Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Докорінні зміни сталися і в галузі професіональної музичної освіти. Основні учбові заклади були націоналізовані і взяті на державний бюджет. Тисячі юнаків і дівчат, дітей трудящих, мали можливість спеціалізуватися в галузі музики. Характерною осббливістю того часу є масове зростання музичних учбових закладів різних типів. Відкривалися музичні академії, студії, курси, інститути, консерваторії тощо. Особлива увага зверталася на підготовку керівників хорових колективів, бо хорове мистецтво на Україні мало давні й багаті традиції. У підготовці таких спеціалістів велика роль належала Київському музично-драматичному інституту ім. М. Лисенка, організованому в роки громадянської війни на базі му зично-драматичної школи ім. М. Лисенка. Готувала хормейстерів також Народна консерваторія та її філії в робітничих районах Києва. Ініціаторами їх створення і впровадження нових, прогресивних методів викладання був теоретик музики і педагог Б. Л. Яворський, а також молоді педагоги Є. Скрипчинська, Г. Верьовка, С. Протопопов та інші.
До найбільш відомих композиторів старшого покоління належали М. Д. Леонтович, Я. С. Степовий та К. Г. Стеценко.
Микола Дмитрович Леонтович-геніальний самородок, справжній народний композитор-відкрив нові шляхи розвитку української музики, створив новий напрям у галузі хорового «а капела» мистецтва. Композитор з радістю зустрів пролетарську революцію і віддав молодій Радянській республіці всі свої сили і здібності.
Більшість хорів Леонтовича створено на основі народних мелодій і народних текстів. Проте це були не просто аранжировки і обробки. Різні прийоми поліфонічного письма в тій чи іншій формі втілено в таких його вокальних шедеврах, як «Ой темная та невидная ніченька», «Із-за гори кам'яної», «Мала мати одну дочку», в знаменитому «Щедрику» та інших. Свій метод обробки народних пісень М. Леонтович переніс на оригінальні хори («Льодолом», «Літні тони», «Моя пісня», «Легенда»). Він одним із перших радянських композиторів звернувся до аранжировок для червоноармійсвких і народних хорів революційних пролетарських пісень («Інтернаціонал», «Варшав'янка», «Ми ковалі»).
Жовтнева революція застала Я. С. Степового в Києві, де він викладав у консерваторії. В київський період творчість Я. Степового значно збагатилась як за Ьканрами, так і за тематикою та музичними образами. Йому належить гармонізація рта впорядкування збірника пролетарських революційних пісень (1921 р.). Я. Степовий перший з українських композиторів звернув увагу на створення антирелігійного репертуару («Прийшла в церкву стара баба», «На тім світі»), Сатиричних J пісень, що мали соціально-викривальний характер («Гнався постом засідатель»), написав багато народних гуморесок («Та куди їдеш, Явтуше», «Задумала вража-баба», «Музика на весіллі»). Композитор зробив значний вклад у вокально-концерт-.ний репертуар. У робітничих центрах з пересувних підмостків, у концертах звучали його революційні пісні-романси, солоспіви про працю робітничого класу, про [непохитну волю і силу нової людини-«Каменярі» (на слова Ів. Франка), «Коваль», і«У шахті», «Слово», «Гетьте, думи» (на слова Лесі Українки), ліричні пісні на тексти Т. Шевченка та інших українських поетів.
Видатний знавець хорового мистецтва Кирило Григорович Стеценко віддав ..багато сил організації хорової справи на Україні і розвитку хорових жанрів музичної творчості. Після революції значно активізувалася діяльність композитора, який майже припинив творчу роботу напередодні 1917 року, доведений до тяжкого Аморального стану безперервними гоніннями і знущаннями з боку царських властей, У післяжовтневий період К. Г. Стеценко написав ряд музично-драматичних творів. До кращих зразків цього жанру належать фрагменти з музики до драматичної-поеми «Гайдамаки» Т. Шевченка, музика до драми «Дві сім'ї» М. Кропивницького і драматичний етюд-одноактна опера «Іфігенія в Тавриді» на текст .Лесі Українки. Перу композитора належить кантата на текст Т. Шевченка «У неділеньку святую», де високо піднято образ народного героя Наливайка. Отже, в більшості творів К. Стеценка радянського періоду звучить тема народної героїки.
У процес творення української радянської музики включалась і композиторська молодь, яка тільки починала свою творчу діяльність,-це, зокрема, Б. М. Лятошинський, П. О. Козицький, М. І. Вериківський, Г. Г. Верьовка, Ф. М. Надененко та інші.
Театр. Декретом Радянської влади від 9 листопада 1917 року театри були
Київ у роки Жовтневої революції та громадянської війни (1917—1920 pp.)
Сторінка 38 з 44
Водьгемут, М. Донця, М. Микишу, Л. Собінова та інших. Створено хор і оркестр. Музичною частиною керував Я. Степовий. До репертуару мали увійти опери «Утоплена» і «Тарас Бульба» М. Лисенка, «Галька» С. Монюшка, «Князь Ігор» О. Бородіна, «Аскольдова могила» О. Верстовського. Великий успіх мали опери «Утоплена» і «Галька». Здійснити постановки інших опер не пощастило. У зв'язку з наступом на Київ денікінських банд діяльність «Державної української музичної драми» припинилась.До найбільш відомих композиторів старшого покоління належали М. Д. Леонтович, Я. С. Степовий та К. Г. Стеценко.
Микола Дмитрович Леонтович-геніальний самородок, справжній народний композитор-відкрив нові шляхи розвитку української музики, створив новий напрям у галузі хорового «а капела» мистецтва. Композитор з радістю зустрів пролетарську революцію і віддав молодій Радянській республіці всі свої сили і здібності.
Більшість хорів Леонтовича створено на основі народних мелодій і народних текстів. Проте це були не просто аранжировки і обробки. Різні прийоми поліфонічного письма в тій чи іншій формі втілено в таких його вокальних шедеврах, як «Ой темная та невидная ніченька», «Із-за гори кам'яної», «Мала мати одну дочку», в знаменитому «Щедрику» та інших. Свій метод обробки народних пісень М. Леонтович переніс на оригінальні хори («Льодолом», «Літні тони», «Моя пісня», «Легенда»). Він одним із перших радянських композиторів звернувся до аранжировок для червоноармійсвких і народних хорів революційних пролетарських пісень («Інтернаціонал», «Варшав'янка», «Ми ковалі»).
Жовтнева революція застала Я. С. Степового в Києві, де він викладав у консерваторії. В київський період творчість Я. Степового значно збагатилась як за Ьканрами, так і за тематикою та музичними образами. Йому належить гармонізація рта впорядкування збірника пролетарських революційних пісень (1921 р.). Я. Степовий перший з українських композиторів звернув увагу на створення антирелігійного репертуару («Прийшла в церкву стара баба», «На тім світі»), Сатиричних J пісень, що мали соціально-викривальний характер («Гнався постом засідатель»), написав багато народних гуморесок («Та куди їдеш, Явтуше», «Задумала вража-баба», «Музика на весіллі»). Композитор зробив значний вклад у вокально-концерт-.ний репертуар. У робітничих центрах з пересувних підмостків, у концертах звучали його революційні пісні-романси, солоспіви про працю робітничого класу, про [непохитну волю і силу нової людини-«Каменярі» (на слова Ів. Франка), «Коваль», і«У шахті», «Слово», «Гетьте, думи» (на слова Лесі Українки), ліричні пісні на тексти Т. Шевченка та інших українських поетів.
Видатний знавець хорового мистецтва Кирило Григорович Стеценко віддав ..багато сил організації хорової справи на Україні і розвитку хорових жанрів музичної творчості. Після революції значно активізувалася діяльність композитора, який майже припинив творчу роботу напередодні 1917 року, доведений до тяжкого Аморального стану безперервними гоніннями і знущаннями з боку царських властей, У післяжовтневий період К. Г. Стеценко написав ряд музично-драматичних творів. До кращих зразків цього жанру належать фрагменти з музики до драматичної-поеми «Гайдамаки» Т. Шевченка, музика до драми «Дві сім'ї» М. Кропивницького і драматичний етюд-одноактна опера «Іфігенія в Тавриді» на текст .Лесі Українки. Перу композитора належить кантата на текст Т. Шевченка «У неділеньку святую», де високо піднято образ народного героя Наливайка. Отже, в більшості творів К. Стеценка радянського періоду звучить тема народної героїки.
У процес творення української радянської музики включалась і композиторська молодь, яка тільки починала свою творчу діяльність,-це, зокрема, Б. М. Лятошинський, П. О. Козицький, М. І. Вериківський, Г. Г. Верьовка, Ф. М. Надененко та інші.
Театр. Декретом Радянської влади від 9 листопада 1917 року театри були