Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Підсумки п'ятирічної праці у відбудові й дальшому розвитку народного господарства і в культурному будівництві підбила окружна партійна конференція 23 листопада 1925 року. На цей час валова продукція промисловості порівняно з 1921 роком зросла в кілька разів, посівна площа збільшилася порівняно з 1917 роком на 6,5 проц., поголів'я худоби - на 20 проц. Продуктивність праці й заробітна плата робітників наближалися до довоєнного рівня. Проте це були тільки перші досягнення. Основою всієї промисловості губернії на кінець відбудовного періоду, як і в дореволюційний час, залишалася харчова промисловість. У сільському господарстві переважали дрібні селянські господарства.
Вже у перші роки індустріалізації розгорнулося будівництво нових і реконструкція діючих промислових підприємств. Крім Києва, значне промислове будівництво здійснювалося в Броварах, Борисполі, Білій Церкві, Василькові, Фастові. Тут розвивалася легка, харчова, машинобудівна, деревообробна, силікатно-керамічна промисловість. Виросли нові промислові підприємства, зокрема завод «Транспортер» у Василькові, взуттєва фабрика і консервний завод у Білій Церкві та інші. Проводилася докорінна реконструкція багатьох існуючих підприємств. Успіхи соціалістичного будівництва дали змогу на 1930 рік повністю ліквідувати безробіття, що мало велике значення для піднесення добробуту робітничого класу.
За роки першої п'ятирічки промисловість губернії збільшила випуск продукції майже в 2 рази, в т. ч. металообробна - в 4 рази, швейна, текстильна, торф'яна - в 5 разів, кондитерська й трикотажна - в 14 разів. Значним промисловим центром України став Київ, де за цей час обсяг промислового виробництва зріс у 4,2 раза.
На розвиток промисловості й сільського господарства позитивно вплинуло поліпшення управління народним господарством після утворення в лютому 1932 року Київської області. У другій п'ятирічці була завершена технічна реконструкція основних промислових підприємств Білої Церкви, Фастова, Василькова. Особливо швидкими темпами зростали основні фонди в галузях, які виробляли засоби виробництва. В 1928-1934 pp. в металообробці і машинобудуванні вони зросли більше як у 6 разів, а в усіх галузях промисловості групи «А» (виробництво засобів виробництва) - майже в 5 разів. Друга п'ятирічка була виконана достроково - за 4 роки і 3 місяці. Успішно почалося виконання планів третьої п'ятирічки. Цьому сприяло широке розгортання стахановського руху.
У результаті здійснення довоєнних п'ятирічок Київщина перетворилася на високорозвинену індустріально-аграрну область. Були реконструйовані старі та введені в дію нові, оснащені передовою технікою промислові підприємства. В області (з Києвом) в 1940 році налічувалося 797 великих підприємств, на яких працювали 210 тис. чоловік. Провідне місце належало машинобудівній і металообробній, а також харчовій, легкій, деревообробній промисловості і виробництву будівельних матеріалів. Валова продукція всієї промисловості перевершила рівень 1913 року майже в 10 разів і становила 12-проц. виробництва республіки.
Багато зусиль доклали трудящі для розв'язання найскладнішого і найважчого завдання після завоювання Радянської влади - перебудови сільського господарства на соціалістичних засадах. У ході індустріалізації для цього були створені відповідні матеріально-технічні передумови. Як і в усій країні, масова колективізація сільського господарства в області розпочалася після XV з'їзду ВКП(б), наприкінці 1929 - на початку 1930 року. Важливу роль у переході селянства на рейки соціалістичного господарювання відіграли комуни, артілі, ТСОЗи, засновані ще в попередні роки. За станом на 1 жовтня 1928 року в Київському округу було 278 колективних об'єднань селян, які налічували 3477 селянських господарств. На прикладі їх діяльності селяни переконувалися в незаперечних перевагах великого соціалістичного господарства над дрібним, одноосібним.
Активну роботу на селі щодо організації колективних господарств вели комітети 4 незаможних селян. Вони стійко захищали інтереси бідноти, боролися за згуртування бідняків і середняків на базі кооперації. Члени КНС першими вступали до колгоспів. Незаможники спільно з середняками, підтримані робітничим класом і державою, давали рішучу відсіч куркулям.
У здійсненні колективізації велику допомогу подавала держава. На розвиток-сільського господарства Київщини в 1928-1929 pp. було асигновано понад 2 млн. крб. Колективні господарства відчутну підтримку мали від створених навесні 1928 року 37 радгоспів. У розгортанні колективізації брали участь колективи промислових підприємств Києва, Білої Церкви та інших міст, які
Київська область
Сторінка 23 з 38
культурні й наукові цінності. Всі музейні установи було взято під охорону держави, перетворено на загальнонародні скарбниці.Підсумки п'ятирічної праці у відбудові й дальшому розвитку народного господарства і в культурному будівництві підбила окружна партійна конференція 23 листопада 1925 року. На цей час валова продукція промисловості порівняно з 1921 роком зросла в кілька разів, посівна площа збільшилася порівняно з 1917 роком на 6,5 проц., поголів'я худоби - на 20 проц. Продуктивність праці й заробітна плата робітників наближалися до довоєнного рівня. Проте це були тільки перші досягнення. Основою всієї промисловості губернії на кінець відбудовного періоду, як і в дореволюційний час, залишалася харчова промисловість. У сільському господарстві переважали дрібні селянські господарства.
Вже у перші роки індустріалізації розгорнулося будівництво нових і реконструкція діючих промислових підприємств. Крім Києва, значне промислове будівництво здійснювалося в Броварах, Борисполі, Білій Церкві, Василькові, Фастові. Тут розвивалася легка, харчова, машинобудівна, деревообробна, силікатно-керамічна промисловість. Виросли нові промислові підприємства, зокрема завод «Транспортер» у Василькові, взуттєва фабрика і консервний завод у Білій Церкві та інші. Проводилася докорінна реконструкція багатьох існуючих підприємств. Успіхи соціалістичного будівництва дали змогу на 1930 рік повністю ліквідувати безробіття, що мало велике значення для піднесення добробуту робітничого класу.
За роки першої п'ятирічки промисловість губернії збільшила випуск продукції майже в 2 рази, в т. ч. металообробна - в 4 рази, швейна, текстильна, торф'яна - в 5 разів, кондитерська й трикотажна - в 14 разів. Значним промисловим центром України став Київ, де за цей час обсяг промислового виробництва зріс у 4,2 раза.
На розвиток промисловості й сільського господарства позитивно вплинуло поліпшення управління народним господарством після утворення в лютому 1932 року Київської області. У другій п'ятирічці була завершена технічна реконструкція основних промислових підприємств Білої Церкви, Фастова, Василькова. Особливо швидкими темпами зростали основні фонди в галузях, які виробляли засоби виробництва. В 1928-1934 pp. в металообробці і машинобудуванні вони зросли більше як у 6 разів, а в усіх галузях промисловості групи «А» (виробництво засобів виробництва) - майже в 5 разів. Друга п'ятирічка була виконана достроково - за 4 роки і 3 місяці. Успішно почалося виконання планів третьої п'ятирічки. Цьому сприяло широке розгортання стахановського руху.
У результаті здійснення довоєнних п'ятирічок Київщина перетворилася на високорозвинену індустріально-аграрну область. Були реконструйовані старі та введені в дію нові, оснащені передовою технікою промислові підприємства. В області (з Києвом) в 1940 році налічувалося 797 великих підприємств, на яких працювали 210 тис. чоловік. Провідне місце належало машинобудівній і металообробній, а також харчовій, легкій, деревообробній промисловості і виробництву будівельних матеріалів. Валова продукція всієї промисловості перевершила рівень 1913 року майже в 10 разів і становила 12-проц. виробництва республіки.
Багато зусиль доклали трудящі для розв'язання найскладнішого і найважчого завдання після завоювання Радянської влади - перебудови сільського господарства на соціалістичних засадах. У ході індустріалізації для цього були створені відповідні матеріально-технічні передумови. Як і в усій країні, масова колективізація сільського господарства в області розпочалася після XV з'їзду ВКП(б), наприкінці 1929 - на початку 1930 року. Важливу роль у переході селянства на рейки соціалістичного господарювання відіграли комуни, артілі, ТСОЗи, засновані ще в попередні роки. За станом на 1 жовтня 1928 року в Київському округу було 278 колективних об'єднань селян, які налічували 3477 селянських господарств. На прикладі їх діяльності селяни переконувалися в незаперечних перевагах великого соціалістичного господарства над дрібним, одноосібним.
Активну роботу на селі щодо організації колективних господарств вели комітети 4 незаможних селян. Вони стійко захищали інтереси бідноти, боролися за згуртування бідняків і середняків на базі кооперації. Члени КНС першими вступали до колгоспів. Незаможники спільно з середняками, підтримані робітничим класом і державою, давали рішучу відсіч куркулям.
У здійсненні колективізації велику допомогу подавала держава. На розвиток-сільського господарства Київщини в 1928-1929 pp. було асигновано понад 2 млн. крб. Колективні господарства відчутну підтримку мали від створених навесні 1928 року 37 радгоспів. У розгортанні колективізації брали участь колективи промислових підприємств Києва, Білої Церкви та інших міст, які