Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Невпинно Поліпшувалися умови життя трудящих. У 1940 році фонд заробітної плати в промисловості області порівняно з 1937 роком зріс на 60 проц. Високою стала і оплата колгоспного трудодня. Збільшилося виробництво товарів народного споживання. Роздрібний товарооборот державної і кооперативної торгівлі разом з громадським харчуванням становив у 1940 році 369,5 млн. карбованців.
Докорінно поліпшилась охорона здоров'я. Якщо до Великої Жовтневої соціалістичної революції у Київській губернії (разом з Києвом) налічувалося всього 556 лікарів і 600 фельдшерів, то в 1940 році в Київській області, яка за розміром була дещо меншою ніж губернія, населення обслуговували 5260 лікарів і 9 тисяч чоловік середнього медичного персоналу, які працювали в 144 лікарняних установах (без госпіталів); діяло 40 санаторіїв та 33 будинки відпочинку.
Рясні плоди принесло трудящим здійснення в країні культурної революції. За роки першої п'ятирічки було здійснено загальну початкову, а в наступні роки й загальну семирічну освіту. Напередодні війни запроваджувалося обов'язкове десятирічне навчання в містах. В 1940/41 навчальному році в області і м. Києві діяли 1383 загальноосвітні школи, в яких здобували освіту 380,9 тис. учнів. До кінця другої п'ятирічки неписьменність серед дорослого населення в основному була ліквідована. Зросла мережа вищих навчальних закладів. У 1940/41 навчальному році в 21 вищому навчальному закладі здобували освіту 22,9 тис. студентів4, в 51 технікумі - 13,6 тис. учнів. Кожен десятий житель мав вищу або середню освіту. В області було 68 науково-дослідних закладів, в яких налічувався 1821 науковий співробітник.
Багато було зроблено і в галузі культурно-освітнього будівництва. 1940 року на Київщині працювало 360 кіноустановок, 12 театрів, 1258 клубів, 1325 бібліотек з книжковим фондом 3,1 млн. примірників.
Справжнього розквіту набула художня самодіяльність. В 1938 році в 6876 гуртках художньої самодіяльності брало участь 137,4 тис. чоловік. Багато аматорських колективів своєю виконавською майстерністю не поступалися перед професіональними. Особливо славився хор дівчат-колгоспниць с. Рогозова Бориспільського району, який був учасником республіканської олімпіади та Всесоюзного радіофестивалю в Москві. В області діяв також 1131 музичний гурток з 11 310 учасниками.
В довоєнні роки значного розвитку набуло народне мистецтво. У Василькові, Переяславі, Богуславі працювали художньо-промислові артілі вишивальниць. У Василькові виготовлялися чудові майолікові вироби. Славилися своїми роботами з декоративного малювання народні митці К. В. Білокур та М. О. Примаченко.
Товариші П. П. Постишев, П. П. Любченко, С. В. Косіор і Г. I. Пет ровський серед артистів театру ім. I. Франка. 1936 р.
Широко відзначилися ювілеї видатних діячів культури й літератури, зокрема 100-річчя з дня смерті 0. С. Пушкіна в 1937 році та 125- річчя з дня народження Т. Г. Шевченка в 1939 році. У 1939 році в області видавалися 118 газет, 66 журналів. Працювало 12 книжково-журнальних видавництв.
Мирна праця радянських людей була перервана віроломним нападом фашистської Німеччини на нашу Батьківщину. На світанку 22 червня 1941 року ворожі літаки піддали варварському бомбардуванню Київ та багато інших міст. Німецький імперіалізм поставив собі за мету - знищити першу в світі соціалістичну державу, винищити мільйони людей, поневолити народи Радянського Союзу та багатьох інших країн. Уже 22-23 червня в усіх містах і селах області відбулися масові збори й мітинги, на яких трудящі гнівно таврували фашистських агресорів і одностайно заявляли, що не пошкодують сил і життя для захисту соціалістичної Вітчизни.
Свої патріотичні почуття, безмежну любов до Комуністичної партії, до Батьківщини трудящі висловлювали в індивідуальних та колективних заявах з проханням негайно відправити на фронт. Комсомолка Шаленко в заяві на ім'я Фастівського райвійськкомату писала: «Прошу зарахувати мене в Червону Армію. Хочу разом з моїми п'ятьма рідними братами стати на захист дорогої Батьківщини». У військкомати й інші організації на кінець другого тижня війни надійшло 52 тис. заяв. Область дала армії близько 450 тис. воїнів.
300 тис. чоловіків і жінок вступили у винищувальні батальйони і загони народного ополчення. В Києві у 13 винищувальних батальйонах і 19 загонах
Київська область
Сторінка 25 з 38
Старі дореволюційні містечка, які в минулому були переважно осередками торгівлі, оновлювалися, ставали впорядкованими населеними пунктами. В 1938 році до категорії міст віднесені Фастів, Богуслав та Сквира, а у 1938-1941 pp. колишні робітничі залізничні та інші селища - Бабинці, Борова, Буча, Ворзель, Гостомель, Кодра, Клавдієво-Тарасове, Коцюбинське, Іванків, Миронівка, Пісківка, Поліське та Ржищів - до селищ міського типу.Невпинно Поліпшувалися умови життя трудящих. У 1940 році фонд заробітної плати в промисловості області порівняно з 1937 роком зріс на 60 проц. Високою стала і оплата колгоспного трудодня. Збільшилося виробництво товарів народного споживання. Роздрібний товарооборот державної і кооперативної торгівлі разом з громадським харчуванням становив у 1940 році 369,5 млн. карбованців.
Докорінно поліпшилась охорона здоров'я. Якщо до Великої Жовтневої соціалістичної революції у Київській губернії (разом з Києвом) налічувалося всього 556 лікарів і 600 фельдшерів, то в 1940 році в Київській області, яка за розміром була дещо меншою ніж губернія, населення обслуговували 5260 лікарів і 9 тисяч чоловік середнього медичного персоналу, які працювали в 144 лікарняних установах (без госпіталів); діяло 40 санаторіїв та 33 будинки відпочинку.
Рясні плоди принесло трудящим здійснення в країні культурної революції. За роки першої п'ятирічки було здійснено загальну початкову, а в наступні роки й загальну семирічну освіту. Напередодні війни запроваджувалося обов'язкове десятирічне навчання в містах. В 1940/41 навчальному році в області і м. Києві діяли 1383 загальноосвітні школи, в яких здобували освіту 380,9 тис. учнів. До кінця другої п'ятирічки неписьменність серед дорослого населення в основному була ліквідована. Зросла мережа вищих навчальних закладів. У 1940/41 навчальному році в 21 вищому навчальному закладі здобували освіту 22,9 тис. студентів4, в 51 технікумі - 13,6 тис. учнів. Кожен десятий житель мав вищу або середню освіту. В області було 68 науково-дослідних закладів, в яких налічувався 1821 науковий співробітник.
Багато було зроблено і в галузі культурно-освітнього будівництва. 1940 року на Київщині працювало 360 кіноустановок, 12 театрів, 1258 клубів, 1325 бібліотек з книжковим фондом 3,1 млн. примірників.
Справжнього розквіту набула художня самодіяльність. В 1938 році в 6876 гуртках художньої самодіяльності брало участь 137,4 тис. чоловік. Багато аматорських колективів своєю виконавською майстерністю не поступалися перед професіональними. Особливо славився хор дівчат-колгоспниць с. Рогозова Бориспільського району, який був учасником республіканської олімпіади та Всесоюзного радіофестивалю в Москві. В області діяв також 1131 музичний гурток з 11 310 учасниками.
В довоєнні роки значного розвитку набуло народне мистецтво. У Василькові, Переяславі, Богуславі працювали художньо-промислові артілі вишивальниць. У Василькові виготовлялися чудові майолікові вироби. Славилися своїми роботами з декоративного малювання народні митці К. В. Білокур та М. О. Примаченко.
Товариші П. П. Постишев, П. П. Любченко, С. В. Косіор і Г. I. Пет ровський серед артистів театру ім. I. Франка. 1936 р.
Широко відзначилися ювілеї видатних діячів культури й літератури, зокрема 100-річчя з дня смерті 0. С. Пушкіна в 1937 році та 125- річчя з дня народження Т. Г. Шевченка в 1939 році. У 1939 році в області видавалися 118 газет, 66 журналів. Працювало 12 книжково-журнальних видавництв.
Мирна праця радянських людей була перервана віроломним нападом фашистської Німеччини на нашу Батьківщину. На світанку 22 червня 1941 року ворожі літаки піддали варварському бомбардуванню Київ та багато інших міст. Німецький імперіалізм поставив собі за мету - знищити першу в світі соціалістичну державу, винищити мільйони людей, поневолити народи Радянського Союзу та багатьох інших країн. Уже 22-23 червня в усіх містах і селах області відбулися масові збори й мітинги, на яких трудящі гнівно таврували фашистських агресорів і одностайно заявляли, що не пошкодують сил і життя для захисту соціалістичної Вітчизни.
Свої патріотичні почуття, безмежну любов до Комуністичної партії, до Батьківщини трудящі висловлювали в індивідуальних та колективних заявах з проханням негайно відправити на фронт. Комсомолка Шаленко в заяві на ім'я Фастівського райвійськкомату писала: «Прошу зарахувати мене в Червону Армію. Хочу разом з моїми п'ятьма рідними братами стати на захист дорогої Батьківщини». У військкомати й інші організації на кінець другого тижня війни надійшло 52 тис. заяв. Область дала армії близько 450 тис. воїнів.
300 тис. чоловіків і жінок вступили у винищувальні батальйони і загони народного ополчення. В Києві у 13 винищувальних батальйонах і 19 загонах