Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Політична зрілість трудящих яскраво виявилась також під час ленінського призову в 1924 році. Близько шести тисяч робітників і селян подали
заяви з просьбою прийняти їх до лав партії. У складі партійної організації Київщини на кінець 1924 року вже налічувалося 12 213 комуністів. Значно зросли лави комсомольських організацій, які в березні 1925 року об'єднували близько 20 тис. юнаків та дівчат. Комсомольці виступали застрільниками багатьох цікавих справ, згуртовували навколо себе неспілкову молодь.
Завдання, що стояли перед нашою країною в період відбудови народного господарства, вимагали нового адміністративно-територіального поділу. В березні 1923 року на Україні були ліквідовані повіти й волості, замість них утворені округи і райони, а в 1925 році - ліквідовані губернії. У 1923-1930 pp. на території сучасної Київщини існували Київський та Білоцерківський округи, до складу яких входили 44 райони. Одночасно із змінами в адміністративно-територіальному поділі дістали юридичне підтвердження міські поселення, що не мали статусу міст. До категорії міст у 1925 році була віднесена Біла Церква, де в той час значного розвитку вже набула промисловість; одночасно такі міста, як Сквира, Тараща, де більшість населення займалися сільським господарством, були переведені до розряду селищ міського типу.
Через великі руйнування і людські втрати в роки першої світової, а потім і громадянської воєн, значний відплив людей в Донбас та інші промислові центри, в містах і селищах міського типу спостерігалось певне зменшення чисельності населення. В 1926 році воно скоротилося порівняно з 1910 роком у Таращі на 4,5 тис. чоловік, Сквирі на 8,6 тис., Чорнобилі на 7,4 тис., Богуславі на 7,7 тис,, Білій Церкві на 23,9 тис. чоловік.
У перші роки Радянської влади велика увага приділялася охороні здоров'я, Було відкрито десятки нових лікарень, амбулаторій, пологових будинків. На жовтень 1928 року в Білоцерківському і Київському округах діяло 168 лікарень та амбулаторій, в яких працювало 1311 лікарів.
Соціалістична держава оточила піклуванням дітей. Вже на 1 грудня 1920 року в губернії працювали 134 дитячі будинки, в яких виховувалися 7247 дітей-сиріт, і 105 дитячих садків для 7350 дітей жінок-робітниць.
Київщині, як і іншим районам країни, лишилася тяжка спадщина від старого ладу - майже суцільна неписьменність населення. В 1920 році в губернії сотні тисяч дорослих не вміли читати й писати. Серед 16-19-річних юнаків неписьменних було 34,8 проц., а серед дівчат - 68,7 проц. Радянський уряд та місцеві Ради багато робили, щоб налагодити навчання дітей шкільного віку в єдиній трудовій політехнічній школі. В середині 1921 року в школах налічувалося 188,5 тис. учнів, яких навчали 8630 учителів, а на кінець 1923 року працювала 2121 школа з числом учнів 243,2 тис. чоловік. З 1924 року розгорнулася підготовка до введення загального обов'язкового початкового навчання. Велика робота провадилася щодо ліквідації неписьменності серед дорослого населення.В 1925 році діяло понад 2 тис. лікнепів та шкіл для малописьменних. Лише 1923 року в лікнепах оволодівали грамотою понад 47 тис. чоловік.
Одночасно відкривалися професійно-технічні школи, училища, технікуми й вищі навчальні заклади. У червні 1921 року на Київщині налічувалося 15 педшкіл, 16 технікумів і 51 професійно-технічна школа. Відповідно до рішень партії і уряду створювалися курси та робітничі факультети для підготовки робітників і селян до вступу у вузи. У Києві в 1925 році працювало 9 інститутів, 11 технікумів, а також 10 робітфаків та педагогічних курсів, де навчалися понад 7 тис. чоловік. Все ширше розгортала роботу Академія наук, яка відігравала важливу роль у розвитку науки, культури і техніки та в підготовці кадрів.
Великі успіхи були досягнуті в галузі культурно-освітньої роботи. 1928 року на Київщині діяло 89 клубів, 809 бібліотек, 417 хат-читалень, 308 селянських будинків. Керуючись ленінськими настановами про значення історико-культурної спадщини, місцеві Ради вже в перші роки Радянської влади націоналізували музеї, приватні колекції історичних і художніх пам'яток та інші
Київська область
Сторінка 22 з 38
любов до Ілліча особливо яскраво проявилася у дні, повні тривоги й смутку, коли стало відомо про його тяжку хворобу. На з'їзді Рад Дзюньківського району Бердичівського округу 19 листопада 1923 року Ілліча обрали почесним головою сільради села Мармуліївки (тепер - Володарського району) і вирішили послати до нього ходока для вручення мандата. Невимовне горе народу і одночасно політична зрілість, революційна мужність трудящих знайшла свій вияв у листах, резолюціях, постановах, які надходили звідусіль після смерті В. І. Леніна. Робітники й селяни Броварського району в телеграмі писали: «Зібравшись усі разом, одностайно заявляємо, що всі його заповіти для нас усіх будуть непорушні, і шлях, накреслений великим світовим вождем трудящих Володимиром Іллічем, є нашим шляхом, яким підемо з гордістю, не звертаючи ні на крок».Політична зрілість трудящих яскраво виявилась також під час ленінського призову в 1924 році. Близько шести тисяч робітників і селян подали
Завдання, що стояли перед нашою країною в період відбудови народного господарства, вимагали нового адміністративно-територіального поділу. В березні 1923 року на Україні були ліквідовані повіти й волості, замість них утворені округи і райони, а в 1925 році - ліквідовані губернії. У 1923-1930 pp. на території сучасної Київщини існували Київський та Білоцерківський округи, до складу яких входили 44 райони. Одночасно із змінами в адміністративно-територіальному поділі дістали юридичне підтвердження міські поселення, що не мали статусу міст. До категорії міст у 1925 році була віднесена Біла Церква, де в той час значного розвитку вже набула промисловість; одночасно такі міста, як Сквира, Тараща, де більшість населення займалися сільським господарством, були переведені до розряду селищ міського типу.
Через великі руйнування і людські втрати в роки першої світової, а потім і громадянської воєн, значний відплив людей в Донбас та інші промислові центри, в містах і селищах міського типу спостерігалось певне зменшення чисельності населення. В 1926 році воно скоротилося порівняно з 1910 роком у Таращі на 4,5 тис. чоловік, Сквирі на 8,6 тис., Чорнобилі на 7,4 тис., Богуславі на 7,7 тис,, Білій Церкві на 23,9 тис. чоловік.
У перші роки Радянської влади велика увага приділялася охороні здоров'я, Було відкрито десятки нових лікарень, амбулаторій, пологових будинків. На жовтень 1928 року в Білоцерківському і Київському округах діяло 168 лікарень та амбулаторій, в яких працювало 1311 лікарів.
Соціалістична держава оточила піклуванням дітей. Вже на 1 грудня 1920 року в губернії працювали 134 дитячі будинки, в яких виховувалися 7247 дітей-сиріт, і 105 дитячих садків для 7350 дітей жінок-робітниць.
Київщині, як і іншим районам країни, лишилася тяжка спадщина від старого ладу - майже суцільна неписьменність населення. В 1920 році в губернії сотні тисяч дорослих не вміли читати й писати. Серед 16-19-річних юнаків неписьменних було 34,8 проц., а серед дівчат - 68,7 проц. Радянський уряд та місцеві Ради багато робили, щоб налагодити навчання дітей шкільного віку в єдиній трудовій політехнічній школі. В середині 1921 року в школах налічувалося 188,5 тис. учнів, яких навчали 8630 учителів, а на кінець 1923 року працювала 2121 школа з числом учнів 243,2 тис. чоловік. З 1924 року розгорнулася підготовка до введення загального обов'язкового початкового навчання. Велика робота провадилася щодо ліквідації неписьменності серед дорослого населення.В 1925 році діяло понад 2 тис. лікнепів та шкіл для малописьменних. Лише 1923 року в лікнепах оволодівали грамотою понад 47 тис. чоловік.
Одночасно відкривалися професійно-технічні школи, училища, технікуми й вищі навчальні заклади. У червні 1921 року на Київщині налічувалося 15 педшкіл, 16 технікумів і 51 професійно-технічна школа. Відповідно до рішень партії і уряду створювалися курси та робітничі факультети для підготовки робітників і селян до вступу у вузи. У Києві в 1925 році працювало 9 інститутів, 11 технікумів, а також 10 робітфаків та педагогічних курсів, де навчалися понад 7 тис. чоловік. Все ширше розгортала роботу Академія наук, яка відігравала важливу роль у розвитку науки, культури і техніки та в підготовці кадрів.
Великі успіхи були досягнуті в галузі культурно-освітньої роботи. 1928 року на Київщині діяло 89 клубів, 809 бібліотек, 417 хат-читалень, 308 селянських будинків. Керуючись ленінськими настановами про значення історико-культурної спадщини, місцеві Ради вже в перші роки Радянської влади націоналізували музеї, приватні колекції історичних і художніх пам'яток та інші