Київ у роки Жовтневої революції та громадянської війни (1917—1920 pp.)
Література
У Києві-місті славних літературних традиційна сторінках більшовицьких газет і листівок, а згодом і перших українських радянських журналів, з'явилися молоді паростки жовтневої літератури, тут збиралися й гуртувалися кадри «першого призову» її творців, зародилися початкові форми організації літературного життя і розгорнувся масовий літературний рух.
Про боротьбу різних тенденцій, що все поглиблювалась і загострювалася, свідчили періодичні видання 1918 року. У «Літературно-критичному альманасі», наприклад, провідне місце посідали твори молодих авторів, які, свідомо чи несвідомо, в теорії і на практиці були прихильниками та епігонами символізму, співцями небуття, рафінованого індивідуалізму, «вселюдської туги» (вірші і статті Я. Савченка, Д. Загула, О. Слісаренка та інших). Але й у цьому журналі лунали голоси заперечення, осуду декадентського мистецтва (поезії П. Тичини). Відгомони
«Літературно-критичного альманаху» відчутні і в двотижневому ілюстрованому «Універсальному журналі», якого вийшло два номери. В поетичному відділі журналу були надруковані поезії П. Тичини, В. Еллана (Блакитного) під псевдонімом Маркіз Попелястий, М. Терещенка, В. Кобилянського та інших. Проте у кращих творах тут ще голосніше й послідовніше прозвучало заперечення декадансу, занепадництва (вірш П. Тичини «Ходять по квітах, по росі», пародії В. Еллана). В 1919 році вийшов альманах «Музагет»-орган однойменної групи «митців новішої генерації», що склалася восени 1918 року. Основній його лінії, як і в попередніх журналах, змістом, формою і спрямуванням протистояли твори П. Тичини, особливо вірш «Плуг», у масштабних, гіперболічних образах якого поет оспівав соціалістичну революцію-«красу нового дня», «мільйон мільйонів мускулястих рук», що велетенським плугом розорювали перелоги старого життя. Група «Музагет», Коли виявилася повністю фальшивість її ідеологічних засад в умовах великого культурного будівництва в Києві, влітку 1919 року розпалась, як розпалася організована одночасно з «Музагетом» група «Боротьба» (Г. Михайличенко, А. Заливчий та інші).
У Києві в 1917-1918 pp. було видано ряд книг, переважно поезії молодих письменників: М. Рильського, М. Семенка, Я. Савченка, О. Слісаренка та інших. Знаменним для тогочасного літературного життя був вихід у світ першої збірки йоезій П. Тичини «Сонячні кларнети» (1918 p.), яка на фоні тодішньої Журнальної поезії ;і поетичних збірок вирізнялася своїм бадьорим звучанням, пафосом життєствердження, високою поетичною майстерністю.
Снівді нова і незвичайна сторінка в літературному і культурному житті Києва відкрилась у лютому 1919 року, коли радянські війська визволили місто від жовто-блакитних банд. В усіх галузях культурного будівництва, зокрема в літературно-мистецькому русі, поряд з професіональними діячами одразу ж почали брати найактивнішу участь широкі верстви трудящих. Яскравим показником небувалого зростання інтересу трудящих до художньої літератури був широкий розмах масової самодіяльної революційної народної творчості. В її розвитку велику роль відіграла київська партійна, радянська, військова преса.
7 лютого 1919 року вийшов 13(21) номер газети «Киевский коммунист», яка досі видавалася в підпіллі. 13 лютого почали виходити «Известия» (з 20.IV 1920 р. «Вісті»)-орган виконкому Київської Ради робітничих депутатів; 11 березня-7 «Сільська комуна». Після переїзду в Київ центральних радянських і партійних органів тут стали видаватися газети «Коммунист»-орган ЦК і Київського міського комітету КП(б)У; «Більшовик»-щоденна газета робітників і селян, видання ЦК КП(б)У; «Коммунар», «Красная Армия», «Молот и Плуг», «Ежедневная стенная газета БУП'а» (Бюро української преси), «Галицький комуніст» та інші.
Газети, що виходцли в Києві, поряд з інформацією про внутрішнє і міжнародне життя зроз'ясненням політики партії і Радянської влади в місті й на селі, з оперативними зведеннями з фронтів велику увагу приділяли питанням літератури, мистецтва, науки, освіти.
Редакції газет та їх літературні відділи провадили велику роботу серед початківців у формі консультацій, листування (в т. ч. в спеціальних рубриках), відповідей на запитання тощо. Всі без винятку газети вміщували твори, здебільшого віршовані, робітничих, селянських, червоноармійських авторів. «Червоні рими», «Пролетарські вірші», «Пролетарська культура і мистецтво»-ці та подібні назви поезій і цілих добірок їх яскраво передавали