Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Незважаючи на репресії царизму, більшовики наполегливо готували трудящі маси до нової революції. 1910 року в Росії знову почало наростати революційне піднесення. За неповними даними в 1911 році в 12 страйках на Київщині взяли участь 4746 робітників. Поштовхом до переходу робітничого класу в наступ був розстріл робітників на Ленських золотих копальнях 4 квітня 1912 року. По всій Росії на заклик більшовиків прокотилася хвиля масових політичних виступів трудящих, які вимагали покласти край злодіянням царизму. 11-12 квітня страйкували робітники 28 найбільших підприємств Києва. В цілому в губернії 1912 року відбулося 113 страйків, в яких брало участь 14 479 чоловік. За робітниками піднімалися на боротьбу й селяни. Виступи селян проти поміщиків та місцевих властей сталися в усіх повітах.
У роки першої світової війни класова боротьба трудящих не припинялася. Якщо в 1915 році в губернії було 11 страйків, то в 1916 році - вже 16. Кількість страйкарів зросла за рік з 800 до 3000 чоловік. Під впливом більшовицької агітації і страйкового руху робітників, а також через невдоволення війною почастішали й виступи селян. За час з серпня 1914 по 1916 рік включно відбулося 32 селянські виступи. В семи випадках для втихомирення селян власті вдавалися до військової сили. За кількістю селянських заворушень Київська губернія посідала друге місце на Україні.
27 лютого 1917 року робітники й солдати Петрограда повалили ненависний царизм. У країні виникло двовладдя - поряд з буржуазним Тимчасовим урядом утворилися Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів. 2 березня з ініціативи більшовиків на зборах представників заводів і майстерень Києва було ухвалено рішення створити Раду робітничих депутатів. Того ж дня розпочалися вибори до неї. З допомогою Київської Ради були утворені Ради робітничих депутатів у Білій Церкві, Василькові та інших населених пунктах. У березні й квітні Ради виникли в усіх більш-менш значних містечках. Проте більшість у Радах на цей час мали представники угодовських партій - меншовиків і есерів.
Більшовики розгорнули велику роботу, щоб залучити на свій бік широкі маси. 15-17 квітня 1917 року в Києві була проведена нарада більшовиків Південно-Західного краю, в якій взяли участь більшовики Києва, Білої Церкви, Брусилова, Василькова, Козятина, Сміли та інших міст. Учасники наради обговорили становище, яке склалося на місцях, тактику партійних організацій, поточний момент та інші питання. Правильну, чітку орієнтацію на соціалістичну революцію дали ленінські Квітневі тези, схвалені VII (Квітневою) Всеросійською конференцією РСДРП(б).
Весь хід подій свідчив про наближення соціалістичної революції. У відповідь на наступ власників підприємств та поміщиків робітники й селяни по всій країні посилювали боротьбу. У вересні-жовтні прокотилася нова хвиля страйків на Київщині. 24 вересня в Києві страйкувало понад 50 тис. чоловік; у жовтні оголосили страйк робітники чавуноливарного заводу у Фастові. Пролетарі вимагали від власників підприємств підвищення заробітної плати, додержання 8-годинного робочого дня, поліпшення умов праці.
Рішучіше відстоювали свої права селяни. Якщо у вересні на Київщині сталися 52 селянські виступи, то в жовтні кількість їх зросла до 70. Боротьба селян за землю переросла в могутній рух, який охопив майже всю країну. Цей факт В. Ленін вважав найвизначнішим у житті Росії тих днів.
Зростання впливу ленінської партії у масах, більшовизація Рад, рішучі виступи робітників, селян і солдатів - все це свідчило про те, що обстановка для повстання назріла. 7 листопада (25 жовтня) 1917 року в результаті збройного повстання робітників, солдатів і матросів на чолі з більшовицькою партією, під керівництвом В. І. Леніна в Росії перемогла Велика Жовтнева соціалістична революція. Влада в країні перейшла до Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів. Почалася нова ера в історії людства.
Робітники й селяни Київщини палко вітали перемогу соціалістичної революції. У багатьох селах Васильківського повіту, в Чорнобилі, Обухові та в інших місцях селяни почали захоплювати і ділити поміщицькі землі, хліб, реманент, худобу.
Київський комітет РСДРП(б) 27 жовтня звернувся до робітників і солдатів Києва, до всіх пригноблених і знедолених із закликом «згуртувати свої ряди для підтримки повсталих робітників і солдатів Петрограда, для боротьби проти контрреволюційної буржуазії». У відозві, зокрема, говорилося: «Тільки робітники й солдати, згуртувавшись навколо своїх революційних Рад, взявши владу у свої руки, зможуть дати змученим масам мир, хліб і свободу».
Заклик більшовиків знайшов відгук серед широких революційних мас. В цей же
Київська область
Сторінка 15 з 38
та інших міст губернії майже повністю розгромлені. Погіршились умови життя робітників: капіталісти, скориставшись спадом виробництва, звільняли з роботи всіх, хто брав участь у революції. В країні зростало безробіття. Наприкінці 1909 року на Київщині налічувалось близько 15 тис. безробітних.Незважаючи на репресії царизму, більшовики наполегливо готували трудящі маси до нової революції. 1910 року в Росії знову почало наростати революційне піднесення. За неповними даними в 1911 році в 12 страйках на Київщині взяли участь 4746 робітників. Поштовхом до переходу робітничого класу в наступ був розстріл робітників на Ленських золотих копальнях 4 квітня 1912 року. По всій Росії на заклик більшовиків прокотилася хвиля масових політичних виступів трудящих, які вимагали покласти край злодіянням царизму. 11-12 квітня страйкували робітники 28 найбільших підприємств Києва. В цілому в губернії 1912 року відбулося 113 страйків, в яких брало участь 14 479 чоловік. За робітниками піднімалися на боротьбу й селяни. Виступи селян проти поміщиків та місцевих властей сталися в усіх повітах.
У роки першої світової війни класова боротьба трудящих не припинялася. Якщо в 1915 році в губернії було 11 страйків, то в 1916 році - вже 16. Кількість страйкарів зросла за рік з 800 до 3000 чоловік. Під впливом більшовицької агітації і страйкового руху робітників, а також через невдоволення війною почастішали й виступи селян. За час з серпня 1914 по 1916 рік включно відбулося 32 селянські виступи. В семи випадках для втихомирення селян власті вдавалися до військової сили. За кількістю селянських заворушень Київська губернія посідала друге місце на Україні.
27 лютого 1917 року робітники й солдати Петрограда повалили ненависний царизм. У країні виникло двовладдя - поряд з буржуазним Тимчасовим урядом утворилися Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів. 2 березня з ініціативи більшовиків на зборах представників заводів і майстерень Києва було ухвалено рішення створити Раду робітничих депутатів. Того ж дня розпочалися вибори до неї. З допомогою Київської Ради були утворені Ради робітничих депутатів у Білій Церкві, Василькові та інших населених пунктах. У березні й квітні Ради виникли в усіх більш-менш значних містечках. Проте більшість у Радах на цей час мали представники угодовських партій - меншовиків і есерів.
Більшовики розгорнули велику роботу, щоб залучити на свій бік широкі маси. 15-17 квітня 1917 року в Києві була проведена нарада більшовиків Південно-Західного краю, в якій взяли участь більшовики Києва, Білої Церкви, Брусилова, Василькова, Козятина, Сміли та інших міст. Учасники наради обговорили становище, яке склалося на місцях, тактику партійних організацій, поточний момент та інші питання. Правильну, чітку орієнтацію на соціалістичну революцію дали ленінські Квітневі тези, схвалені VII (Квітневою) Всеросійською конференцією РСДРП(б).
Весь хід подій свідчив про наближення соціалістичної революції. У відповідь на наступ власників підприємств та поміщиків робітники й селяни по всій країні посилювали боротьбу. У вересні-жовтні прокотилася нова хвиля страйків на Київщині. 24 вересня в Києві страйкувало понад 50 тис. чоловік; у жовтні оголосили страйк робітники чавуноливарного заводу у Фастові. Пролетарі вимагали від власників підприємств підвищення заробітної плати, додержання 8-годинного робочого дня, поліпшення умов праці.
Рішучіше відстоювали свої права селяни. Якщо у вересні на Київщині сталися 52 селянські виступи, то в жовтні кількість їх зросла до 70. Боротьба селян за землю переросла в могутній рух, який охопив майже всю країну. Цей факт В. Ленін вважав найвизначнішим у житті Росії тих днів.
Зростання впливу ленінської партії у масах, більшовизація Рад, рішучі виступи робітників, селян і солдатів - все це свідчило про те, що обстановка для повстання назріла. 7 листопада (25 жовтня) 1917 року в результаті збройного повстання робітників, солдатів і матросів на чолі з більшовицькою партією, під керівництвом В. І. Леніна в Росії перемогла Велика Жовтнева соціалістична революція. Влада в країні перейшла до Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів. Почалася нова ера в історії людства.
Робітники й селяни Київщини палко вітали перемогу соціалістичної революції. У багатьох селах Васильківського повіту, в Чорнобилі, Обухові та в інших місцях селяни почали захоплювати і ділити поміщицькі землі, хліб, реманент, худобу.
Київський комітет РСДРП(б) 27 жовтня звернувся до робітників і солдатів Києва, до всіх пригноблених і знедолених із закликом «згуртувати свої ряди для підтримки повсталих робітників і солдатів Петрограда, для боротьби проти контрреволюційної буржуазії». У відозві, зокрема, говорилося: «Тільки робітники й солдати, згуртувавшись навколо своїх революційних Рад, взявши владу у свої руки, зможуть дати змученим масам мир, хліб і свободу».
Заклик більшовиків знайшов відгук серед широких революційних мас. В цей же