, з презирством і ненавистю ставились до запроданців і нещадно розправлялися з ними.
На тимчасово захопленій ворогом території, в т. ч. і в окупованому Києві, розгорнулася всенародна боротьба проти гітлерівців. Натхненником і керівником цієї боротьби була славна Комуністична партія.
ЦК КП(б)У і Київський обком партії приділяли особливу увагу створенню у Києві комуністичного підпілля.
Воно було організовано у місті ще до окупації. До складу підпільників на основі добровільності відбирались найбільш стійкі і досвідчені комуністи.
Протягом липня і серпня 1941 року були створені підпільний Обласний комітет партії, основні підпільні міськком партії і дев'ять райкомів, а також запасні міськком і райкоми партії. Київський основний підпільний міськком партії складався з дев'яти чоловік. Секретарем його був затверджений В. Г. Хохловначальник цеху заводу «Більшовик». Запасний міськком партії складався з п'яти чоловік. Секретарями його затвердили С. Г. Бруза, який працював секретарем Білоцерківського міськкому партії, і П. Т. Громика - контрольного майстра авіазаводу, членами В. Л. Артамонова - секретаря РК КП(б)У на Чернігівщині та інших. Поряд з цим було створено 9 підпільних райкомів комсомолу, 37 підпільних партійних і комсомольських організацій та диверсійних груп. Загалом для підпільної роботи на Київщині було залишено 500 Комуністів. Підпільні організації забезпечувались необхідною матеріально-технічною базою.
У надзвичайно важких умовах довелось київським підпільникам розпочинати свою діяльність. У місті нишпорили зграї агентів гестапо, поліцаїв, буржуазних націоналістів, вишукуючи більшовицьке підпілля. Па Кожному кроці підпільникам загрожувала смертельна небезпека. Коли до цього додати, що в перші місяці окупації учасники підпільних організацій ще не мали досвіду боротьби, то стане зрозумілим, якого самовладання і стійкості вимагала підпільна боротьба.
Робота київського підпілля спрямовувалась підпільним міським комітетом партії, який розпочав свою діяльність наприкінці вересня 1941 року. На першому засіданні міськкому партії за участю представників усіх дев'яти райкомів були затверджені заходи по розгортанню роботи серед населення міста.
Враховуючи, що фашистська пропаганда намагалась отруїти свідомість радянських людей антикомуністичними, націоналістичними ідеями, посіяти у них невір'я у сили Червоної Армії, Київський підпільний міськком партії визначив, що одним з найважливіших завдань підпільних організацій на першому етапі боротьби проти окупантів є розгортання масово-політичної роботи серед населення.
На цьому ж засіданні міськкому партії був створений штаб підготовки бойових резервів для розгортання партизанської боротьби, організації диверсій та. саботажу. Очолив штаб диверсійно-підривної роботи начальник царовозно-колісного цеху Київського вагоноремонтного заводу ім. Січневого повстання В. С. Кудряшов. До складу його ввійшли також Г. І. Левицький, І. М. Сікорський - члени Залізничного підпільного райкому та комсомолка Т. Й. Маркус, а у жовтні туди були кооптовані комуністи С. А. Пащенко, Ф. Ф. Ревуцький та комсомолець О. І. Горобець.
У цей же період у Києві розпочали роботу підпільні райкоми партії, а також розгорнуло свою діяльність під керівництвом партійних організацій комсомольське підпілля.
Вже у вересні-жовтні 1941 року підпільні організації Києва провели значну роботу по розповсюдженню антифашистської літератури: брошур, газет, листівок, які закликали населення до активної боротьби з ненависним ворогом. Підпільники роз'яснювали киянам причини тимчасового відступу Червоної Армії, вивчали настрої людей, виявляли і групували навколо себе радянських громадян, що висловлювали готовність активно боротися проти окупантів, організовували диверсії та саботаж. Вже наприкінці вересня 1941 року радянські патріоти вивели з ладу пасажирські та товарні станції Києва, зруйнували водокачку, окремі цехи Київських залізничних майстерень, депо ім. Андреева. В кінці вересня - на початку жовтня 1941 року були надовго виведені з ладу швейна фабрика ім. Горького і трикотажна фабрика ім. Рози Люксембург. Робітники на чолі з комуністами всіляко перешкоджали відбудові підприємств, зокрема зривали спроби гітлерівців відновити роботу заводів «Більшовик» та «Ленінська кузня».
У жовтні 1941 року фашистські власті провели масові облави і арешти. Були схоплені майже всі члени Київського міськкому та райкомів партії. З дев'яти членів підпільного міськкому партії уникли арешту лише В. Г. Хохлов, В. С. Кудряшов та М. П. П'ятак. У цей час в зв'язку з масовими арештами припинили діяльність підпільні райкоми комсомолу, за винятком Радянського,
Київ у роки Великої Вітчизняної війни (1941—1945 pp.)
Сторінка 11 з 42
захворювали на туберкульоз.Прямими співучасниками злодіянь німецько-фашистських загарбників, їх підручними у гнобленні народу були українські буржуазні націоналісти. Ці зрадники українського народу намагалися знайти підтримку серед населення. Але кияни, як і весь український народ, з презирством і ненавистю ставились до запроданців і нещадно розправлялися з ними.
На тимчасово захопленій ворогом території, в т. ч. і в окупованому Києві, розгорнулася всенародна боротьба проти гітлерівців. Натхненником і керівником цієї боротьби була славна Комуністична партія.
ЦК КП(б)У і Київський обком партії приділяли особливу увагу створенню у Києві комуністичного підпілля.
Протягом липня і серпня 1941 року були створені підпільний Обласний комітет партії, основні підпільні міськком партії і дев'ять райкомів, а також запасні міськком і райкоми партії. Київський основний підпільний міськком партії складався з дев'яти чоловік. Секретарем його був затверджений В. Г. Хохловначальник цеху заводу «Більшовик». Запасний міськком партії складався з п'яти чоловік. Секретарями його затвердили С. Г. Бруза, який працював секретарем Білоцерківського міськкому партії, і П. Т. Громика - контрольного майстра авіазаводу, членами В. Л. Артамонова - секретаря РК КП(б)У на Чернігівщині та інших. Поряд з цим було створено 9 підпільних райкомів комсомолу, 37 підпільних партійних і комсомольських організацій та диверсійних груп. Загалом для підпільної роботи на Київщині було залишено 500 Комуністів. Підпільні організації забезпечувались необхідною матеріально-технічною базою.
У надзвичайно важких умовах довелось київським підпільникам розпочинати свою діяльність. У місті нишпорили зграї агентів гестапо, поліцаїв, буржуазних націоналістів, вишукуючи більшовицьке підпілля. Па Кожному кроці підпільникам загрожувала смертельна небезпека. Коли до цього додати, що в перші місяці окупації учасники підпільних організацій ще не мали досвіду боротьби, то стане зрозумілим, якого самовладання і стійкості вимагала підпільна боротьба.
Робота київського підпілля спрямовувалась підпільним міським комітетом партії, який розпочав свою діяльність наприкінці вересня 1941 року. На першому засіданні міськкому партії за участю представників усіх дев'яти райкомів були затверджені заходи по розгортанню роботи серед населення міста.
Враховуючи, що фашистська пропаганда намагалась отруїти свідомість радянських людей антикомуністичними, націоналістичними ідеями, посіяти у них невір'я у сили Червоної Армії, Київський підпільний міськком партії визначив, що одним з найважливіших завдань підпільних організацій на першому етапі боротьби проти окупантів є розгортання масово-політичної роботи серед населення.
На цьому ж засіданні міськкому партії був створений штаб підготовки бойових резервів для розгортання партизанської боротьби, організації диверсій та. саботажу. Очолив штаб диверсійно-підривної роботи начальник царовозно-колісного цеху Київського вагоноремонтного заводу ім. Січневого повстання В. С. Кудряшов. До складу його ввійшли також Г. І. Левицький, І. М. Сікорський - члени Залізничного підпільного райкому та комсомолка Т. Й. Маркус, а у жовтні туди були кооптовані комуністи С. А. Пащенко, Ф. Ф. Ревуцький та комсомолець О. І. Горобець.
У цей же період у Києві розпочали роботу підпільні райкоми партії, а також розгорнуло свою діяльність під керівництвом партійних організацій комсомольське підпілля.
Вже у вересні-жовтні 1941 року підпільні організації Києва провели значну роботу по розповсюдженню антифашистської літератури: брошур, газет, листівок, які закликали населення до активної боротьби з ненависним ворогом. Підпільники роз'яснювали киянам причини тимчасового відступу Червоної Армії, вивчали настрої людей, виявляли і групували навколо себе радянських громадян, що висловлювали готовність активно боротися проти окупантів, організовували диверсії та саботаж. Вже наприкінці вересня 1941 року радянські патріоти вивели з ладу пасажирські та товарні станції Києва, зруйнували водокачку, окремі цехи Київських залізничних майстерень, депо ім. Андреева. В кінці вересня - на початку жовтня 1941 року були надовго виведені з ладу швейна фабрика ім. Горького і трикотажна фабрика ім. Рози Люксембург. Робітники на чолі з комуністами всіляко перешкоджали відбудові підприємств, зокрема зривали спроби гітлерівців відновити роботу заводів «Більшовик» та «Ленінська кузня».
У жовтні 1941 року фашистські власті провели масові облави і арешти. Були схоплені майже всі члени Київського міськкому та райкомів партії. З дев'яти членів підпільного міськкому партії уникли арешту лише В. Г. Хохлов, В. С. Кудряшов та М. П. П'ятак. У цей час в зв'язку з масовими арештами припинили діяльність підпільні райкоми комсомолу, за винятком Радянського,