Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Соціальний і національний гніт, політичне безправ'я робітників і селян України зумовлювали посилення їх боротьби проти капіталу. У 1876-1878 pp. страйкували робітники Саливонківського і Бабинського цукрозаводів. Проте виступи того часу були стихійними і мали ще суто економічний характер. Політичну організованість і соціалістичну свідомість у робітниче середовище внесли соціал-демократичні організації, озброєні революційною марксистською теорією.
На Україні одним з центрів розповсюдження марксистської літератури і діяльності соціал-демократичних гуртків та груп став Київ. Київські соціал-демократи мали зв'язки з Петербургом, Москвою, Одесою, Катеринославом та іншими містами. Гектографований відбиток праці В. І. Леніна «Що таке «друзі народу» і як вони воюють проти соціал-демократів?» привіз до рідних місць, зокрема до Білої Церкви і с. Тептіївки, один з перших російських революційних марксистів, соратник В. І. Леніна по петербурзькому «Союзу боротьби за визволення робітничого класу» П. К. Запорожець. Особливо велику роль у розгортанні революційної роботи відіграв київський «Союз боротьби за визволення робітничого класу», створений у березні 1897 року. Союз випускав газету «Вперед». З серпня 1897 року в Києві почала виходити «Рабочая газета», яку І з'їзд РСДРП затвердив центральним органом партії. Після І з'їзду партії київський «Союз боротьби» був реорганізований у комітет РСДРП.
Соціал-демократичні організації дедалі більше посилювали керівництво боротьбою робітничого класу. В другій половині 90-х років у Київській губернії відбулося 27 страйків. Під впливом соціал-демократичної пропаганди на початку XX ст. від економічних виступів робітники перейшли до політичних страйків і демонстрацій. Пролетаріат Київщини активно підтримав загальний політичний страйк 1903 року, що охопив весь південь Росії. Наприкінці року застрайкували робітники Білоцерківського заводу сільськогосподарських машин та інших підприємств. Усього з липня 1903 року до лютого 1904 в губернії відбулося 10 виступів.
За прикладом робітників на боротьбу піднімалося й селянство, яке почало застосовувати властиву до того тільки робітничому рухові форму боротьби - страйк. У 1903 році загальний страйк провели батраки села Кривого Сквирського повіту. Наприкінці того ж року піднялися на боротьбу селяни Ставища. Для втихомирення їх були викликані війська. В листопаді виступили селяни Скибинців Таращанського повіту, Сокольчі, Лучина, Дідівщини, Почуйок Сквирського повіту, Людвинівки і Грузької Київського повіту та інших населених пунктів.
Велику увагу революційним подіям на Київщині приділяла ленінська «Искра». В 42 її номерах було надруковано 93 матеріали про Київ і губернію. Трудящі з великим інтересом читали «Искру», яку розповсюджували соціал-демократи. За допомогою Київського комітету РСДРП в Умані була обладнана підпільна друкарня, де вдалося передрукувати №№ 41 і 43 ленінської «Искры» тиражем три тисячі примірників кожний.
Під впливом ленінської «Искры», при безпосередній допомозі Київського комітету РСДРП виникли соціал-демократичні гуртки і групи в Бердичеві, Білій Церкві, Черкасах і деяких інших містах Київської губернії. Бердичівська група РСДРП обладнала навіть друкарню і видала декілька листівок. Черкаська група розповсюджувала листівки, написані від руки. Соціал-демократи Білої Церкви розповсюджували нелегальну літературу, яку одержували з інших міст, провели у 1903 році велику маївку. На Ходорківській цукроварні протягом 1901 -1904 pp. працював відомий революціонер, учасник петербурзького «Союзу боротьби за визволення робітничого класу» М. Г. Полетаев, сіючи зерна ленінських ідей серед місцевих робітників.
Після II з'їзду РСДРП розгорнулася гостра боротьба більшовиків проти розкольницьких дій меншовиків, які всіляко намагалися прибрати до своїх рук керівні органи партії, звернути з правильного шляху партійні організації. Значний вплив на розвиток революційного руху на Київщині мали члени
Київська область
Сторінка 13 з 38
місті і петербурзький гурток чайковців. Восени 1873 року створений народницький гурток «Київська комуна». В місті та губернії діяли відомі народники П. Б. Аксельрод, Я. В. Стефанович, В. К. Дебогорій-Мокрієвич, М. К. Судзіловський, В. І. Засулич та ін. 1877 року Я. В. Стефанович з допомогою Л. Г. Дейча та І. В. Бохановського створив у Чигиринському повіті нелегальну селянську організацію, до якої входило близько тисячі чоловік. Але «ходіння в народ» зазнало невдачі. Селянство не підтримало народників. Після цього частина їх вдалася до терору. На початок 80-х років XIX ст. київські народники, не відмовляючись від тактики терору, намагаються зв'язатися з робітниками. З цією метою вони організували в Києві «Південноросійський робітничий союз» (1880 p.), який очолили Є. М. Ковальська та М. П. Щедрін. Народники Київщини відіграли значну роль у загальноросійському революційному русі.Соціальний і національний гніт, політичне безправ'я робітників і селян України зумовлювали посилення їх боротьби проти капіталу. У 1876-1878 pp. страйкували робітники Саливонківського і Бабинського цукрозаводів. Проте виступи того часу були стихійними і мали ще суто економічний характер. Політичну організованість і соціалістичну свідомість у робітниче середовище внесли соціал-демократичні організації, озброєні революційною марксистською теорією.
На Україні одним з центрів розповсюдження марксистської літератури і діяльності соціал-демократичних гуртків та груп став Київ. Київські соціал-демократи мали зв'язки з Петербургом, Москвою, Одесою, Катеринославом та іншими містами. Гектографований відбиток праці В. І. Леніна «Що таке «друзі народу» і як вони воюють проти соціал-демократів?» привіз до рідних місць, зокрема до Білої Церкви і с. Тептіївки, один з перших російських революційних марксистів, соратник В. І. Леніна по петербурзькому «Союзу боротьби за визволення робітничого класу» П. К. Запорожець. Особливо велику роль у розгортанні революційної роботи відіграв київський «Союз боротьби за визволення робітничого класу», створений у березні 1897 року. Союз випускав газету «Вперед». З серпня 1897 року в Києві почала виходити «Рабочая газета», яку І з'їзд РСДРП затвердив центральним органом партії. Після І з'їзду партії київський «Союз боротьби» був реорганізований у комітет РСДРП.
Соціал-демократичні організації дедалі більше посилювали керівництво боротьбою робітничого класу. В другій половині 90-х років у Київській губернії відбулося 27 страйків. Під впливом соціал-демократичної пропаганди на початку XX ст. від економічних виступів робітники перейшли до політичних страйків і демонстрацій. Пролетаріат Київщини активно підтримав загальний політичний страйк 1903 року, що охопив весь південь Росії. Наприкінці року застрайкували робітники Білоцерківського заводу сільськогосподарських машин та інших підприємств. Усього з липня 1903 року до лютого 1904 в губернії відбулося 10 виступів.
За прикладом робітників на боротьбу піднімалося й селянство, яке почало застосовувати властиву до того тільки робітничому рухові форму боротьби - страйк. У 1903 році загальний страйк провели батраки села Кривого Сквирського повіту. Наприкінці того ж року піднялися на боротьбу селяни Ставища. Для втихомирення їх були викликані війська. В листопаді виступили селяни Скибинців Таращанського повіту, Сокольчі, Лучина, Дідівщини, Почуйок Сквирського повіту, Людвинівки і Грузької Київського повіту та інших населених пунктів.
Велику увагу революційним подіям на Київщині приділяла ленінська «Искра». В 42 її номерах було надруковано 93 матеріали про Київ і губернію. Трудящі з великим інтересом читали «Искру», яку розповсюджували соціал-демократи. За допомогою Київського комітету РСДРП в Умані була обладнана підпільна друкарня, де вдалося передрукувати №№ 41 і 43 ленінської «Искры» тиражем три тисячі примірників кожний.
Під впливом ленінської «Искры», при безпосередній допомозі Київського комітету РСДРП виникли соціал-демократичні гуртки і групи в Бердичеві, Білій Церкві, Черкасах і деяких інших містах Київської губернії. Бердичівська група РСДРП обладнала навіть друкарню і видала декілька листівок. Черкаська група розповсюджувала листівки, написані від руки. Соціал-демократи Білої Церкви розповсюджували нелегальну літературу, яку одержували з інших міст, провели у 1903 році велику маївку. На Ходорківській цукроварні протягом 1901 -1904 pp. працював відомий революціонер, учасник петербурзького «Союзу боротьби за визволення робітничого класу» М. Г. Полетаев, сіючи зерна ленінських ідей серед місцевих робітників.
Після II з'їзду РСДРП розгорнулася гостра боротьба більшовиків проти розкольницьких дій меншовиків, які всіляко намагалися прибрати до своїх рук керівні органи партії, звернути з правильного шляху партійні організації. Значний вплив на розвиток революційного руху на Київщині мали члени