Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Напружена творча робота по упорядкуванню музичного життя Радянської України розгорнулась у лютому 1919 року. В Києві організовується ряд нових колективів музичного і хорового мистецтва. Тут був
створений Всеукраїнський музичний комітет відділу мистецтв-Вукмузком, одним з перших керівників якого став видатний російський співак Л. Собінов. При Вукмузкомі були організовані спеціалізовані секції, що відали різними галузями музичної роботи: хорова, педагогічна секції, інструментальна, етнографічна, історико-теоретична, виробництва музичних інструментів. Очолювали ці секції українські музичні діячі М. Д. Леонтович, Я. С. Степовий (Якименко) та інші. Значну роботу за завданням Вук-музкому та органів народної освіти виконували композитори К. Г. Стеценко, Я. М. Яциневич, музичні етнографи-фольклористи П. Д. Демуцький, К. В. Квітка, а також київські педагоги й музиканти. Велику допомогу в налагодженні справи музичної освіти подавали діячі російської музики, які працювали в ті роки в Києві, зокрема видатний композитор P. М. Глієр, теоретик музики Б. Л. Яворський.
Вукмузком розпочав видання «Музыкального вестника», де матеріали і статті друкувались українською та російською мовами. «Музыкальный вестник» роз'яснював політику Комуністичної партії в галузі мистецтва, відстоював «право трудящих на естетичний розвиток і насолоду прекрасним».
Серйозної реорганізації зазнала концертна справа. У центрі уваги художнього обслуговування стали пролетарські околиці, робітничі райони міста. Найпопулярнішими формами масової музичної роботи були в той час т. зв. районні концерти, концерти-лекції, концерти-мітинги.
На міських площах, вулицях, у садах і парках Києва організовувалися масові свята, мітинги, демонстрації. Після промовців на естрадах та імпровізованих підмостках виступали актори, музиканти, художні колективи.
Масові свята-концерти влаштовувались на честь знаменних подій і дат: роковин Жовтневої революції, 1 Травня, дня Паризької комуни, перемог Червоної Армії над ворогами революції, а також вшанування видатних діячів української культури і мистецтва.
Захист Країни Рад від контрреволюційних військ Антанти і буржуазно-націоналістичних банд вимагав мобілізації всіх матеріальних і духовних сил народу. Перед працівниками мистецтва України постало серйозне завдання організації культурного обслуговування частин Червоної Армії. В Києві При політичному управлінні Червоної Армії була створена «Музична секція Наркомвійськсправ», у роботі якої брали активну участь київські композитори і музиканти, зокрема Б. М. Лятошинський, І. А. Віденський. «Музична секція Наркомвійськсправ» в контакті з Вукмузкомом і профспілками організовувала концерти для червоноармійців, комплектувала пересувні фронтові концертні бригади, забезпечувала революційним репертуаром учасників цих колективів.
Незважаючи на великі випробування, яких зазнавала молода Радянська республіка, потяг до культури і мистецтва в широких масах народу зростав з кожним днем. Щоб задовольнити його, Радянський уряд сприяв розвитку професіональних і самодіяльних художніх колективів. У 1919 році в Києві був створений перший республіканський симфонічний оркестр ім. М. Лисенка та кілька хорових капел. За ініціативою К. Г. Стеценка організовано ряд т. зв. мандрівних хорових капел, які обслуговували робітничі селища та сільські місцевості. Одна з таких капел, заснована в 1920 році при господарсько-культурному товаристві «Дніпросоюз», дістала назву «Думка», тобто Державна українська мандрівна капела. Іншою хоровою мандрівною капелою керував К. Г. Стеценко, а хормейстером був видатний український поет П. F. Тичина. В хорову капелу, якою керували Я. Калішевський і Я. Яциневич, комісаром призначили М. Д. Леонтовича. Він же брав активну участь в організації робітничих районних хорів Києва. П. Д. Демуцький створив хор залізничників, Я. С. Степовий-мішаний вокальний ансамбль, який під його керівництвом обслуговував робітників цукрової промисловості України.
Київський російський оперний театр (тоді імені К. Лібкнехта) також давав багато безплатних вистав вітчизняної і зарубіжної класики спеціально для робітничої аудиторії та бійців Червоної Армії.
За ініціативою Всеукраїнського театрального комітету Народного комісаріату освіти УРСР навесні 1919 року в Києві засновано «Державну україцську музичну драму». До театру було запрошено співаків: М. Литвиненко-
Київ у роки Жовтневої революції та громадянської війни (1917—1920 pp.)
Сторінка 37 з 44
Музика
Після Великої Жовтневої соціалістичної революції, вперше за всю багатовікову історію український народ дістав можливість вільно будувати свою . національну за формою і соціалістичну за змістом музичну культуру.Напружена творча робота по упорядкуванню музичного життя Радянської України розгорнулась у лютому 1919 року. В Києві організовується ряд нових колективів музичного і хорового мистецтва. Тут був
Вукмузком розпочав видання «Музыкального вестника», де матеріали і статті друкувались українською та російською мовами. «Музыкальный вестник» роз'яснював політику Комуністичної партії в галузі мистецтва, відстоював «право трудящих на естетичний розвиток і насолоду прекрасним».
Серйозної реорганізації зазнала концертна справа. У центрі уваги художнього обслуговування стали пролетарські околиці, робітничі райони міста. Найпопулярнішими формами масової музичної роботи були в той час т. зв. районні концерти, концерти-лекції, концерти-мітинги.
На міських площах, вулицях, у садах і парках Києва організовувалися масові свята, мітинги, демонстрації. Після промовців на естрадах та імпровізованих підмостках виступали актори, музиканти, художні колективи.
Масові свята-концерти влаштовувались на честь знаменних подій і дат: роковин Жовтневої революції, 1 Травня, дня Паризької комуни, перемог Червоної Армії над ворогами революції, а також вшанування видатних діячів української культури і мистецтва.
Захист Країни Рад від контрреволюційних військ Антанти і буржуазно-націоналістичних банд вимагав мобілізації всіх матеріальних і духовних сил народу. Перед працівниками мистецтва України постало серйозне завдання організації культурного обслуговування частин Червоної Армії. В Києві При політичному управлінні Червоної Армії була створена «Музична секція Наркомвійськсправ», у роботі якої брали активну участь київські композитори і музиканти, зокрема Б. М. Лятошинський, І. А. Віденський. «Музична секція Наркомвійськсправ» в контакті з Вукмузкомом і профспілками організовувала концерти для червоноармійців, комплектувала пересувні фронтові концертні бригади, забезпечувала революційним репертуаром учасників цих колективів.
Незважаючи на великі випробування, яких зазнавала молода Радянська республіка, потяг до культури і мистецтва в широких масах народу зростав з кожним днем. Щоб задовольнити його, Радянський уряд сприяв розвитку професіональних і самодіяльних художніх колективів. У 1919 році в Києві був створений перший республіканський симфонічний оркестр ім. М. Лисенка та кілька хорових капел. За ініціативою К. Г. Стеценка організовано ряд т. зв. мандрівних хорових капел, які обслуговували робітничі селища та сільські місцевості. Одна з таких капел, заснована в 1920 році при господарсько-культурному товаристві «Дніпросоюз», дістала назву «Думка», тобто Державна українська мандрівна капела. Іншою хоровою мандрівною капелою керував К. Г. Стеценко, а хормейстером був видатний український поет П. F. Тичина. В хорову капелу, якою керували Я. Калішевський і Я. Яциневич, комісаром призначили М. Д. Леонтовича. Він же брав активну участь в організації робітничих районних хорів Києва. П. Д. Демуцький створив хор залізничників, Я. С. Степовий-мішаний вокальний ансамбль, який під його керівництвом обслуговував робітників цукрової промисловості України.
Київський російський оперний театр (тоді імені К. Лібкнехта) також давав багато безплатних вистав вітчизняної і зарубіжної класики спеціально для робітничої аудиторії та бійців Червоної Армії.
За ініціативою Всеукраїнського театрального комітету Народного комісаріату освіти УРСР навесні 1919 року в Києві засновано «Державну україцську музичну драму». До театру було запрошено співаків: М. Литвиненко-