Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Ставши господарями свого життя, трудящі самовіддано боролися з розрухою, їх зусилля спрямовувала губернська партійна організація, яка на цей час налічувала 6870 комуністів, а також комсомольська організація, що об'єднувала близько 5 тис. юнаків і дівчат. Яскравим виявом трудового героїзму на відбудові промисловості й комунального господарства стали суботники й недільники. 9 січня 1921 року відбувся загальноміський недільник у Києві. Учасники його відбудовували залізничний вузол, Ланцюговий та Наводницький мости,піднімали затоплений пароплав
«Передовой».
Трудящі палко відгукнулися на заклик Комуністичної партії і Радянського уряду допомогти голодуючому населенню Поволжя та інших районів країни, що потерпіли від неврожаю 1921 року. Другий губернський з'їзд КНС в січні 1922 року зобов'язав кожні 10 хат взяти на забезпечення одного голодуючого. Для дітей, що прибували з голодуючих губерній, відкрили дитячі будинки в Сквирі, Броварах, Києві. У Києві було розміщено 2 тис. дітей, надано роботу 2675 чоловікам, що прибули з Поволжя. У фонд допомоги голодуючим в жовтні 1921 року надійшло у Сквирському повіті 11 700 пудів.продуктів, у Чорнобильському - 1787 пудів. На кінець листопада 1921 року молодь Київщини зібрала понад 60 млн. крб. грошима, 80 золотих і срібних речей та багато продуктів. Одночасно з Києва у райони Поволжя було відправлено 20 вагонів продовольства, обладнання для їдальні на 300 місць та для притулку на 150 дітей. Селяни надіслали господарствам губерній, які потерпіли від неврожаю, 896 тис. пудів посівного матеріалу. За велику організаторську роботу серед трудящих щодо збору коштів для голодуючих Київська губернська рада профспілок б/ла нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора УРСР.
Трудящі одностайно підтримали рішення X з'їзду РКП(б) (1921 р.) про перехід до нової економічної політики. Запровадження непу створило сприятливі умови для розвитку всіх галузей народного господарства. Один за одним ставали до ладу заводи й фабрики. На початку 1922 року дав першу продукцію Київський кабельний завод. В цьому ж році відновили роботу 10 цукрових заводів губернії, у наступному році дали продукцію київські заводи «Більшовик», «Червоний плугатар» та інші.
Чимало було зроблено для відбудови сільського господарства. Вже 1921 року посівні площі в Київській губернії наблизилися до рівня 1916 року. Для допомоги селянству створювалися прокатні пункти, майстерні ремонту машин та сільськогосподарського реманенту. Селянам було виділено 31 888 пудів вівса, 18 607 пудів насінного ячменю. Завдяки допомозі держави 1921 року успішно проведено посівну кампанію1, збирання врожаю, вчасно виконано продподаток. Вже на 16 листопада було здано 11 млн. пудів зерна при плані 12 млн. пудів. Одними з перших у губернії до 30 серпня виконали продподаток селяни с. Новосілок Київського повіту.
Селяни ставали на шлях колективного господарювання. 1921 року на Київщині налічувалося 69 комун і артілей, а на кінець 1924 року - 1483. З 1925 року почали створюватися товариства спільного обробітку землі. Молоді колективні господарства з перших років свого існування досягли чималих успіхів: у 1925 році врожайність у них була вищою, ніж в індивідуальних господарствах на 25-50 процентів.
1921 року у всіх повітах відбулися перші за мирних умов вибори до Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Губернський з'їзд Рад, що проходив у липні, завершив перебудову радянського апарату. Перевибори Рад в листопаді 1924 року пройшли з великим піднесенням. У складі новообраних сільрад незаможні селяни становили 70,8 проц. Серед членів Рад було 5,2 проц. комуністів, 5 проц. комсомольців.
Яскравим виявом зростання політичної свідомості трудящих був рух за утворення СРСР. Ще в роки громадянської війни загальні збори комуністів, членів профспілок, широких кіл населення Київської губернії у своїх резолюціях висловлювалися за єдність дій трудящих усіх республік, виступали за утворення Союзу радянських республік. Такі рішення, зокрема, були прийняті на Київській губернській конференції КП(б)У З травня 1919 року, на загальних зборах селян с. Григорівки Київського повіту 19 травня 1919 року, на мітингу робітників і червоноармійців Києва 29 лютого 1920 року. На VII Всеукраїнському з'їзді Рад 13 грудня 1922 року виступив делегат від незаможного селянства П. Клименко. Висловлюючи одностайну волю трудящих, він заявив: «Незаможники Київщини вітають Союз Радянських Республік».
Всі свої успіхи в будівництві нового життя трудящі Київщини пов'язували з ім'ям великого Леніна -творця першої в світі держави робітників і селян. Народна
Київська область
Сторінка 21 з 38
націоналістичні банди, ліквідовано керівну націоналістичну організацію «Козачу раду», а в Києві - «Київську військову організацію», де верховодили колишні петлюрівські офіцери, та підпільну білогвардійсько-есерівську савінковську організацію.Ставши господарями свого життя, трудящі самовіддано боролися з розрухою, їх зусилля спрямовувала губернська партійна організація, яка на цей час налічувала 6870 комуністів, а також комсомольська організація, що об'єднувала близько 5 тис. юнаків і дівчат. Яскравим виявом трудового героїзму на відбудові промисловості й комунального господарства стали суботники й недільники. 9 січня 1921 року відбувся загальноміський недільник у Києві. Учасники його відбудовували залізничний вузол, Ланцюговий та Наводницький мости,піднімали затоплений пароплав
Трудящі палко відгукнулися на заклик Комуністичної партії і Радянського уряду допомогти голодуючому населенню Поволжя та інших районів країни, що потерпіли від неврожаю 1921 року. Другий губернський з'їзд КНС в січні 1922 року зобов'язав кожні 10 хат взяти на забезпечення одного голодуючого. Для дітей, що прибували з голодуючих губерній, відкрили дитячі будинки в Сквирі, Броварах, Києві. У Києві було розміщено 2 тис. дітей, надано роботу 2675 чоловікам, що прибули з Поволжя. У фонд допомоги голодуючим в жовтні 1921 року надійшло у Сквирському повіті 11 700 пудів.продуктів, у Чорнобильському - 1787 пудів. На кінець листопада 1921 року молодь Київщини зібрала понад 60 млн. крб. грошима, 80 золотих і срібних речей та багато продуктів. Одночасно з Києва у райони Поволжя було відправлено 20 вагонів продовольства, обладнання для їдальні на 300 місць та для притулку на 150 дітей. Селяни надіслали господарствам губерній, які потерпіли від неврожаю, 896 тис. пудів посівного матеріалу. За велику організаторську роботу серед трудящих щодо збору коштів для голодуючих Київська губернська рада профспілок б/ла нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора УРСР.
Трудящі одностайно підтримали рішення X з'їзду РКП(б) (1921 р.) про перехід до нової економічної політики. Запровадження непу створило сприятливі умови для розвитку всіх галузей народного господарства. Один за одним ставали до ладу заводи й фабрики. На початку 1922 року дав першу продукцію Київський кабельний завод. В цьому ж році відновили роботу 10 цукрових заводів губернії, у наступному році дали продукцію київські заводи «Більшовик», «Червоний плугатар» та інші.
Чимало було зроблено для відбудови сільського господарства. Вже 1921 року посівні площі в Київській губернії наблизилися до рівня 1916 року. Для допомоги селянству створювалися прокатні пункти, майстерні ремонту машин та сільськогосподарського реманенту. Селянам було виділено 31 888 пудів вівса, 18 607 пудів насінного ячменю. Завдяки допомозі держави 1921 року успішно проведено посівну кампанію1, збирання врожаю, вчасно виконано продподаток. Вже на 16 листопада було здано 11 млн. пудів зерна при плані 12 млн. пудів. Одними з перших у губернії до 30 серпня виконали продподаток селяни с. Новосілок Київського повіту.
Селяни ставали на шлях колективного господарювання. 1921 року на Київщині налічувалося 69 комун і артілей, а на кінець 1924 року - 1483. З 1925 року почали створюватися товариства спільного обробітку землі. Молоді колективні господарства з перших років свого існування досягли чималих успіхів: у 1925 році врожайність у них була вищою, ніж в індивідуальних господарствах на 25-50 процентів.
1921 року у всіх повітах відбулися перші за мирних умов вибори до Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Губернський з'їзд Рад, що проходив у липні, завершив перебудову радянського апарату. Перевибори Рад в листопаді 1924 року пройшли з великим піднесенням. У складі новообраних сільрад незаможні селяни становили 70,8 проц. Серед членів Рад було 5,2 проц. комуністів, 5 проц. комсомольців.
Яскравим виявом зростання політичної свідомості трудящих був рух за утворення СРСР. Ще в роки громадянської війни загальні збори комуністів, членів профспілок, широких кіл населення Київської губернії у своїх резолюціях висловлювалися за єдність дій трудящих усіх республік, виступали за утворення Союзу радянських республік. Такі рішення, зокрема, були прийняті на Київській губернській конференції КП(б)У З травня 1919 року, на загальних зборах селян с. Григорівки Київського повіту 19 травня 1919 року, на мітингу робітників і червоноармійців Києва 29 лютого 1920 року. На VII Всеукраїнському з'їзді Рад 13 грудня 1922 року виступив делегат від незаможного селянства П. Клименко. Висловлюючи одностайну волю трудящих, він заявив: «Незаможники Київщини вітають Союз Радянських Республік».
Всі свої успіхи в будівництві нового життя трудящі Київщини пов'язували з ім'ям великого Леніна -творця першої в світі держави робітників і селян. Народна