Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Але денікінці, а згодом білополяки, що захопили Київ, ліквідували завоювання трудящих у галузі вищої
освіти. Після визволення Києва від білополяків у червні 1920 року вищої школи в місті фактично не існувало. Були тільки, як відзначалось у звіті Управління вищими учбовими закладами Києва, напівпорожні приміщення колишніх учбових закладів, де блукали канцелярські службовці та служники, що не встигли виїхати в село; зрідка заходили студенти, які навідувались до Києва з провінції. Реакційна частина професури виїхала з денікінцями й білополяками, деякі залишили вищу школу, бо більш як півроку не одержували зарплати. Лекції не читались, бо не було кому їх читати. Замість 18-20 тис. студентів, що рахувались у списках, у Києві налічувалось не більше 4-5 тис., та й ті не могли ходити на лекції, бо були зайняті на службі. Інтервенти та білогвардійці завдали вищим учбовим закладам Києва величезних матеріальних збитків. Лише по Київському політехнічному інституту вони становили понад 70 тис. крб. золотом.
Фактично вищу школу в місті необхідно було створювати наново. В 1920 році майже всі вузи Києва були грунтовно реорганізовані. В червні до історико-філологічного і фізико-математичного факультетів університету приєднали деякі інші навчальні заклади і організували Київський інститут народної освіти, який мав два факультети-соціального виховання і професійної освіти, що готували вчителів для трудових і професійних шкіл. Па базі медичного факультету університету і жіночого медичного інституту створено Київський медичний інститут. Київський комерційний інститут у жовтні 1920 року був реорганізований на Інститут народного господарства у складі економічного, промислового, юридичного факультетів (юридичний факультет передано з колишнього університету), факультету експлуатації шляхів.
Уже восени 1920 року відновились заняття у всіх вищих учбових закладах Києва. Вони відбувались у надзвичайно несприятливих матеріально-фінансових умовах. Майже не було палива, електрики, коштів тощо. Щоб найшвидше підготовити випуск спеціалістів, студентів старших курсів політехнічного, медичного інститутів та інституту народного господарства мобілізували для проходження прискореної підготовки. Для них організували їдальні, налагодили постачання продовольчими пайками. На кінець 1920 року медичний інститут мав випустити 288 лікарів, політехнічний-148 інженерів і агрономів, інститут народного господарства-110 інженерів-економістів.
Краща частина старої професури переходила на службу народу і віддавала свої сили й знання справі розвитку науки і підготовки радянських спеціалістів із робітників і селян. У 1920/21 навчальному році в Київському політехнічному інституті, наприклад, успішно провадили й далі науково-педагогічну роботу видатні вчені Є. П. Вотчал, Є. О. Патон, В. П. Єрмаков та інші.
Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції і встановлення Радянської влади відкрили нову епоху в історії науки. Незважаючи на те, що навала австро-німецьких загарбників перервала господарське і культурне будівництво, що його розпочала молода Українська Радянська держава, група передових українських учених, зокрема члени Українського наукового товариства в Києві, розпочала підготовчу роботу по організації Української Академії наук. Вони в 1918 році розробили Статут Української Академії наук і того ж року проголосили заснування Академії наук, обравши президентом дійсного члена Російської Академії наук В. І. Вернадського, неодмінним секретарем-А. Ю. Кримського. Проте в умовах режиму гетьманського уряду і австро-німецької окупації діяльність Академії нічим не була забезпечена: вона не мала ні коштів, ні обладнання, ні приміщення.
Фактично історія Української Академії наук почалася тільки після відновлення в Києві Радянської влади. Народний комісаріат освіти УРСР наказом від 11 лютого 1919 року передав у розпорядження Української Академії наук як базу для розгортання її роботи триповерховий будинок колишнього пансіону Левашової (вул. Володимирська, 54). Згодом Академії наук була передана Китаєво-Голосіївська лісова дача для створення там ботанічного і акліматизаційного садів та інших наукових закладів. Рада Народних Комісарів УРСР видала 4 червня 1919 року спеціальну постанову, яка забезпечувала недоторканність приміщень і майна академіків, директорів академічних інститутів та їх родин.
Незважаючи на величезні труднощі воєнного часу, в 1919 роді розгорнулась робота всіх трьох відділів Української Академії наук . у Києві: історико-філологічних, фізико-математичних і соціально-економічних наук. До складу відділів входили академічні інститути, комісії і комітети. Серед
Київ у роки Жовтневої революції та громадянської війни (1917—1920 pp.)
Сторінка 31 з 44
Революційна рада. У політехнічному інституті створено Бюро революційного союзу студентів, яке поставило за мету «тісне співробітництво з Радянською владою у справі теоретичного і практичного розв'язання проблеми вищої школи в пролетарській державі».Але денікінці, а згодом білополяки, що захопили Київ, ліквідували завоювання трудящих у галузі вищої
Фактично вищу школу в місті необхідно було створювати наново. В 1920 році майже всі вузи Києва були грунтовно реорганізовані. В червні до історико-філологічного і фізико-математичного факультетів університету приєднали деякі інші навчальні заклади і організували Київський інститут народної освіти, який мав два факультети-соціального виховання і професійної освіти, що готували вчителів для трудових і професійних шкіл. Па базі медичного факультету університету і жіночого медичного інституту створено Київський медичний інститут. Київський комерційний інститут у жовтні 1920 року був реорганізований на Інститут народного господарства у складі економічного, промислового, юридичного факультетів (юридичний факультет передано з колишнього університету), факультету експлуатації шляхів.
Уже восени 1920 року відновились заняття у всіх вищих учбових закладах Києва. Вони відбувались у надзвичайно несприятливих матеріально-фінансових умовах. Майже не було палива, електрики, коштів тощо. Щоб найшвидше підготовити випуск спеціалістів, студентів старших курсів політехнічного, медичного інститутів та інституту народного господарства мобілізували для проходження прискореної підготовки. Для них організували їдальні, налагодили постачання продовольчими пайками. На кінець 1920 року медичний інститут мав випустити 288 лікарів, політехнічний-148 інженерів і агрономів, інститут народного господарства-110 інженерів-економістів.
Краща частина старої професури переходила на службу народу і віддавала свої сили й знання справі розвитку науки і підготовки радянських спеціалістів із робітників і селян. У 1920/21 навчальному році в Київському політехнічному інституті, наприклад, успішно провадили й далі науково-педагогічну роботу видатні вчені Є. П. Вотчал, Є. О. Патон, В. П. Єрмаков та інші.
Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції і встановлення Радянської влади відкрили нову епоху в історії науки. Незважаючи на те, що навала австро-німецьких загарбників перервала господарське і культурне будівництво, що його розпочала молода Українська Радянська держава, група передових українських учених, зокрема члени Українського наукового товариства в Києві, розпочала підготовчу роботу по організації Української Академії наук. Вони в 1918 році розробили Статут Української Академії наук і того ж року проголосили заснування Академії наук, обравши президентом дійсного члена Російської Академії наук В. І. Вернадського, неодмінним секретарем-А. Ю. Кримського. Проте в умовах режиму гетьманського уряду і австро-німецької окупації діяльність Академії нічим не була забезпечена: вона не мала ні коштів, ні обладнання, ні приміщення.
Фактично історія Української Академії наук почалася тільки після відновлення в Києві Радянської влади. Народний комісаріат освіти УРСР наказом від 11 лютого 1919 року передав у розпорядження Української Академії наук як базу для розгортання її роботи триповерховий будинок колишнього пансіону Левашової (вул. Володимирська, 54). Згодом Академії наук була передана Китаєво-Голосіївська лісова дача для створення там ботанічного і акліматизаційного садів та інших наукових закладів. Рада Народних Комісарів УРСР видала 4 червня 1919 року спеціальну постанову, яка забезпечувала недоторканність приміщень і майна академіків, директорів академічних інститутів та їх родин.
Незважаючи на величезні труднощі воєнного часу, в 1919 роді розгорнулась робота всіх трьох відділів Української Академії наук . у Києві: історико-філологічних, фізико-математичних і соціально-економічних наук. До складу відділів входили академічні інститути, комісії і комітети. Серед