Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
присвоївши йому посмертно високе звання Героя Радянського Союзу.
Звіряча розправа фашистів над вірними і мужніми синами Комуністичної партії не зломила волі комуністів-підпільників до боротьби, їх твердої впевненості у неминучу перемогу Червоної Армії. В період масових арештів у червні 1942 року зберегли свої кадри підпільні райкоми партії та організації Залізничного, Подільського і Печерського районів, комсомольські підпільні організації Радянського району і всі шість загальноміських підпільних організацій, які були створені підпільним міськкомом партії в кінці 1941 - на початку 1942 року. Удосконалюючи конспірацію, київські підпільники ще з більшою самовідданістю продовжували організовувати радянських людей на нещадну боротьбу з німецько-фашистськими окупантами.
У липні 1942 року ЦК КП(б)У через свого зв'язного передав вказівку Залізничному підпільному комітету партії, який очолював О. С. Пироговський, взяти на себе функції підпільного міськкому партії.
Виконуючи цю директиву, Залізничний підпільний райком партії у складі О. С. Пироговського, Г. П. Мироничева і Б. І. Петрушко спрямував всі свої зусилля на дальше розгортання антифашистської роботи і створив широку сітку підпільних груп та організацій на підприємствах міста. Діяльність київських підпільників особливо посилилась після відновлення живого зв'язку з ЦК КП(б)У, коли на початку вересня 1942 року у Київ повернувся з його директивами зв'язковий підпільного міськкому партії 16-річний комсомолець О. С. Козак.
Влітку і восени 1942 року активізувала свою діяльність підпільна організація на будівництві Наводницького залізничного мосту на чолі з М. А. Сорокою. До цієї організації входили П. А. Клопотовський, К. М. Дівонін, Н. Ю. Ширмовська. Підпільники допомагали військовополоненим і робітникам переправлятися до партизанів. Восени 1942 року у бойових групах, які очолив К. М. Дівонін, налічувалося близько 180 чоловік.
Наприкінці 1942 року у Києві були створені нові підпільні групи та організації на підприємствах, залізничному і водному транспорті. Якщо в середині 1942 року у місті було 40 підпільних партійно-комсомольських організацій, то на початку 1943 року тут діяло 66 таких організацій. Трудящі Києва, керовані підпільниками,
систематично зривали відбудову, а також роботу пущених в експлуатацію підприємств міста. Особливо широко саботаж заходів німецьких властей та диверсійно-підривна робота проводились на залізничному та водному транспорті.
У кінці 1942 - на початку 1943 року під керівництвом Залізничного підпільного райкому партії на залізничному транспорті у Києві і в прилеглих до нього районах діяли 23 підпільні організації, в лавах яких було 267 відважних радянських патріотів.
Підпільники-залізничники проводили активну диверсійну роботу. В тяжкі дні оборони Сталінграда вони завдали ворогові ряд серйозних ударів. Так, у жовтні
року патріоти замінували залізничне полотно на перегоні Дарниця-Бровари і пустили під укіс військовий ешелон з гітлерівськими солдатами. Було вбито і поранено понад 800 есесівців. З метою виведення з ладу паровозного парку бригади депо Київ-Московський і депо Дарниця на чолі з підпільниками О. М. Ковалевським і І. Т. Мироненком, проводячи неякісний ремонт, систематично зривали графік випуску на лінію паровозів.
Паровозні машиністи та їх помічники навмисно виводили з ладу паровози, зупиняли ешелони на перегонах тощо, зриваючи військові перевезення, постачання фронту живої сили та бойової техніки. Особливу мужність проявив машиніст Г. Й. Лебедев, який систематично возив на своєму паровозі з Києва до ст. Кобижчі зв'язкових партизанського загону. Знаючи про заміновані партизанами місця залізниці, відважний патріот розвивав велику швидкість, проскакував паровозом небезпечну ділянку, після чого починались вибухи. Летіли під укіс вагони, знищувались солдати, бойова техніка і продовольство, що направлялись на фронт. Весною 1943 року Г. Й. Лебедев через технічні умови не зміг розвинути необхідної швидкості і підірвався на міні. У червні 1943 року член підпільної організації Г. Т. Воронкін за допомогою міни уповільненої дії, доставленої зв'язковою Д. І. Волевач, знищив ешелон з пальним на перегоні Фастів-Попельня.
Підпільна організація прийняла рішення вивести з ладу Дарницький і Ялтинський дніпровські залізничні мости. Підпільник П. X. Антонов за допомогою інших патріотів весною 1943 року підірвав залізобетонний стояк
Київ у роки Великої Вітчизняної війни (1941—1945 pp.)
Сторінка 17 з 42
38 днів нелюдськи катували, намагаючись добитися від них зізнання і видачі своїх товаришів. Особливо жорстоко знущалися гестапівці з В. С. Кудряшова. Все його тіло було понівечено та посічено нагаями і гумовими палицями. З непохитною вірою в перемогу над фашизмом патріот-комуніст переніс усі катування й неймовірні муки та жодного слова не сказав гітлерівцям про комуністичне підпілля, яке продовжувало героїчно діяти в тилу ворога. Радянський уряд високо оцінив підпільну діяльність В. С. Кудряшова, Звіряча розправа фашистів над вірними і мужніми синами Комуністичної партії не зломила волі комуністів-підпільників до боротьби, їх твердої впевненості у неминучу перемогу Червоної Армії. В період масових арештів у червні 1942 року зберегли свої кадри підпільні райкоми партії та організації Залізничного, Подільського і Печерського районів, комсомольські підпільні організації Радянського району і всі шість загальноміських підпільних організацій, які були створені підпільним міськкомом партії в кінці 1941 - на початку 1942 року. Удосконалюючи конспірацію, київські підпільники ще з більшою самовідданістю продовжували організовувати радянських людей на нещадну боротьбу з німецько-фашистськими окупантами.
У липні 1942 року ЦК КП(б)У через свого зв'язного передав вказівку Залізничному підпільному комітету партії, який очолював О. С. Пироговський, взяти на себе функції підпільного міськкому партії.
Виконуючи цю директиву, Залізничний підпільний райком партії у складі О. С. Пироговського, Г. П. Мироничева і Б. І. Петрушко спрямував всі свої зусилля на дальше розгортання антифашистської роботи і створив широку сітку підпільних груп та організацій на підприємствах міста. Діяльність київських підпільників особливо посилилась після відновлення живого зв'язку з ЦК КП(б)У, коли на початку вересня 1942 року у Київ повернувся з його директивами зв'язковий підпільного міськкому партії 16-річний комсомолець О. С. Козак.
Влітку і восени 1942 року активізувала свою діяльність підпільна організація на будівництві Наводницького залізничного мосту на чолі з М. А. Сорокою. До цієї організації входили П. А. Клопотовський, К. М. Дівонін, Н. Ю. Ширмовська. Підпільники допомагали військовополоненим і робітникам переправлятися до партизанів. Восени 1942 року у бойових групах, які очолив К. М. Дівонін, налічувалося близько 180 чоловік.
Наприкінці 1942 року у Києві були створені нові підпільні групи та організації на підприємствах, залізничному і водному транспорті. Якщо в середині 1942 року у місті було 40 підпільних партійно-комсомольських організацій, то на початку 1943 року тут діяло 66 таких організацій. Трудящі Києва, керовані підпільниками,
систематично зривали відбудову, а також роботу пущених в експлуатацію підприємств міста. Особливо широко саботаж заходів німецьких властей та диверсійно-підривна робота проводились на залізничному та водному транспорті.
У кінці 1942 - на початку 1943 року під керівництвом Залізничного підпільного райкому партії на залізничному транспорті у Києві і в прилеглих до нього районах діяли 23 підпільні організації, в лавах яких було 267 відважних радянських патріотів.
Підпільники-залізничники проводили активну диверсійну роботу. В тяжкі дні оборони Сталінграда вони завдали ворогові ряд серйозних ударів. Так, у жовтні
року патріоти замінували залізничне полотно на перегоні Дарниця-Бровари і пустили під укіс військовий ешелон з гітлерівськими солдатами. Було вбито і поранено понад 800 есесівців. З метою виведення з ладу паровозного парку бригади депо Київ-Московський і депо Дарниця на чолі з підпільниками О. М. Ковалевським і І. Т. Мироненком, проводячи неякісний ремонт, систематично зривали графік випуску на лінію паровозів.
Паровозні машиністи та їх помічники навмисно виводили з ладу паровози, зупиняли ешелони на перегонах тощо, зриваючи військові перевезення, постачання фронту живої сили та бойової техніки. Особливу мужність проявив машиніст Г. Й. Лебедев, який систематично возив на своєму паровозі з Києва до ст. Кобижчі зв'язкових партизанського загону. Знаючи про заміновані партизанами місця залізниці, відважний патріот розвивав велику швидкість, проскакував паровозом небезпечну ділянку, після чого починались вибухи. Летіли під укіс вагони, знищувались солдати, бойова техніка і продовольство, що направлялись на фронт. Весною 1943 року Г. Й. Лебедев через технічні умови не зміг розвинути необхідної швидкості і підірвався на міні. У червні 1943 року член підпільної організації Г. Т. Воронкін за допомогою міни уповільненої дії, доставленої зв'язковою Д. І. Волевач, знищив ешелон з пальним на перегоні Фастів-Попельня.
Підпільна організація прийняла рішення вивести з ладу Дарницький і Ялтинський дніпровські залізничні мости. Підпільник П. X. Антонов за допомогою інших патріотів весною 1943 року підірвав залізобетонний стояк