Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На захопленій білополяками території розгорнулася партизанська боротьба. У районі Білої Церкви створений більшовиками партизанський загін здійснив успішний напад на залізничну станцію Сухоліси. Партизани, що діяли в районі Фастова і в Сквирському повіті, вивели з ладу залізничну лінію Київ-Фастів. У Таращанському й Чорнобильському повітах виникли підпільні групи. В перших числах червня в селах навколо Василькова спалахнуло велике селянське повстання. Ворожий загін, що збирав продовольство у цьому районі, був знищений.
Польська вояччина панувала недовго. Радянські війська, посилені новими з'єднаннями, перейшли в контрнаступ. На світанку 12 червня було
визволено Київ. Тікаючи з міста, окупанти зруйнували багато промислових підприємств у т. ч. завод Гретера й Криванека (частину верстатів з нього вивезли до Варшави), висадили в повітря ряд складів, водопровід, електростанцію, мости через Дніпро.
В тяжких умовах розрухи відновлені органи Радянської влади очолили відбудову господарства, розгорнули заготівлю продовольства для Червоної Армії, 3 метою мобілізації мас на відбудову народного господарства в містах і селах були проведені десятки робітничих і селянських безпартійних конференцій. Перед трудящими виступали послані з центру агітатори, керівні працівники, в т. ч. голова губревкому А. В. Іванов. Скрізь у селах створювались комітети незаможних селян. На 1 серпня 1920 року в губернії діяли 687 комнезамів, 77 сільських партійних осередків,в яких налічувалося близько 600 чоловік. Активно включився в роботу комсомол.
З метою забезпечення потреб наступаючих радянських військ майже всі підприємства Київщини перейшли на виконання військових замовлень і задоволення потреб транспорту. Робітники 1-го і 14-го відділків тяги Київського залізничного вузла та Головних залізничних майстерень відремонтували за два з половиною місяці 1658 паровозів і 1682 вагони, арсенальці у червні - вересні відремонтували гармат і виготовили 166 запасних частин до них. Кравці Києва в другій половині 1920 року пошили близько 183 тис. шинелей, тілогрійок, гімнастерок та багато іншого обмундирування. Трудящі Києва зібрали для фронтовиків 5 тис. пар чобіт, 20 тис. подарунків тощо. Селянство у вересні-грудні здало 1851,5 тис. пудів хліба. До лав Червоної Армії у вересні 1920 року пішло 600 членів профспілок і 38 комуністів на чолі з секретарем губкому партії П. П. Любченком.
Перехід до мирного соціалістичного будівництва здійснювався у надзвичайно тяжких умовах. Народне господарство було вщент зруйноване. Випуск промислової продукції в губернії 1921 року становив близько 13 проц. від рівня 1913 року, а випуск продукції підприємствами металообробної промисловості - лише 2 проц. Значно скоротилася чисельність робітників. Площа посівів цукрових буряків зменшилась у 5 разів, поголів'я коней - на 40, великої рогатої худоби на ЗО, свиней - на 60 процентів. Нестача сировини й палива призводила до перебоїв у роботі підприємств, і нерідко до їх зупинки. Не краще було й на транспорті.
Трудящі зазнавали великих нестатків. На цьому грунті виникало невдоволення серед населення і насамперед - серед селянства. Економічні труднощі намагалися використати контрреволюційні елементи. В повітах лютував куркульський бандитизм, діяли різні контрреволюційні організації. Бандити вбивали радянських працівників, палили хліб, пускали під укіс ешелони з продовольством, призначеним для голодуючих.
Розгром бандитизму й буржуазно-націоналістичної контрреволюції став першочерговим бойовим завданням партійних і комсомольських організацій. Київський губком направив у повіти 200 комуністів-політпрацівників. З комуністів і комсомольців формувалися частини особливого призначення (ЧОП). У містах і селах Створювалися групи самозахисту та загони самооборони. Загін самооборони Київського повіту за активні бойові дії проти бандитів був представлений до урядової нагороди.
Важливу роль у боротьбі з бандитизмом відіграли комітети незаможних селян, яких на початку 1921 року налічувалося вже 163. Широку підтримку серед незаможників знайшов заклик партії і Радянського уряду - «Комнезами на куркульського коня, проти бандита». У Києві був сформований перший Київський добровольчий полк комнезамів, в якому нараховувалося 1773 бійці. У травні він був переформований у батальйон комнезамів Київщини, що входив до Київської окремої бригади.
Спільними зусиллями робітників і селянської бідноти, очолюваних партійними організаціями, в 1921-1922 pp. в губернії було знищено 93 куркульсько-
Київська область
Сторінка 20 з 38
Кременчука та Черкас. Київщина стала ареною жорстоких боїв. Чисельна перевага дала змогу польським військам 7 травня вдертися до Києва. Пілсудчики грабували народне добро, забирали в селах худобу й хліб.На захопленій білополяками території розгорнулася партизанська боротьба. У районі Білої Церкви створений більшовиками партизанський загін здійснив успішний напад на залізничну станцію Сухоліси. Партизани, що діяли в районі Фастова і в Сквирському повіті, вивели з ладу залізничну лінію Київ-Фастів. У Таращанському й Чорнобильському повітах виникли підпільні групи. В перших числах червня в селах навколо Василькова спалахнуло велике селянське повстання. Ворожий загін, що збирав продовольство у цьому районі, був знищений.
Польська вояччина панувала недовго. Радянські війська, посилені новими з'єднаннями, перейшли в контрнаступ. На світанку 12 червня було
В тяжких умовах розрухи відновлені органи Радянської влади очолили відбудову господарства, розгорнули заготівлю продовольства для Червоної Армії, 3 метою мобілізації мас на відбудову народного господарства в містах і селах були проведені десятки робітничих і селянських безпартійних конференцій. Перед трудящими виступали послані з центру агітатори, керівні працівники, в т. ч. голова губревкому А. В. Іванов. Скрізь у селах створювались комітети незаможних селян. На 1 серпня 1920 року в губернії діяли 687 комнезамів, 77 сільських партійних осередків,в яких налічувалося близько 600 чоловік. Активно включився в роботу комсомол.
З метою забезпечення потреб наступаючих радянських військ майже всі підприємства Київщини перейшли на виконання військових замовлень і задоволення потреб транспорту. Робітники 1-го і 14-го відділків тяги Київського залізничного вузла та Головних залізничних майстерень відремонтували за два з половиною місяці 1658 паровозів і 1682 вагони, арсенальці у червні - вересні відремонтували гармат і виготовили 166 запасних частин до них. Кравці Києва в другій половині 1920 року пошили близько 183 тис. шинелей, тілогрійок, гімнастерок та багато іншого обмундирування. Трудящі Києва зібрали для фронтовиків 5 тис. пар чобіт, 20 тис. подарунків тощо. Селянство у вересні-грудні здало 1851,5 тис. пудів хліба. До лав Червоної Армії у вересні 1920 року пішло 600 членів профспілок і 38 комуністів на чолі з секретарем губкому партії П. П. Любченком.
Перехід до мирного соціалістичного будівництва здійснювався у надзвичайно тяжких умовах. Народне господарство було вщент зруйноване. Випуск промислової продукції в губернії 1921 року становив близько 13 проц. від рівня 1913 року, а випуск продукції підприємствами металообробної промисловості - лише 2 проц. Значно скоротилася чисельність робітників. Площа посівів цукрових буряків зменшилась у 5 разів, поголів'я коней - на 40, великої рогатої худоби на ЗО, свиней - на 60 процентів. Нестача сировини й палива призводила до перебоїв у роботі підприємств, і нерідко до їх зупинки. Не краще було й на транспорті.
Трудящі зазнавали великих нестатків. На цьому грунті виникало невдоволення серед населення і насамперед - серед селянства. Економічні труднощі намагалися використати контрреволюційні елементи. В повітах лютував куркульський бандитизм, діяли різні контрреволюційні організації. Бандити вбивали радянських працівників, палили хліб, пускали під укіс ешелони з продовольством, призначеним для голодуючих.
Розгром бандитизму й буржуазно-націоналістичної контрреволюції став першочерговим бойовим завданням партійних і комсомольських організацій. Київський губком направив у повіти 200 комуністів-політпрацівників. З комуністів і комсомольців формувалися частини особливого призначення (ЧОП). У містах і селах Створювалися групи самозахисту та загони самооборони. Загін самооборони Київського повіту за активні бойові дії проти бандитів був представлений до урядової нагороди.
Важливу роль у боротьбі з бандитизмом відіграли комітети незаможних селян, яких на початку 1921 року налічувалося вже 163. Широку підтримку серед незаможників знайшов заклик партії і Радянського уряду - «Комнезами на куркульського коня, проти бандита». У Києві був сформований перший Київський добровольчий полк комнезамів, в якому нараховувалося 1773 бійці. У травні він був переформований у батальйон комнезамів Київщини, що входив до Київської окремої бригади.
Спільними зусиллями робітників і селянської бідноти, очолюваних партійними організаціями, в 1921-1922 pp. в губернії було знищено 93 куркульсько-