Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Героїчна оборона столиці України мала велике значення. Час, витрачений ворогом на операції під Києвом, великою мірою сприяв тому, що плани німецького командування захопити Москву до початку зими зазнали краху. За час боїв під Києвом ворожі війська втратили понад 100 тис. солдатів і офіцерів, понад 100 літаків і сотню танків. Політичне значення Київської битви полягає насамперед у тому, що вона показала світові незламний бойовий дух радянського народу, сприяла зриву німецько-фашистських планів «блискавичної війни». Захисники Києва наочно довели, як треба здійснювати заклик партії - відстоювати кожну п'ядь радянської землі, битися до останньої краплі крові за рідні міста й села. Стійкість захисників Києва викликала захоплення всіх прогресивних сил світу.
Ратний подвиг захисників столиці України був гідно оцінений партією і урядом. У 1961 році Київ удостоєно другого ордена Леніна, а в дні, коли країна відзначала 20-річчя перемоги радянського народу над фашистською Німеччиною, йому надано звання міста-героя і відзначено медаллю «Золота Зірка». Близько 100 тис. учасників оборони столиці нагороджені медаллю «За оборону Києва».
Окупувавши область, гітлерівці прагнули перетворити її в німецьку колонію, а сировинні і продовольчі багатства використати для зміцнення своєї воєнної могутності. Насамперед вони намагалися викоренити усе радянське, соціалістичне, а вільних радянських людей зробити рабами. Колгоспи й радгоспи вони перетворили на т. зв. «громадські двори». 19 поміщицьким маєткам було відведено найкращі землі і сільськогосподарський реманент.
Поліцаї і старости виганяли людей в поле копати землю лопатами. На Київщині в багатьох селах селяни восени 1941 року скопали під посів по 200-250 га землі, а в одному тільки Ржищівському районі - 11 тис. га. Окупанти ввели 12 різних податків: «за визволення», на особу, корову, собаку тощо. Кожен селянський двір повинен був здати 200 шт. яєць, 4 кг курячого м'яса, велику кількість вовни, меду, воску, різноманітних овочів і фруктів, сіна, соломи, все волокно і насіння льону й конопель, а також 1100 літрів молока з корови, 20 літрів з вівці, 25 літрів з кози.
Хліб окупанти забирали повністю, навіть не залишаючи селянам зерна на посів. Несплата податків та інших данин розцінювалася як саботаж і каралася смертю1, фашисти свідомо прирекли населення на голодну смерть. Жителі Києва та інших міст не одержували ніякого продовольства.
В Тезах ЦК КПРС до 50-річчя Великого Жовтня підкреслюється, що «історія іне знала такого масового варварства і жорстокості, які творили на нашій землі фашистські окупанти». Гітлерівці вчинили нечувані злочини і на території Київської області. Вони вивозили радянських громадян на каторжні роботи до Німеччини, грабували державну, кооперативну й особисту власність, чинили масовий терор щодо радянських людей, фашисти знищили 17 сіл області разом з жителями.
Але гітлерівці виявилися безсилими у своїх спробах нав'язати населенню окупованої території ненависний «новий порядок». Населення Київщини не скорилося німецьким загарбникам, розгорнуло масовий саботаж усіх заходів окупаційних властей. На селі не припинялися випадки псування й знищення хліба, підпалювання елеваторів, знищення сільськогосподарського реманенту. Сам генеральний комісар округу Києва публічно в пресі визнав, що його накази про обов'язкові поставки продуктів для німецької армії не виконуються.
Боротьбу народних мас очолили підпільні більшовицькі організації, створенню яких ЦК КП(б)У і Київський обком партії приділяли особливу увагу. В області було організовано розгалужене підпілля: обком, 48 міських і районних підпільних організацій, які об'єднували 137 первинних партійних осередків і 66 диверсійно-підривних груп. У столиці були сформовані підпільні основний і запасний міськкоми і 9 райкомів партії, а також 37 організацій, що об'єднували 646 чоловік. Під керівництвом партійних органів створювалось і комсомольське підпілля. У Києві створені підпільний обком ЛКСМУ, міськком, 9 райкомів, 31 комсомольська організація, в яких налічувалось 547 чоловік. Для підпільної і партизанської боротьби в області залишено 3615 чоловік, закладено спеціальні бази зброї, спорядження продовольства тощо.
Підпільний обком партії за обставин, що склалися, не зміг розгорнути роботу. Восени 1942 року на тимчасово окупованій ворогом території області почав діяти новостворений обласний комітет КП(б)У на чолі з І. В. Сергієнком,
Київська область
Сторінка 27 з 38
Західного та Південного фронтів. Тому ворогові вдалося прорвати фронт і 14 вересня замкнути кільце оточення. Дальша оборона міста ставала неможливою і недоцільною. Вона втратила своє оперативне й стратегічне значення. Пізно вночі з 17 на 18 вересня командуючий Південно-Західним фронтом М. П. Кирпонос віддав наказ арміям фронту з боями виходити з оточення. 19 вересня німецько-фашистські війська вдерлися до Києва. 21 вересня наші війська залишили і лівобережний район Києва-Дарницю.Героїчна оборона столиці України мала велике значення. Час, витрачений ворогом на операції під Києвом, великою мірою сприяв тому, що плани німецького командування захопити Москву до початку зими зазнали краху. За час боїв під Києвом ворожі війська втратили понад 100 тис. солдатів і офіцерів, понад 100 літаків і сотню танків. Політичне значення Київської битви полягає насамперед у тому, що вона показала світові незламний бойовий дух радянського народу, сприяла зриву німецько-фашистських планів «блискавичної війни». Захисники Києва наочно довели, як треба здійснювати заклик партії - відстоювати кожну п'ядь радянської землі, битися до останньої краплі крові за рідні міста й села. Стійкість захисників Києва викликала захоплення всіх прогресивних сил світу.
Ратний подвиг захисників столиці України був гідно оцінений партією і урядом. У 1961 році Київ удостоєно другого ордена Леніна, а в дні, коли країна відзначала 20-річчя перемоги радянського народу над фашистською Німеччиною, йому надано звання міста-героя і відзначено медаллю «Золота Зірка». Близько 100 тис. учасників оборони столиці нагороджені медаллю «За оборону Києва».
Окупувавши область, гітлерівці прагнули перетворити її в німецьку колонію, а сировинні і продовольчі багатства використати для зміцнення своєї воєнної могутності. Насамперед вони намагалися викоренити усе радянське, соціалістичне, а вільних радянських людей зробити рабами. Колгоспи й радгоспи вони перетворили на т. зв. «громадські двори». 19 поміщицьким маєткам було відведено найкращі землі і сільськогосподарський реманент.
Поліцаї і старости виганяли людей в поле копати землю лопатами. На Київщині в багатьох селах селяни восени 1941 року скопали під посів по 200-250 га землі, а в одному тільки Ржищівському районі - 11 тис. га. Окупанти ввели 12 різних податків: «за визволення», на особу, корову, собаку тощо. Кожен селянський двір повинен був здати 200 шт. яєць, 4 кг курячого м'яса, велику кількість вовни, меду, воску, різноманітних овочів і фруктів, сіна, соломи, все волокно і насіння льону й конопель, а також 1100 літрів молока з корови, 20 літрів з вівці, 25 літрів з кози.
Хліб окупанти забирали повністю, навіть не залишаючи селянам зерна на посів. Несплата податків та інших данин розцінювалася як саботаж і каралася смертю1, фашисти свідомо прирекли населення на голодну смерть. Жителі Києва та інших міст не одержували ніякого продовольства.
В Тезах ЦК КПРС до 50-річчя Великого Жовтня підкреслюється, що «історія іне знала такого масового варварства і жорстокості, які творили на нашій землі фашистські окупанти». Гітлерівці вчинили нечувані злочини і на території Київської області. Вони вивозили радянських громадян на каторжні роботи до Німеччини, грабували державну, кооперативну й особисту власність, чинили масовий терор щодо радянських людей, фашисти знищили 17 сіл області разом з жителями.
Але гітлерівці виявилися безсилими у своїх спробах нав'язати населенню окупованої території ненависний «новий порядок». Населення Київщини не скорилося німецьким загарбникам, розгорнуло масовий саботаж усіх заходів окупаційних властей. На селі не припинялися випадки псування й знищення хліба, підпалювання елеваторів, знищення сільськогосподарського реманенту. Сам генеральний комісар округу Києва публічно в пресі визнав, що його накази про обов'язкові поставки продуктів для німецької армії не виконуються.
Боротьбу народних мас очолили підпільні більшовицькі організації, створенню яких ЦК КП(б)У і Київський обком партії приділяли особливу увагу. В області було організовано розгалужене підпілля: обком, 48 міських і районних підпільних організацій, які об'єднували 137 первинних партійних осередків і 66 диверсійно-підривних груп. У столиці були сформовані підпільні основний і запасний міськкоми і 9 райкомів партії, а також 37 організацій, що об'єднували 646 чоловік. Під керівництвом партійних органів створювалось і комсомольське підпілля. У Києві створені підпільний обком ЛКСМУ, міськком, 9 райкомів, 31 комсомольська організація, в яких налічувалось 547 чоловік. Для підпільної і партизанської боротьби в області залишено 3615 чоловік, закладено спеціальні бази зброї, спорядження продовольства тощо.
Підпільний обком партії за обставин, що склалися, не зміг розгорнути роботу. Восени 1942 року на тимчасово окупованій ворогом території області почав діяти новостворений обласний комітет КП(б)У на чолі з І. В. Сергієнком,