Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Активно діяла в Києві спецгрупа під керівництвом І. Д. Кудрі, яка була залишена для проведення розвідувально-диверсійної роботи. Перед окупацією міста для групи були підготовлені радисти, закладені тайники. Але 24 вересня будинок, в підвалі якого зберігалася зброя, документи, гроші, адреси потрібних
людей, був підірваний. Незважаючи на це, І. Д. Кудря (підпільна кличка Максим) знайшов можливості для розгортання роботи. В листопаді 1941 року він встановив зв'язок з групою чекістів, яка після виконання завдання потрапила в оточення. Керівник групи О. К. Єлізаров познайомив «Максима» з радянськими патріотками Євгенією Бремер і Раїсою Окіпною, через яких вдалося залучити до роботи інших відданих Радянській Батьківщині людей.
Так склалася нова розвідувально-диверсійна група «Максима». Вона мала своїх людей в залізничних майстернях і в гаражі комісаріату, що давало можливість збирати необхідні відомості про ворожі перевезення. Раїсі Окіпній вдалося увійти в довір'я до вищих чинів поліції і офіцерів гітлерівської армії, а Євгенії Бремер - до офіцерів залізничного управління, що дозволило одержувати важливу інформацію. За завданням «Максима» Дмитро Соболев (підпільна кличка Сухоруков, фактично його заступник) виїжджав для збирання відомостей в Ровно, де знаходилась резиденція рейхскомісара України Еріха Коха. Здібною розвідницею виявила себе М. І. Груздова, яка завоювала довір'я начальника фашистського розвідувального пункту майора Майєра (він же Мільчевський Антон Іванович). Влаштувавшись на роботу кербудом по вул. Кузнечній (нині вул. Горького), № 46, де містився розвідпункт, і одержавши в цьому будинку квартиру, М. І. Груздова та інші члени групи «Максима» дістали можливість спостерігати діяльність цього шпигунського кубла і виявляти агентуру, яка готувалася для відправки в радянський тил і для використання в Києві.
Окремі учасники групи «Максима» вели терористичну діяльність. Особливо безстрашним і мужнім месником проявив себе Г. М. Дудкін, який знищив багато окупантів. Ця група проводила і політичну роботу серед населення, налагодивши регулярний випуск листівок. Є. Бремер приймала по радіо відомості, «Максим» складав текст листівок, а Неля Трістан їх розмножувала.
Протягом короткого часу підпільна організація «Максима» зібрала значні відомості про окупаційний апарат, гітлерівські штаби, про економічне і політичне становище в окупованих районах України, налагодила облік фашистської агентури та зрадників. Але передати ці відомості за призначенням не було можливості, і «Максим» вирішив перейти лінію фронту. На початку квітня він разом з Г. Дудкіним переправився по льоду на другий берег Дніпра, проте недалеко від Києва вони були заарештовані і відправлені в Дарницький табір для військовополонених. Мужнім патріотам М. Груздовій і Є. Бремер, які видали розвідників за своїх чоловіків і підкупили гестапівця, вдалося визволити їх.
Підпільна організація «Максима» продовжувала проводити активну роботу. Вона створила сім диверсійних груп, які пустили під укіс два німецькі військові ешелони на лінії Київ - Жмеринка та в Дарниці, влаштували аварію на трамваї, що йшов на Поділ, внаслідок якої було знищено багато гітлерівських офіцерів.
Хоча організація «Максима» діяла дуже обережно, гестапо вдалося заслати до неї свого агента - Наталію Грюнвальд. В липні 1942 року «Максим», Раїса Окіпна, Євгенія Бремер та її мати були заарештовані.
Після цього підпільну організацію очолив невловимий і безстрашний чекіст Дмитро Соболев. Але 4 лютого 1943 року під час проведення однієї з бойових операцій він загинув. Його дії були настільки відважні та приголомшливі, що ним зацікавились навіть керівники гестапо в Берліні.
Після загибелі Д. Соболева підпільну організацію очолив бойовий соратник «Максима» Антон Печенєв. Відповідно з розробленим ще до арешту «Максима» планом Печенєв влаштувався на роботу в гараж комісаріату і вдало здійснив диверсійний акт - спалив цей гараж разом з ЗО автомашинами. За його участю було також виведено з ладу депо станції Київ-І. При проведенні диверсійного акту на Київській теплоелектроцентралі Печенєв та очолювана ним група потрапили в засаду. Багато підпільників загинуло, а він був тяжко поранений і довгий час перебував на одній з конспіративних квартир. Під час нападу на цю квартиру гестапівців Печенєв відстрілювався від ворогів, а останню кулю залишив собі.
Мужньо поводили себе безстрашні підпільники І. Д. Кудря, Раїса Окіпна та Євгенія Бремер у застінках гестапо. Вони героїчно боролися і так само героїчно віддали своє життя в ім'я перемоги над ворогом. Про це свідчать у своїх спогадах радянські патріоти, які разом з ними перебували у фашистському застінку і залишилися живими. Радянський уряд високо оцінив діяльність групи «Максима», присвоївши І. Д. Кудрі посмертно звання Героя Радянського Союзу і нагородивши орденами і медалями членів групи.
Київ у роки Великої Вітчизняної війни (1941—1945 pp.)
Сторінка 15 з 42
КП(б)У у березні-квітні 1942 року комсомольцями-зв'язковими О. С. Козаком і М. Я. Гурською.Активно діяла в Києві спецгрупа під керівництвом І. Д. Кудрі, яка була залишена для проведення розвідувально-диверсійної роботи. Перед окупацією міста для групи були підготовлені радисти, закладені тайники. Але 24 вересня будинок, в підвалі якого зберігалася зброя, документи, гроші, адреси потрібних
Так склалася нова розвідувально-диверсійна група «Максима». Вона мала своїх людей в залізничних майстернях і в гаражі комісаріату, що давало можливість збирати необхідні відомості про ворожі перевезення. Раїсі Окіпній вдалося увійти в довір'я до вищих чинів поліції і офіцерів гітлерівської армії, а Євгенії Бремер - до офіцерів залізничного управління, що дозволило одержувати важливу інформацію. За завданням «Максима» Дмитро Соболев (підпільна кличка Сухоруков, фактично його заступник) виїжджав для збирання відомостей в Ровно, де знаходилась резиденція рейхскомісара України Еріха Коха. Здібною розвідницею виявила себе М. І. Груздова, яка завоювала довір'я начальника фашистського розвідувального пункту майора Майєра (він же Мільчевський Антон Іванович). Влаштувавшись на роботу кербудом по вул. Кузнечній (нині вул. Горького), № 46, де містився розвідпункт, і одержавши в цьому будинку квартиру, М. І. Груздова та інші члени групи «Максима» дістали можливість спостерігати діяльність цього шпигунського кубла і виявляти агентуру, яка готувалася для відправки в радянський тил і для використання в Києві.
Окремі учасники групи «Максима» вели терористичну діяльність. Особливо безстрашним і мужнім месником проявив себе Г. М. Дудкін, який знищив багато окупантів. Ця група проводила і політичну роботу серед населення, налагодивши регулярний випуск листівок. Є. Бремер приймала по радіо відомості, «Максим» складав текст листівок, а Неля Трістан їх розмножувала.
Протягом короткого часу підпільна організація «Максима» зібрала значні відомості про окупаційний апарат, гітлерівські штаби, про економічне і політичне становище в окупованих районах України, налагодила облік фашистської агентури та зрадників. Але передати ці відомості за призначенням не було можливості, і «Максим» вирішив перейти лінію фронту. На початку квітня він разом з Г. Дудкіним переправився по льоду на другий берег Дніпра, проте недалеко від Києва вони були заарештовані і відправлені в Дарницький табір для військовополонених. Мужнім патріотам М. Груздовій і Є. Бремер, які видали розвідників за своїх чоловіків і підкупили гестапівця, вдалося визволити їх.
Підпільна організація «Максима» продовжувала проводити активну роботу. Вона створила сім диверсійних груп, які пустили під укіс два німецькі військові ешелони на лінії Київ - Жмеринка та в Дарниці, влаштували аварію на трамваї, що йшов на Поділ, внаслідок якої було знищено багато гітлерівських офіцерів.
Хоча організація «Максима» діяла дуже обережно, гестапо вдалося заслати до неї свого агента - Наталію Грюнвальд. В липні 1942 року «Максим», Раїса Окіпна, Євгенія Бремер та її мати були заарештовані.
Після цього підпільну організацію очолив невловимий і безстрашний чекіст Дмитро Соболев. Але 4 лютого 1943 року під час проведення однієї з бойових операцій він загинув. Його дії були настільки відважні та приголомшливі, що ним зацікавились навіть керівники гестапо в Берліні.
Після загибелі Д. Соболева підпільну організацію очолив бойовий соратник «Максима» Антон Печенєв. Відповідно з розробленим ще до арешту «Максима» планом Печенєв влаштувався на роботу в гараж комісаріату і вдало здійснив диверсійний акт - спалив цей гараж разом з ЗО автомашинами. За його участю було також виведено з ладу депо станції Київ-І. При проведенні диверсійного акту на Київській теплоелектроцентралі Печенєв та очолювана ним група потрапили в засаду. Багато підпільників загинуло, а він був тяжко поранений і довгий час перебував на одній з конспіративних квартир. Під час нападу на цю квартиру гестапівців Печенєв відстрілювався від ворогів, а останню кулю залишив собі.
Мужньо поводили себе безстрашні підпільники І. Д. Кудря, Раїса Окіпна та Євгенія Бремер у застінках гестапо. Вони героїчно боролися і так само героїчно віддали своє життя в ім'я перемоги над ворогом. Про це свідчать у своїх спогадах радянські патріоти, які разом з ними перебували у фашистському застінку і залишилися живими. Радянський уряд високо оцінив діяльність групи «Максима», присвоївши І. Д. Кудрі посмертно звання Героя Радянського Союзу і нагородивши орденами і медалями членів групи.