Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Переслідуючи відступаючого ворога, наші війська 18 вересня 1943 року вступили на територію Київщини. Першим був визволений районний центр Вища Дубечня. На кінець вересня від окупантів була очищена вся лівобережна частина області.
В планах ворога виняткове значення надавалося утриманню рубежа Дніпра. Гітлерівці намагалися перетворити його в неприступний оборонний район, який вони назвали «Східним валом». Але фашисти були неспроможні стримати могутній наступ радянських військ. Завдяки стрімкому наступу передові підрозділи 13-ї армії під командуванням генерал-лейтенанта Н. П. Пухова у взаємодії з партизанами та 60-а армія під командуванням генерал-лейтенанта I. Л. Черняховського 22-24 вересня форсували Дніпро на північ від Києва і захопили перші невеликі плацдарми на правому березі в районі с. Горностайполя і м. Чорнобиля. Ведучи успішні бої за розширення захоплених плацдармів,наші війська 1 жовтня визволили Чорнобиль.
Ставка Верховного Головнокомандування поставила перед військами Воронезького (з 20 жовтня - 1-го Українського) фронту під командуванням генерала армії М. Ф. Ватутіна завдання розгромити угруповання противника в районі Києва і визволити столицю України. Переправившись з ходу на правий берег, вони оволоділи двома плацдармами. Перший з них (південніше Києва) захопили частини 40-ї армії (командуючий генерал-лейтенант Ф. Ф. Жмаченко) і 3-ї гвардійської танкової армії (командуючий генерал-лейтенант П. С. Рибалко). 22 вересня вони форсували Дніпро в районі Переяслава-Хмельницького і зайняли с. Григорівку, поклавши початок створенню Букринського плацдарму. Велику допомогу військам подало партизанське з'єднання ім. Чапаева під командуванням І. К. Приймака. Під час форсування Дніпра тисячі воїнів виявили масовий героїзм і безприкладну мужність. Хоробра четвірка комсомольців, мужніх синів братнього російського народу, які першими подолали цей важливий рубіж - В. І. Іванов, М. Є. Петухов, І. Д. Семенов і В. А. Сисолятін - була удостоєна високого звання Героя Радянського Союзу.
Другий плацдарм був створений на північ від Києва у районі с. Сваром'я. Тут 27 вересня форсували Дніпро війська 38-ї армії під командуванням генерал-полковника К. Г. Москаленка, які оволоділи на правому березі с. Лютежем, поклавши початок Лютізькому плацдарму. В боях за цей плацдарм особливо відзначилися танкісти 5-го гвардійського танкового корпусу, яким командував уродженець Київщини генерал-лейтенант А. Г. Кравченко. За вміле керівництво військами, особистий героїзм та мужність, виявлені в цих боях, йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
В безперервних боях, що тривали протягом усього жовтня, наші війська розширили плацдарм. Тут були зосереджені великі сили 4-го Українського фронту, зокрема 60-а і 38-а армії, 1-й гвардійський артилерійський корпус та 1-а чехословацька бригада. З листопада радянські війська перейшли в рішучий наступ. Після запеклих боїв наші війська зламали глибокоешелоновану оборону ворога і на 4-ту годину ранку 6 листопада, у переддень свята Великого Жовтня, визволили столицю Радянської України. Одним з перших прорвався у центр міста - на Хрещатик танк комсомольця Н. М. Шолуденка. Скінчилися неймовірно довгі, трагічні 778 днів окупації Києва фашистами. На сорокатисячному мітингу, що відбувся 27 листопада біля пам'ятника Т. Г. Шевченку, кияни схвалили лист до російського народу, в якому славилася непорушна дружба радянських народів.
Розвиваючи наступ, наші війська в листопаді визволили Васильків, Фастів, Макарів, Обухів, Іванків, у грудні - Черкаси та Сквиру. На початку 1944 року були визволені Біла Церква, Сміла, Богуслав, Кагарлик, Миронівка, Ржищів, Ставище, Тараща, Тетіїв, Узин, Умань. На території Київщини відбувалася одна з найбільших операцій Великої Вітчизняної війни - Корсунь-Шевченківська битва, здійснена 1-м і 2-м Українським фронтами з 23 січня до 17 лютого 1944 року, під час якої було оточено й розгромлено велике угруповання ворога в складі 10 дивізій і 1 бригади, знищено 50 тис. і взято в полон 18 тис. гітлерівців.Німецькі загарбники були повністю відкинуті від Дніпра в його середній течії. У березні 1944 року завершилося визволення всієї території Київської області.
Київська область
Сторінка 29 з 38
визволення Лівобережної України. Відкочуючись на захід, окупанти намагалися здійснити свій злочинний план перетворення України у «випалену пустелю». На заклик Центрального комітету КП(б)У та уряду УРСР населення окупованої території всіляко перешкоджало фашистам грабувати й руйнувати господарство. Трудящі зробили все можливе для збереження соціалістичної власності. Комуністичному підпіллю Києва вдалося зберегти від зруйнування фашистами ряд підприємств та врятувати від вивезення велику кількість промислового устаткування й інших матеріальних цінностей. Селяни області зберегли і після визволення передали в колгоспи 15 тис. голів великої рогатої худоби, значну кількість зерна, сільськогосподарського реманенту.Переслідуючи відступаючого ворога, наші війська 18 вересня 1943 року вступили на територію Київщини. Першим був визволений районний центр Вища Дубечня. На кінець вересня від окупантів була очищена вся лівобережна частина області.
В планах ворога виняткове значення надавалося утриманню рубежа Дніпра. Гітлерівці намагалися перетворити його в неприступний оборонний район, який вони назвали «Східним валом». Але фашисти були неспроможні стримати могутній наступ радянських військ. Завдяки стрімкому наступу передові підрозділи 13-ї армії під командуванням генерал-лейтенанта Н. П. Пухова у взаємодії з партизанами та 60-а армія під командуванням генерал-лейтенанта I. Л. Черняховського 22-24 вересня форсували Дніпро на північ від Києва і захопили перші невеликі плацдарми на правому березі в районі с. Горностайполя і м. Чорнобиля. Ведучи успішні бої за розширення захоплених плацдармів,наші війська 1 жовтня визволили Чорнобиль.
Ставка Верховного Головнокомандування поставила перед військами Воронезького (з 20 жовтня - 1-го Українського) фронту під командуванням генерала армії М. Ф. Ватутіна завдання розгромити угруповання противника в районі Києва і визволити столицю України. Переправившись з ходу на правий берег, вони оволоділи двома плацдармами. Перший з них (південніше Києва) захопили частини 40-ї армії (командуючий генерал-лейтенант Ф. Ф. Жмаченко) і 3-ї гвардійської танкової армії (командуючий генерал-лейтенант П. С. Рибалко). 22 вересня вони форсували Дніпро в районі Переяслава-Хмельницького і зайняли с. Григорівку, поклавши початок створенню Букринського плацдарму. Велику допомогу військам подало партизанське з'єднання ім. Чапаева під командуванням І. К. Приймака. Під час форсування Дніпра тисячі воїнів виявили масовий героїзм і безприкладну мужність. Хоробра четвірка комсомольців, мужніх синів братнього російського народу, які першими подолали цей важливий рубіж - В. І. Іванов, М. Є. Петухов, І. Д. Семенов і В. А. Сисолятін - була удостоєна високого звання Героя Радянського Союзу.
Другий плацдарм був створений на північ від Києва у районі с. Сваром'я. Тут 27 вересня форсували Дніпро війська 38-ї армії під командуванням генерал-полковника К. Г. Москаленка, які оволоділи на правому березі с. Лютежем, поклавши початок Лютізькому плацдарму. В боях за цей плацдарм особливо відзначилися танкісти 5-го гвардійського танкового корпусу, яким командував уродженець Київщини генерал-лейтенант А. Г. Кравченко. За вміле керівництво військами, особистий героїзм та мужність, виявлені в цих боях, йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
В безперервних боях, що тривали протягом усього жовтня, наші війська розширили плацдарм. Тут були зосереджені великі сили 4-го Українського фронту, зокрема 60-а і 38-а армії, 1-й гвардійський артилерійський корпус та 1-а чехословацька бригада. З листопада радянські війська перейшли в рішучий наступ. Після запеклих боїв наші війська зламали глибокоешелоновану оборону ворога і на 4-ту годину ранку 6 листопада, у переддень свята Великого Жовтня, визволили столицю Радянської України. Одним з перших прорвався у центр міста - на Хрещатик танк комсомольця Н. М. Шолуденка. Скінчилися неймовірно довгі, трагічні 778 днів окупації Києва фашистами. На сорокатисячному мітингу, що відбувся 27 листопада біля пам'ятника Т. Г. Шевченку, кияни схвалили лист до російського народу, в якому славилася непорушна дружба радянських народів.
Розвиваючи наступ, наші війська в листопаді визволили Васильків, Фастів, Макарів, Обухів, Іванків, у грудні - Черкаси та Сквиру. На початку 1944 року були визволені Біла Церква, Сміла, Богуслав, Кагарлик, Миронівка, Ржищів, Ставище, Тараща, Тетіїв, Узин, Умань. На території Київщини відбувалася одна з найбільших операцій Великої Вітчизняної війни - Корсунь-Шевченківська битва, здійснена 1-м і 2-м Українським фронтами з 23 січня до 17 лютого 1944 року, під час якої було оточено й розгромлено велике угруповання ворога в складі 10 дивізій і 1 бригади, знищено 50 тис. і взято в полон 18 тис. гітлерівців.Німецькі загарбники були повністю відкинуті від Дніпра в його середній течії. У березні 1944 року завершилося визволення всієї території Київської області.