Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Важливу роль в організації підпілля у Фастівському районі відіграв член ВКП(б) з 1923 року професор Київського медичного інституту П. М. Буйко. З допомогою київських підпільників він створив чотири організації, що охоплювали своїм
впливом села Фастівського, Васильківського та Бишівського районів. Ризикуючи життям, він врятував від німецької каторги понад тисячу чоловік. У жовтні 1943 року гестапівці схопили й закатували відважного патріота. Радянський уряд посмертно присвоїв І. В. Сергієнку та П. М. Буйку звання Героя Радянського Союзу.
Підпільники столиці й області діяли в тісному контакті. їх робота скеровувалась Центральним Комітетом КП(б)У, який систематично направляв до Києва своїх зв'язкових і націлював підпільників на розв'язання головних завдань боротьби в тилу ворога. Підпільні організації та групи Києва й області, які охоплювали своїм впливом 14 міст і 630 сіл, проводили серед трудящих велику роз'яснювальну роботу. Маючи в своєму розпорядженні понад 150 радіоприймачів, 6 підпільних друкарень, 40 друкарських машинок, 19 склографів та інших розмножувальних апаратів, вони за роки окупації випустили понад мільйон антифашистських листівок, розповсюдили понад 173 тис. примірників газет, доставлених літаками з радянського тилу. Підпільники інформували населення про становище на фронтах, про героїчну боротьбу Червоної Армії і партизанів, викривали брехливість фашистської пропаганди й грабіжницьку суть політики окупантів, закликали саботувати їхні заходи, підривати ворожий тил, винищувати загарбників, зміцнювали віру в перемогу.
Влітку 1942 року Центральний Комітет ВКП(б) та ЦК КП(б)У вжили заходів до активізації діяльності підпільних груп, посилення партизанського руху. З цією метою спеціальні групи організаторів переправлялись літаками в глибокий тил ворога. Відчутною була допомога підпільникам і партизанам столичної області. З червня 1942 до серпня 1943 року сюди було перекинуто 11 організаторських груп у складі 85 чоловік.
На території області діяли 54 партизанські загони, які мали в своєму складі до 13 тис. бійців. Партизанський загін під командуванням лектора Черкаського міськкому партії Ф. Р. Савченка (загинув у бою з фашистами в травні 1942 року) пройшов з боями понад 2 тис. км по території 5 районів області, знищивши до 300 фашистів та їх прислужників. Район бойової діяльності партизанського з'єднання ім. ЧаНаєва, де командиром був І. К.Приймак, а комісаром Є. Д. Ломако, охоплював обидва береги Дніпра - Миронівський, Богуславський, Ржищівський, Канівський, Переяслав-Хмельницький і Гельм'язівський райони. Активно діяли й інші партизанські з'єднання, зокрема Київське обласне з'єднання (командир І. О. Хитриченко, комісар І. Ф. Чепурний), до якого входив 21 партизанський загін загальною чисельністю понад 2800 бійців. Героїчні рейди по області влітку 1943 року здійснили партизанські з'єднання С. А. Ковпака і М. І. Наумова.
Своєю боротьбою партизани й підпільники Київщини внесли вагомий вклад у розгром німецько-фашистських окупантів. За неповними даними, з кінця 1941 до березня 1944 року вони знищили ЗО 716 гітлерівців та їх прислужників, пустили під укіс 259 ешелонів і 3 бронепоїзди ворога, вивели з ладу 301 паровоз і 2812 вагонів, зруйнували 228 мостів, знищили 133 ворожі склади з боєприпасами й продовольством, 66 танків, 1200 автомашин, потопили 24 пароплави й катери, розгромили 103 німецькі гарнізони, 249 поліцейських комендатур, 292 районні та сільські управи. Партизани області систематично передавали в Український штаб партизанського руху відомості про дислокацію військових частин ворога, їх чисельність, озброєння, оборонні рубежі, про місця зосередження техніки й пального. Радянська авіація, використовуючи одержані дані, неодноразово влучно бомбардувала ворожі об'єкти.
Розгром німецько-фашистських військ під Сталінгра дом і блискуча перемога Червоної Армії у Курській битві поклали початок масовому вигнанню гітлерівських загарбників з радянської землі. Після розгрому ворога на Курській дузі війська Центрального, Воронезького і Степового фронтів приступили до
Київська область
Сторінка 28 з 38
секретарем Розважівського підпільного райкому КП(б)У. Обком партії накреслив програму боротьби проти гітлерівців. До активної роботи він залучив комуністів, комсомольців та безпартійних активістів. У друкарні в Кагарлику потай друкувалися зведення Радiнформбюро, відозви до населення окупованих районів Київщини, до німецьких солдатів, документи, потрібні для конспірації. Були налагоджені зв'язки з багатьма підпільними організаціями, що діяли на території області, зокрема у Василькові, Розважівському і Миронівському районах. Під керівництвом обкому підпільники збирали зброю, провадили масово-політичну роботу, здійснювали диверсії. Однак усіх намічених завдань підпільний обком КП(б)У виконати не зміг. Гестапо вистежило і в ніч на 18 січня 1943 року заарештувало більшість членів обкому, в т. ч. І. В. Сергієнка. Мужні радянські патріоти, зазнавши нелюдських катувань, загинули.Важливу роль в організації підпілля у Фастівському районі відіграв член ВКП(б) з 1923 року професор Київського медичного інституту П. М. Буйко. З допомогою київських підпільників він створив чотири організації, що охоплювали своїм
впливом села Фастівського, Васильківського та Бишівського районів. Ризикуючи життям, він врятував від німецької каторги понад тисячу чоловік. У жовтні 1943 року гестапівці схопили й закатували відважного патріота. Радянський уряд посмертно присвоїв І. В. Сергієнку та П. М. Буйку звання Героя Радянського Союзу.
Підпільники столиці й області діяли в тісному контакті. їх робота скеровувалась Центральним Комітетом КП(б)У, який систематично направляв до Києва своїх зв'язкових і націлював підпільників на розв'язання головних завдань боротьби в тилу ворога. Підпільні організації та групи Києва й області, які охоплювали своїм впливом 14 міст і 630 сіл, проводили серед трудящих велику роз'яснювальну роботу. Маючи в своєму розпорядженні понад 150 радіоприймачів, 6 підпільних друкарень, 40 друкарських машинок, 19 склографів та інших розмножувальних апаратів, вони за роки окупації випустили понад мільйон антифашистських листівок, розповсюдили понад 173 тис. примірників газет, доставлених літаками з радянського тилу. Підпільники інформували населення про становище на фронтах, про героїчну боротьбу Червоної Армії і партизанів, викривали брехливість фашистської пропаганди й грабіжницьку суть політики окупантів, закликали саботувати їхні заходи, підривати ворожий тил, винищувати загарбників, зміцнювали віру в перемогу.
Влітку 1942 року Центральний Комітет ВКП(б) та ЦК КП(б)У вжили заходів до активізації діяльності підпільних груп, посилення партизанського руху. З цією метою спеціальні групи організаторів переправлялись літаками в глибокий тил ворога. Відчутною була допомога підпільникам і партизанам столичної області. З червня 1942 до серпня 1943 року сюди було перекинуто 11 організаторських груп у складі 85 чоловік.
На території області діяли 54 партизанські загони, які мали в своєму складі до 13 тис. бійців. Партизанський загін під командуванням лектора Черкаського міськкому партії Ф. Р. Савченка (загинув у бою з фашистами в травні 1942 року) пройшов з боями понад 2 тис. км по території 5 районів області, знищивши до 300 фашистів та їх прислужників. Район бойової діяльності партизанського з'єднання ім. ЧаНаєва, де командиром був І. К.Приймак, а комісаром Є. Д. Ломако, охоплював обидва береги Дніпра - Миронівський, Богуславський, Ржищівський, Канівський, Переяслав-Хмельницький і Гельм'язівський райони. Активно діяли й інші партизанські з'єднання, зокрема Київське обласне з'єднання (командир І. О. Хитриченко, комісар І. Ф. Чепурний), до якого входив 21 партизанський загін загальною чисельністю понад 2800 бійців. Героїчні рейди по області влітку 1943 року здійснили партизанські з'єднання С. А. Ковпака і М. І. Наумова.
Своєю боротьбою партизани й підпільники Київщини внесли вагомий вклад у розгром німецько-фашистських окупантів. За неповними даними, з кінця 1941 до березня 1944 року вони знищили ЗО 716 гітлерівців та їх прислужників, пустили під укіс 259 ешелонів і 3 бронепоїзди ворога, вивели з ладу 301 паровоз і 2812 вагонів, зруйнували 228 мостів, знищили 133 ворожі склади з боєприпасами й продовольством, 66 танків, 1200 автомашин, потопили 24 пароплави й катери, розгромили 103 німецькі гарнізони, 249 поліцейських комендатур, 292 районні та сільські управи. Партизани області систематично передавали в Український штаб партизанського руху відомості про дислокацію військових частин ворога, їх чисельність, озброєння, оборонні рубежі, про місця зосередження техніки й пального. Радянська авіація, використовуючи одержані дані, неодноразово влучно бомбардувала ворожі об'єкти.
Розгром німецько-фашистських військ під Сталінгра дом і блискуча перемога Червоної Армії у Курській битві поклали початок масовому вигнанню гітлерівських загарбників з радянської землі. Після розгрому ворога на Курській дузі війська Центрального, Воронезького і Степового фронтів приступили до