Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Київський обком комсомолу сформував два партизанські загони з робітничої і студентської молоді, які в боях за Київ показали зразки мужності й відваги. Загін «Перемога або смерть!» під командуванням учасника громадянської війни комуніста С. П. Осєчкіна мав у своєму складі 200 бійців, з яких 85 проц. були комсомольцями. Загін імені Київського обкому комсомолу налічував 180 комсомольців. Київський міськком ЛКСМУ в липні направив 560 комсомольців у два партизанські полки, що діяли у ворожому тилу.
Трудящі області, яка з перших днів війни стала прифронтовою, напружено працювали, щоб перебудувати всю роботу на воєнний лад. Багато промислових підприємств стали випускати бойову техніку, боєприпаси, військове спорядження й обмундирування. Для подання допомоги діючій армії у ремонті танків, тягачів і автомашин обком партії та облвиконком організували ЗО ремонтних бригад з пересувними майстернями. Колгоспники, працівники МТС і радгоспів, долаючи величезні труднощі, часто під вогнем ворога збирали хліб і здавали його державі.
Комуністи Київщини, керуючись розробленою ЦК ВКП(б) конкретною програмою дій, розгорнули велетенську роботу щодо мобілізації всіх сил на боротьбу проти ворога. На заклик партії десятки тисяч киян і жителів приміських сіл вийшли на будівництво оборонних споруд. За короткий час навколо Києва було побудовано три лінії оборони. Багато оборонних споруд трудящі звели на всій території області, особливо - на правому березі Дніпра, на південь і на північ від Києва. До 8 липня зусиллями трудящих столиці і військових підрозділів Київський укріплений район був приведений у бойову готовність. 6 липня створено штаб оборони Києва, до складу якого ввійшли секретар Київського обкому партії М. П. Мішин, голова облвиконкому Т. Я. Костюк, секретарі міськкому партії Т. В. Шамрило і К. Ф. Москалець, полковник О. П. Чернищов, майор Н. Д. Чукарєв, голова міськвиконкому С. Шевцов.
З наближенням фронту обласна партійна організація розгорнула роботу по евакуації у східні райони країни устаткування заводів, фабрик, навчальних закладів. Починаючи з 7 липня, протягом двох місяців демонтували і вивезли на схід 197 великих підприємств Києва, техніку МТС і худобу з радгоспів і колгоспів. Організовано пройшла евакуація в глиб країни наукових, навчальних та культурно-освітніх закладів, а також основного складу кваліфікованих робітників, наукових працівників! радянської інтелігенції, колгоспників та їхніх сімей. Лише з Києва виїхало понад 350 тис. чоловік.
З 11 липня 1941 року, коли передові частини німецьких танкових військ прорвалися до р. Ірпеня і опинились за 20 кілометрів від Києва, розпочалася героїчна оборона столиці Радянської України, яка стала яскравою сторінкою славного літопису Великої Вітчизняної війни.
Переконавшись у неможливості з ходу прорвати оборону радянських військ у центральному секторі Київського укріпленого району, гітлерівське командування вирішило обійти місто з півночі й півдня, щоб вийти до Дніпра, форсувати його і, оточивши Київ, взяти місто або ударом зі сходу, або тривалою облогою.
15 липня радянські війська розгорнули контрнаступ проти ворожих військ, зосереджених на північному заході від Київського укріпленого району. Активна оборона Києва затримала просування гітлерівців на коростенськоаду напрямку до 22-25 серпня. Так само активно діяли радянські війська, що тримали оборону південніше міста. їх контрудар почався 19 липня. Запеклі бої розгорілися в районі Фастова, Білої Церкви й Таращі. Плани фашистів обійти місто з півдня також провалилися. Воїни 5-ї, 6-ї, 2-ї, 26-ї, 37-ї та 38-ї армій Південно-Західного фронту мужньо відстоювали кожну п'ядь землі.
В обороні столиці брали активну участь і партизанські загони ім, Леніна, «Перемога», «Перемога або смерть!», Черкаський, Смілянський, два київські партизанські полки. За час оборони міста вони провели 451 бойову операцію, знищивши 5603 гітлерівців та велику кількість бойової техніки, систематично порушували комунікації у ворожому тилу.
На початку серпня запеклі бої розгорнулися на коростенському, канівському та черкаському напрямках. Спроби ворога просунутися вперед були безуспішними. В середині серпня гітлерівське командування перекинуло частину своїх сил з групи армій «Центр» для наступу на Київ, тепер уже для глибокого обходу його з північного сходу. Наші війська не змогли відвернути навислу загрозу, бо вичерпали свої резерви, відбиваючи удари в районі Києва і на стику Південно-
Київська область
Сторінка 26 з 38
народного ополчення налічувалося 32 800 бійців, в т. ч. 10 тис. комуністів і 12 тис. комсомольців. Ополченці та бійці винищувальних батальйонів стали активними помічниками Червоної Армії у героїчній боротьбі проти німецько-фашистських загарбників. У боях на підступах до Києва та під час оборони міст і сіл області вони виявляли виняткову мужність і героїзм. Особливо хоробро билися народні ополченці на рубежі Жуляни - Гатне - Хотів - Пирогове.Київський обком комсомолу сформував два партизанські загони з робітничої і студентської молоді, які в боях за Київ показали зразки мужності й відваги. Загін «Перемога або смерть!» під командуванням учасника громадянської війни комуніста С. П. Осєчкіна мав у своєму складі 200 бійців, з яких 85 проц. були комсомольцями. Загін імені Київського обкому комсомолу налічував 180 комсомольців. Київський міськком ЛКСМУ в липні направив 560 комсомольців у два партизанські полки, що діяли у ворожому тилу.
Трудящі області, яка з перших днів війни стала прифронтовою, напружено працювали, щоб перебудувати всю роботу на воєнний лад. Багато промислових підприємств стали випускати бойову техніку, боєприпаси, військове спорядження й обмундирування. Для подання допомоги діючій армії у ремонті танків, тягачів і автомашин обком партії та облвиконком організували ЗО ремонтних бригад з пересувними майстернями. Колгоспники, працівники МТС і радгоспів, долаючи величезні труднощі, часто під вогнем ворога збирали хліб і здавали його державі.
Комуністи Київщини, керуючись розробленою ЦК ВКП(б) конкретною програмою дій, розгорнули велетенську роботу щодо мобілізації всіх сил на боротьбу проти ворога. На заклик партії десятки тисяч киян і жителів приміських сіл вийшли на будівництво оборонних споруд. За короткий час навколо Києва було побудовано три лінії оборони. Багато оборонних споруд трудящі звели на всій території області, особливо - на правому березі Дніпра, на південь і на північ від Києва. До 8 липня зусиллями трудящих столиці і військових підрозділів Київський укріплений район був приведений у бойову готовність. 6 липня створено штаб оборони Києва, до складу якого ввійшли секретар Київського обкому партії М. П. Мішин, голова облвиконкому Т. Я. Костюк, секретарі міськкому партії Т. В. Шамрило і К. Ф. Москалець, полковник О. П. Чернищов, майор Н. Д. Чукарєв, голова міськвиконкому С. Шевцов.
З наближенням фронту обласна партійна організація розгорнула роботу по евакуації у східні райони країни устаткування заводів, фабрик, навчальних закладів. Починаючи з 7 липня, протягом двох місяців демонтували і вивезли на схід 197 великих підприємств Києва, техніку МТС і худобу з радгоспів і колгоспів. Організовано пройшла евакуація в глиб країни наукових, навчальних та культурно-освітніх закладів, а також основного складу кваліфікованих робітників, наукових працівників! радянської інтелігенції, колгоспників та їхніх сімей. Лише з Києва виїхало понад 350 тис. чоловік.
З 11 липня 1941 року, коли передові частини німецьких танкових військ прорвалися до р. Ірпеня і опинились за 20 кілометрів від Києва, розпочалася героїчна оборона столиці Радянської України, яка стала яскравою сторінкою славного літопису Великої Вітчизняної війни.
Переконавшись у неможливості з ходу прорвати оборону радянських військ у центральному секторі Київського укріпленого району, гітлерівське командування вирішило обійти місто з півночі й півдня, щоб вийти до Дніпра, форсувати його і, оточивши Київ, взяти місто або ударом зі сходу, або тривалою облогою.
15 липня радянські війська розгорнули контрнаступ проти ворожих військ, зосереджених на північному заході від Київського укріпленого району. Активна оборона Києва затримала просування гітлерівців на коростенськоаду напрямку до 22-25 серпня. Так само активно діяли радянські війська, що тримали оборону південніше міста. їх контрудар почався 19 липня. Запеклі бої розгорілися в районі Фастова, Білої Церкви й Таращі. Плани фашистів обійти місто з півдня також провалилися. Воїни 5-ї, 6-ї, 2-ї, 26-ї, 37-ї та 38-ї армій Південно-Західного фронту мужньо відстоювали кожну п'ядь землі.
В обороні столиці брали активну участь і партизанські загони ім, Леніна, «Перемога», «Перемога або смерть!», Черкаський, Смілянський, два київські партизанські полки. За час оборони міста вони провели 451 бойову операцію, знищивши 5603 гітлерівців та велику кількість бойової техніки, систематично порушували комунікації у ворожому тилу.
На початку серпня запеклі бої розгорнулися на коростенському, канівському та черкаському напрямках. Спроби ворога просунутися вперед були безуспішними. В середині серпня гітлерівське командування перекинуло частину своїх сил з групи армій «Центр» для наступу на Київ, тепер уже для глибокого обходу його з північного сходу. Наші війська не змогли відвернути навислу загрозу, бо вичерпали свої резерви, відбиваючи удари в районі Києва і на стику Південно-