Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Оскільки операція по виведенню з ладу Дарницького залізничного мосту повністю не вдалась, був розроблений новий план одночасного висадження в повітря Дарницького і Петрівського залізничних мостів. 14 травня 1943 року підпільник Г. М. Дудкін, одягнений в німецьку офіцерську форму, сів у поїзд і на його ходу скинув вибухівку, висадивши у повітря верхню частину стояка Дарницького мосту. Залізничний рух припинився на десять днів. Г. М. Дудкін був заарештований гестапівцями і розстріляний. Виведення з ладу Петрівського залізничного мосту не було здійснено через проникнення в групу
провокатора.
Успішно проводила диверсійно-підривну роботу підпільна організація на Дарницькому вагоноремонтному заводі. У листопаді 1942 року робітники, підпаливши котельню, вивели завод з ладу на тривалий період. Підпільна організація домоглася масового невиходу робітників на роботу, що прикривалося лікарськими довідками, які видавали лікарі-підпільники заводської поліклініки. Так, наприкінці 1942 року щодня не виходило на роботу близько 400, а на початку 1943 року - понад 1 тис. чоловік. Робота заводу була повністю паралізована.
Під керівництвом підпільної організації робітники мостобудівної фірми «Ганібек» систематично зривали відбудову і пуск в експлуатацію залізничних мостів, знищених радянськими патріотами. Так, одного разу фірма одержала велике термінове замовлення. Її шеф, гітлерівець, переписав у блокнот всі розміри болтів і залишив його на столі. Скориставшись цим, керівник підпільної організації О. В. Агашков зробив деякі виправлення, значно збільшивши розміри болтів. Коли ж болти були виготовлені, виявилося, що вони непридатні, і монтаж мостів було, затримано на кілька місяців. Таку ж саму операцію провів і підпільник інженер К. А. Ємельянов при виготовленні балок для мосту Пост-Волинський-Петрівка.
На заводі «Більшовик» у 1943 році неодноразово на тривалий час виводились з ладу основні цехи. Слюсар заводу Б. М. Стрелковський систематично псував автомашини, підпалив і знищив бензозаправник та: дизель для підйому гармат. Робітники заводу «Ленінська кузня» на чолі з сталеваром Секретарєвим перешкодили спробі гітлерівців організувати виробництво сталевого литва. Електромонтер Мостицький вивів з ладу заводську підстанцію, зірвавши цим терміновий ремонт автомашин для німецької військової частини. Патріоти «Ленінської кузні» на чолі з підпільником В. С. Новиковим вивели з ладу 80 відремонтованих гармат. Робітники заводу «Буддеталь», керовані підпільною організацією, також систематично випускали браковану продукцію.
У широких масштабах саботаж та диверсійно-підривна робота проводилась на водному транспорті. В кінці 1942 року робітники майстерень лісосплаву на чолі з керівником підпільної організації О. О. Петровим зірвали ремонт катерів, призначених для перевезення військових вантажів, який вони мали провести в зимовий період. З 38 буксирних катерів, поставлених на зимовий ремонт, до весни 1943 року було відремонтовано лише чотири. П'ять катерів, що їх навесні 1943 року гітлерівці відправили з баржами і плотами з Києва в Херсон, підпільники вивели з ладу і затопили в Дніпрі.
Судоремонтні робітники Київського порту під керівництвом члена підпільної, організації прораба П. А. Карпенка неякісно проводили ремонт річкових суден, всіляко зривали графік їх ремонту. Відремонтовані пароплави, баржі і катери відразу ж виходили з ладу.
Підпільники Київського порту під керівництвом секретаря Подільського підпільного райкому партії Т. Ф. Подія уміло поєднували антифашистську масово-політичну роботу і диверсійно-підривну та бойову діяльність. Члени підпільної організації капітан пароплава «Арсеналець» О. В. Остров'янський і кочегар цього ж пароплава В. В. Трандофілов систематично одержували від Подільського підпільного райкому партії антифашистські листівки, Зведення Радянського інформбюро та розповсюджували їх серед колгоспників у селах Київської та Чернігівської областей під час зупинок пароплава. Члени підпільної організації Подільського району комуніст В. Г. Черняєва і комсомолка, вихованка 144-ї середньої школи Т. К. Белян, яка залучила до підпільної роботи комсомолок Л. Баранову і В. Ігнатову, систематично розповсюджували антифашистські листівки.
Влітку 1942 року київські підпільники водного транспорту за допомогою зв'язкового Подільського райкому партії С. Д. Іванчі встановили зв'язок з партизанським загоном «Перемога», який діяв у Вищедубечанському районі, і систематично постачали йому зброю та медикаменти. Вони визволили близько 60 військовополонених командирів і бійців Червоної Армії, які працювали в порту, озброїли їх і переправ вили в партизанський загін.
З метою посилення діяльності цього загону підпільники О. В. Остров'янський і В. В. Трандофілов за завданням підпільної організації зазимували з
Київ у роки Великої Вітчизняної війни (1941—1945 pp.)
Сторінка 18 з 42
Дарницького мосту, внаслідок чого залізничний рух був припинений на чотири дні. У березні 1943 року підпільники висадили в повітря Яготинський залізничний міст.Оскільки операція по виведенню з ладу Дарницького залізничного мосту повністю не вдалась, був розроблений новий план одночасного висадження в повітря Дарницького і Петрівського залізничних мостів. 14 травня 1943 року підпільник Г. М. Дудкін, одягнений в німецьку офіцерську форму, сів у поїзд і на його ходу скинув вибухівку, висадивши у повітря верхню частину стояка Дарницького мосту. Залізничний рух припинився на десять днів. Г. М. Дудкін був заарештований гестапівцями і розстріляний. Виведення з ладу Петрівського залізничного мосту не було здійснено через проникнення в групу
Успішно проводила диверсійно-підривну роботу підпільна організація на Дарницькому вагоноремонтному заводі. У листопаді 1942 року робітники, підпаливши котельню, вивели завод з ладу на тривалий період. Підпільна організація домоглася масового невиходу робітників на роботу, що прикривалося лікарськими довідками, які видавали лікарі-підпільники заводської поліклініки. Так, наприкінці 1942 року щодня не виходило на роботу близько 400, а на початку 1943 року - понад 1 тис. чоловік. Робота заводу була повністю паралізована.
Під керівництвом підпільної організації робітники мостобудівної фірми «Ганібек» систематично зривали відбудову і пуск в експлуатацію залізничних мостів, знищених радянськими патріотами. Так, одного разу фірма одержала велике термінове замовлення. Її шеф, гітлерівець, переписав у блокнот всі розміри болтів і залишив його на столі. Скориставшись цим, керівник підпільної організації О. В. Агашков зробив деякі виправлення, значно збільшивши розміри болтів. Коли ж болти були виготовлені, виявилося, що вони непридатні, і монтаж мостів було, затримано на кілька місяців. Таку ж саму операцію провів і підпільник інженер К. А. Ємельянов при виготовленні балок для мосту Пост-Волинський-Петрівка.
На заводі «Більшовик» у 1943 році неодноразово на тривалий час виводились з ладу основні цехи. Слюсар заводу Б. М. Стрелковський систематично псував автомашини, підпалив і знищив бензозаправник та: дизель для підйому гармат. Робітники заводу «Ленінська кузня» на чолі з сталеваром Секретарєвим перешкодили спробі гітлерівців організувати виробництво сталевого литва. Електромонтер Мостицький вивів з ладу заводську підстанцію, зірвавши цим терміновий ремонт автомашин для німецької військової частини. Патріоти «Ленінської кузні» на чолі з підпільником В. С. Новиковим вивели з ладу 80 відремонтованих гармат. Робітники заводу «Буддеталь», керовані підпільною організацією, також систематично випускали браковану продукцію.
У широких масштабах саботаж та диверсійно-підривна робота проводилась на водному транспорті. В кінці 1942 року робітники майстерень лісосплаву на чолі з керівником підпільної організації О. О. Петровим зірвали ремонт катерів, призначених для перевезення військових вантажів, який вони мали провести в зимовий період. З 38 буксирних катерів, поставлених на зимовий ремонт, до весни 1943 року було відремонтовано лише чотири. П'ять катерів, що їх навесні 1943 року гітлерівці відправили з баржами і плотами з Києва в Херсон, підпільники вивели з ладу і затопили в Дніпрі.
Судоремонтні робітники Київського порту під керівництвом члена підпільної, організації прораба П. А. Карпенка неякісно проводили ремонт річкових суден, всіляко зривали графік їх ремонту. Відремонтовані пароплави, баржі і катери відразу ж виходили з ладу.
Підпільники Київського порту під керівництвом секретаря Подільського підпільного райкому партії Т. Ф. Подія уміло поєднували антифашистську масово-політичну роботу і диверсійно-підривну та бойову діяльність. Члени підпільної організації капітан пароплава «Арсеналець» О. В. Остров'янський і кочегар цього ж пароплава В. В. Трандофілов систематично одержували від Подільського підпільного райкому партії антифашистські листівки, Зведення Радянського інформбюро та розповсюджували їх серед колгоспників у селах Київської та Чернігівської областей під час зупинок пароплава. Члени підпільної організації Подільського району комуніст В. Г. Черняєва і комсомолка, вихованка 144-ї середньої школи Т. К. Белян, яка залучила до підпільної роботи комсомолок Л. Баранову і В. Ігнатову, систематично розповсюджували антифашистські листівки.
Влітку 1942 року київські підпільники водного транспорту за допомогою зв'язкового Подільського райкому партії С. Д. Іванчі встановили зв'язок з партизанським загоном «Перемога», який діяв у Вищедубечанському районі, і систематично постачали йому зброю та медикаменти. Вони визволили близько 60 військовополонених командирів і бійців Червоної Армії, які працювали в порту, озброїли їх і переправ вили в партизанський загін.
З метою посилення діяльності цього загону підпільники О. В. Остров'янський і В. В. Трандофілов за завданням підпільної організації зазимували з