Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На початку літа 1942 року у Києві вели роботу 40 підпільних організацій, які об'єднували у своїх рядах
250 комуністів, 119 комсомольців і 377 безпартійних радянських патріотів.
Уся діяльність підпільних організацій міста була спрямована на зрив заходів фашистських властей, які намагались використати матеріальні і людські ресурси нашої країни в боротьбі проти радянського народу. В січні 1942 року група робітників на чолі з підпіль никами В. В. Удовиченком, М. П. Козиревичем, П. М. Романенком, В. В. Балишовим вивела з ладу підготовлений гітлерівцями до пуску хлібозавод № 8, який після цього так і не працював протягом всього періоду окупації. У лютому на заводі «Більшовик» було виведено з ладу заводське електрогосподарство.
Після відходу з Києва радянських військ на лівому березі Дніпра, біля Печерського мосту, залишилось близько 38 тис. куб. м будівельного лісоматеріалу. Німецько-фашистські загарбники вирішили використати цей матеріал для будівництва стратегічних мостів через Дніпро. Але за завданням підпільної групи, що діяла при конторі лісосплаву, активний її учасник К. Д. Станіславов за допомогою робітників-сплавщиків так «скріпив» ліс, що з настанням весняної повені у 1942 році він увесь був знесений водою вниз по Дніпру.
На авторемонтному заводі під час ремонту автомашин робітники сипали у мотори пісок, а в мастило - товчене скло. На Чоколівському лісозаводі з січня 1942 по липень 1943 року зривався пуск розпилочного верстата типу «боліндер». Підпільники М. В. Блюков та Б. Г. Жембровський, працюючи на заводі слюсарями, систематично виводили з ладу механічне устаткування.
Значну диверсійну роботу проводили залізничники. Так, на початку літа 1942 року П. М. Тимощук організував на ст. Дарниця вибух паровоза. В цей же період підпільники М. А. Тацьков, О. Г. Лебедев і Б. Г. Лук'янов за допомогою робітників знищили збудоване фашистами і підготовлене до пуску в експлуатацію дерев'яне депо на ст. Дарниця. При цьому згоріло два справні паровози. На початку листопада підпільник Г. А. Тоїчкін пустив паровоз на розведений поворотний круг депо Київ-Московський, внаслідок чого депо було виведено з ладу на кілька місяців.
Восени 1942 року на третьому околотку служби шляху КиївПасажирський під впливом антифашистської роботи підпільної групи робітники неякісно ремонтували колію, що приводило до численних аварій. У листопаді 1942 року була влаштована аварія поїзда шляхом розширення залізничного полотна. Підпільна група на чолі з Д. К. Бурковим організувала ремонтних робітників залізниці на масовий опір німецько-фашистським окупантам. Більше половини ремонтників систематично не виходили на роботу. Решта навмисно простоювала, псувала інструмент, переховувала ремонтні матеріали.
Поряд з організацією саботажу і диверсій підпільники Києва проводили велику розвідувальну роботу. Вони стежили за розташуванням ворожих військ, пересуванням залізничних ешелонів, вивчали воєнні об'єкти тощо. На початку 1942 року секретар Печерського підпільного райкому Б. А. Байда організував у Києві групу підпільників, яка виконувала спеціальні розвідувальні завдання. Її очолила Стешина, що до війни працювала секретарем Печерського райкому комсомолу. До складу групи входили Л. Л. Височанський, Г. Є. Норейко, П. О. Болутенко, М. І. Крикуненко, Г. С. Леончук. Ця група, крім розвідувальної роботи в Києві, підтримувала зв'язки з підпільниками Кіровограда і Дніпропетровська. Здобуті дані про розташування німецьких військових баз і складів, про дислокацію та пересування фашистських частин Стешина до березня 1943 року регулярно передавала по радіо в Генеральний штаб Червоної Армії.
Таким чином, у Києві, як і по всій Україні, партійно-комсомольське підпілля у перший період війни не обмежувалось агітаційно-пропагандистською роботою, а також організовувало активні бойові дії. Під керівництвом підпільних партійних організацій на боротьбу з окупантами піднімалось дедалі більше киян.
Діяльність Київського підпільного міськкому партії особливо посилилась після відновлення у грудні 1941 року живого зв'язку з Центральним Комітетом КП(б)У, який систематично направляв до Києва своїх зв'язкових і керував роботою підпілля, націлюючи його на розв'язання головних завдань боротьби в тилу ворога. Починаючи з грудня 1941 року від ЦК КП(б)У у місті побували зв'язкові М. Ф. Малиновська, А. Ф. Левченко, Ф. К. Майоров. В. Сиром'ятникова, М. С. Родіна, І. Г. Миронов, І. Ю. Чепурний і В. С. Ваксман. Перші дані про роботу київського партійного підпілля були доставлені в ЦК
Київ у роки Великої Вітчизняної війни (1941—1945 pp.)
Сторінка 14 з 42
водопровідної сітки - з 5 чоловік, на поліграфічній фабриці - з 7 чоловік, на теплоелектроцентралі - з 11 чоловік та інші. Підпільна група на поліграфічній фабриці займалась виготовленням документів для радянських військовополонених і забезпечувала паспортами підпільників. Група на ТЕЦ розповсюджувала листівки, організовувала диверсії. На початку літа 1942 року у Києві вели роботу 40 підпільних організацій, які об'єднували у своїх рядах
Уся діяльність підпільних організацій міста була спрямована на зрив заходів фашистських властей, які намагались використати матеріальні і людські ресурси нашої країни в боротьбі проти радянського народу. В січні 1942 року група робітників на чолі з підпіль никами В. В. Удовиченком, М. П. Козиревичем, П. М. Романенком, В. В. Балишовим вивела з ладу підготовлений гітлерівцями до пуску хлібозавод № 8, який після цього так і не працював протягом всього періоду окупації. У лютому на заводі «Більшовик» було виведено з ладу заводське електрогосподарство.
Після відходу з Києва радянських військ на лівому березі Дніпра, біля Печерського мосту, залишилось близько 38 тис. куб. м будівельного лісоматеріалу. Німецько-фашистські загарбники вирішили використати цей матеріал для будівництва стратегічних мостів через Дніпро. Але за завданням підпільної групи, що діяла при конторі лісосплаву, активний її учасник К. Д. Станіславов за допомогою робітників-сплавщиків так «скріпив» ліс, що з настанням весняної повені у 1942 році він увесь був знесений водою вниз по Дніпру.
На авторемонтному заводі під час ремонту автомашин робітники сипали у мотори пісок, а в мастило - товчене скло. На Чоколівському лісозаводі з січня 1942 по липень 1943 року зривався пуск розпилочного верстата типу «боліндер». Підпільники М. В. Блюков та Б. Г. Жембровський, працюючи на заводі слюсарями, систематично виводили з ладу механічне устаткування.
Значну диверсійну роботу проводили залізничники. Так, на початку літа 1942 року П. М. Тимощук організував на ст. Дарниця вибух паровоза. В цей же період підпільники М. А. Тацьков, О. Г. Лебедев і Б. Г. Лук'янов за допомогою робітників знищили збудоване фашистами і підготовлене до пуску в експлуатацію дерев'яне депо на ст. Дарниця. При цьому згоріло два справні паровози. На початку листопада підпільник Г. А. Тоїчкін пустив паровоз на розведений поворотний круг депо Київ-Московський, внаслідок чого депо було виведено з ладу на кілька місяців.
Восени 1942 року на третьому околотку служби шляху КиївПасажирський під впливом антифашистської роботи підпільної групи робітники неякісно ремонтували колію, що приводило до численних аварій. У листопаді 1942 року була влаштована аварія поїзда шляхом розширення залізничного полотна. Підпільна група на чолі з Д. К. Бурковим організувала ремонтних робітників залізниці на масовий опір німецько-фашистським окупантам. Більше половини ремонтників систематично не виходили на роботу. Решта навмисно простоювала, псувала інструмент, переховувала ремонтні матеріали.
Поряд з організацією саботажу і диверсій підпільники Києва проводили велику розвідувальну роботу. Вони стежили за розташуванням ворожих військ, пересуванням залізничних ешелонів, вивчали воєнні об'єкти тощо. На початку 1942 року секретар Печерського підпільного райкому Б. А. Байда організував у Києві групу підпільників, яка виконувала спеціальні розвідувальні завдання. Її очолила Стешина, що до війни працювала секретарем Печерського райкому комсомолу. До складу групи входили Л. Л. Височанський, Г. Є. Норейко, П. О. Болутенко, М. І. Крикуненко, Г. С. Леончук. Ця група, крім розвідувальної роботи в Києві, підтримувала зв'язки з підпільниками Кіровограда і Дніпропетровська. Здобуті дані про розташування німецьких військових баз і складів, про дислокацію та пересування фашистських частин Стешина до березня 1943 року регулярно передавала по радіо в Генеральний штаб Червоної Армії.
Таким чином, у Києві, як і по всій Україні, партійно-комсомольське підпілля у перший період війни не обмежувалось агітаційно-пропагандистською роботою, а також організовувало активні бойові дії. Під керівництвом підпільних партійних організацій на боротьбу з окупантами піднімалось дедалі більше киян.
Діяльність Київського підпільного міськкому партії особливо посилилась після відновлення у грудні 1941 року живого зв'язку з Центральним Комітетом КП(б)У, який систематично направляв до Києва своїх зв'язкових і керував роботою підпілля, націлюючи його на розв'язання головних завдань боротьби в тилу ворога. Починаючи з грудня 1941 року від ЦК КП(б)У у місті побували зв'язкові М. Ф. Малиновська, А. Ф. Левченко, Ф. К. Майоров. В. Сиром'ятникова, М. С. Родіна, І. Г. Миронов, І. Ю. Чепурний і В. С. Ваксман. Перші дані про роботу київського партійного підпілля були доставлені в ЦК