Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Суцільна колективізація і ліквідація на цій основі куркульства як класу зустріли шалений опір класових ворогів. Куркулі всіляко перешкоджали колгоспам, чинили терористичні акти, підпалювали господарства активістів. Чимало славних синів і дочок ленінської партії і комсомолу, сільських активістів, зокрема комуністи Г. Сніцер у Трилісах, О. Шульга у Буряківці, Л. Л. Васильєв у Демидові, загинули від рук підлих убивць. Проте могутня політична активність селянства, повсякденне керівництво партійних організацій колгоспним будівництвом забезпечили бурхливе зростання колгоспного руху. До 20 лютого 1930 року на Київщині вступило до колективних господарств вже до 58 проц. дворів.
Важливу роль у колективізації, розвитку продуктивних сил артілей, переходу сільського господарства на рейки механізації відіграли МТС. Перші МТС були створені у Сквирі (1930 р.) і Київському сільському районі (1931 р.). В 1932 році в області налічувалось 94 МТС, які мали 3450 тракторів і обслуговували 2577 колгоспів. Ремонт техніки забезпечували 15 машинно-тракторних майстерень.
Організаційному й економічному зміцненню колгоспів сприяло створення у 1933 році політвідділів МТС і радгоспів. Обком КП(б)У направив у 1933-1934 pp. на постійну роботу до політвідділів МТС і радгоспів та на партійну і радянську роботу в села 3664 комуністи.
В передвоєнні роки колгоспи області досягли значних успіхів. Якщо в 1938 році 100-пудовий урожай зернових з гектара зібрали в одному колгоспі, то в 1939 році таких колгоспів було вже 17, а в 1940 році - понад 200. Середній урожай провідної зернової культури - озимої пшениці -в 1940 році (в сучасних межах області) становив 12,1 цнт, а провідної технічної культури - цукрових буряків - 130 цнт з гектара. На початку 1941 року всі колгоспи області вже мали по 3 тваринницькі і по одній птахівничій фермі. На кожні 100 га землі припадало 55 голів худоби.
Далеко за межами України славилася Київщина стахановцями колгоспних ланів і ферм. У 1935 році в усій країні стали відомими імена славних заспівувачів руху п'ятисотенниць М. С. Демченко і М. В. Гнатенко із с. Старосілля (тепер Черкаська область), ланки яких зібрали відповідно 523 і 511 цнт цукрових буряків з гектара. їх почин знайшов багатьох послідовників у різних галузях сільського господарства області. Визначних успіхів досягли Г. Д. Кошова, якій встановлено бронзовий бюст на ВСГВ у Москві, П. Василенко, О. С. Хобта, М. Бабишина, Є. Безсмертна, Г. Ф. Бідненко. Праця трудівників високо оцінена Комуністичною партією та Радянським урядом. Тільки в 1939-1940 pp. орденами й медалями нагороджено 244 передовиків та кращих організаторів сільського господарства, 5 колгоспів, Кагарлицьку MTС. 290 колгоспів та понад 6 тис. колгоспників стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1940 року.
На чолі трудящих йшли комуністи. Київська обласна партійна організація на початку 1941 року об'єднувала понад 61 тис. комуністів. Під її керівництвом працював численний загін комсомольців - 177 тис. юнаків і дівчат. Запорукою успішного розв'язання складних завдань побудови соціалізму було зміцнення суспільно-політичної та ідейної єдності всього радянського суспільства. Яскравим виявом її стала висока активність під час виборів до органів влади на основі нової Конституції. Кращих своїх представників трудящі області обрали до Верховної Ради СРСР. Велика честь представляти інтереси народу випала на долю секретаря ЦК КП(б)У С. В. Косіора, письменника О. Є. Корнійчука, президента АН УРСР О. О. Богомольця, агронома Д. Ю. Комищенка, начальника цеху заводу «Укркабель» П. В. Гусятникової та інших.
Після перемоги соціалізму докорінно змінилося соціально-економічне обличчя Київщини. В 1939 році на її території (в сучасних межах) проживало 1715,9 тис. чоловік, а з Києвом - 2562,6 тис. чоловік; за числом жителів в 1939 році вона поступалася місцем лише перед Донецькою та Дніпропетровською областями. Із загальної
Зачинателі масового руху за одержання високих врожаїв цукрових буряків М. В. Гнатенко, М. С. Демченко, Г. Д. Кошова. 1937 p.
кількості населення в містах проживало 12,4, а з Києвом - 41,3 проц. населення1, у селах відповідно - 87,6 і 58,7 процента.
Київська область
Сторінка 24 з 38
допомагали селянам налагоджувати виробництво у новостворенйх колгоспах, проводили велику масово-політичну й культурно-освітню роботу на селі. У 1928-1929 pp. понад 15,5 тис. робітників Києва шефствували над селом. Протягом першої половини 1929 року у села виїжджали 48 робітничих бригад для ремонту сільськогосподарського реманенту та проведення різних господарсько-політичних кампаній. Робітники відрядили для постійної роботи у селах Київщини 121 «двадцятип'ятитисячний», 56 з яких були обрані головами колгоспів. Крім того, 99 чоловік виїхали на роботу в села Молдавської APСP.Суцільна колективізація і ліквідація на цій основі куркульства як класу зустріли шалений опір класових ворогів. Куркулі всіляко перешкоджали колгоспам, чинили терористичні акти, підпалювали господарства активістів. Чимало славних синів і дочок ленінської партії і комсомолу, сільських активістів, зокрема комуністи Г. Сніцер у Трилісах, О. Шульга у Буряківці, Л. Л. Васильєв у Демидові, загинули від рук підлих убивць. Проте могутня політична активність селянства, повсякденне керівництво партійних організацій колгоспним будівництвом забезпечили бурхливе зростання колгоспного руху. До 20 лютого 1930 року на Київщині вступило до колективних господарств вже до 58 проц. дворів.
Важливу роль у колективізації, розвитку продуктивних сил артілей, переходу сільського господарства на рейки механізації відіграли МТС. Перші МТС були створені у Сквирі (1930 р.) і Київському сільському районі (1931 р.). В 1932 році в області налічувалось 94 МТС, які мали 3450 тракторів і обслуговували 2577 колгоспів. Ремонт техніки забезпечували 15 машинно-тракторних майстерень.
Організаційному й економічному зміцненню колгоспів сприяло створення у 1933 році політвідділів МТС і радгоспів. Обком КП(б)У направив у 1933-1934 pp. на постійну роботу до політвідділів МТС і радгоспів та на партійну і радянську роботу в села 3664 комуністи.
В передвоєнні роки колгоспи області досягли значних успіхів. Якщо в 1938 році 100-пудовий урожай зернових з гектара зібрали в одному колгоспі, то в 1939 році таких колгоспів було вже 17, а в 1940 році - понад 200. Середній урожай провідної зернової культури - озимої пшениці -в 1940 році (в сучасних межах області) становив 12,1 цнт, а провідної технічної культури - цукрових буряків - 130 цнт з гектара. На початку 1941 року всі колгоспи області вже мали по 3 тваринницькі і по одній птахівничій фермі. На кожні 100 га землі припадало 55 голів худоби.
Далеко за межами України славилася Київщина стахановцями колгоспних ланів і ферм. У 1935 році в усій країні стали відомими імена славних заспівувачів руху п'ятисотенниць М. С. Демченко і М. В. Гнатенко із с. Старосілля (тепер Черкаська область), ланки яких зібрали відповідно 523 і 511 цнт цукрових буряків з гектара. їх почин знайшов багатьох послідовників у різних галузях сільського господарства області. Визначних успіхів досягли Г. Д. Кошова, якій встановлено бронзовий бюст на ВСГВ у Москві, П. Василенко, О. С. Хобта, М. Бабишина, Є. Безсмертна, Г. Ф. Бідненко. Праця трудівників високо оцінена Комуністичною партією та Радянським урядом. Тільки в 1939-1940 pp. орденами й медалями нагороджено 244 передовиків та кращих організаторів сільського господарства, 5 колгоспів, Кагарлицьку MTС. 290 колгоспів та понад 6 тис. колгоспників стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1940 року.
На чолі трудящих йшли комуністи. Київська обласна партійна організація на початку 1941 року об'єднувала понад 61 тис. комуністів. Під її керівництвом працював численний загін комсомольців - 177 тис. юнаків і дівчат. Запорукою успішного розв'язання складних завдань побудови соціалізму було зміцнення суспільно-політичної та ідейної єдності всього радянського суспільства. Яскравим виявом її стала висока активність під час виборів до органів влади на основі нової Конституції. Кращих своїх представників трудящі області обрали до Верховної Ради СРСР. Велика честь представляти інтереси народу випала на долю секретаря ЦК КП(б)У С. В. Косіора, письменника О. Є. Корнійчука, президента АН УРСР О. О. Богомольця, агронома Д. Ю. Комищенка, начальника цеху заводу «Укркабель» П. В. Гусятникової та інших.
Після перемоги соціалізму докорінно змінилося соціально-економічне обличчя Київщини. В 1939 році на її території (в сучасних межах) проживало 1715,9 тис. чоловік, а з Києвом - 2562,6 тис. чоловік; за числом жителів в 1939 році вона поступалася місцем лише перед Донецькою та Дніпропетровською областями. Із загальної
Зачинателі масового руху за одержання високих врожаїв цукрових буряків М. В. Гнатенко, М. С. Демченко, Г. Д. Кошова. 1937 p.
кількості населення в містах проживало 12,4, а з Києвом - 41,3 проц. населення1, у селах відповідно - 87,6 і 58,7 процента.